Рішення № 58361699, 16.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2661/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Станкевича В.А.

суддів Варикаші О.Д.

ОСОБА_2

при секретарі Желєзнові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_3, третя особа: Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 14 жовтня 2014 року, -

встановила:

Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» звернулося до суду з вказаним вище позовом, в якому просило суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за Кредитним договором № 11263523000 від 05.12.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру № 26, за адресою: АДРЕСА_1; загальна площа: 154,00 кв.м.; житлова площа: 99,40 кв. м., шляхом передачі Іпотекодержателю ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» права власності на вказане майно; визнати за ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» право власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру № 26, за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Садова, буд. 5; припинити право власності Іпотекодавця ОСОБА_3 на квартиру № 26, за адресою: АДРЕСА_1; загальна площа: 154,00 кв.м.; житлова площа: 99,40 кв. м., в тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаною квартирою: виселити з квартири № 26, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, АДРЕСА_2, Іпотекодавця ОСОБА_3 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою; витребувати від ОСОБА_3 та передати ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру № 26, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Садова, буд. 5; загальна площа: 154,00 кв.м.; житлова площа: 99,40 кв. м.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача зазначив наступне.

05.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК» (далі -ОСОБА_5») та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11263523000, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 240 000,00 дол. США, який зобов'язувалася повернути у повному обсязі в строк до 25.12.2026 року або достроково зі сплатою 12,40 відсотків річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_3 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру: АДРЕСА_1; загальна площа: 154,00 кв.м.; житлова площа: 99,40 кв. м., що підтверджується Іпотечним договором № б/н від 05.12.2007, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 05.06.1998 року, за реєстровим № 6326.

Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано Банком у порядку, передбаченому законом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК», яке є правонаступником усіх прав та зобовязань АКІБ «УКРСИББАНК».

08.12.2011 року своє право вимоги, що виникло з Кредитного договору у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», останнім передано Публічному акціонерному товариству «ДЕЛЬТА БАНК», (що підтверджується Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року), інтереси якого представляє на підставі довіреності Товариство з обмеженою відповідальністю «Про Консалтинг».

Через неналежне виконання умов Договором про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 368 097,27 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 2942 201,48 грн.

В судове засідання сторони не з'явилися, представник позивача просив суд розглядати справу в його відсутність заочно.

Заочним рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 14 жовтня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» задоволений.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором № 11263523000 від 05.12.2007 року у розмірі 368097,27 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 2942201,48 грн., перед Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» звернуто стягнення на предмет іпотеки (на підставі договору іпотеки №б/н від 05.12.2007 а саме: квартиру: АДРЕСА_1; загальна площа: 154,00 кв.м.; житлова площа: 99,40 кв. м., від. шляхом передачі Іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству «ДЕЛЬТА БАНК» права власності на вказане майно.

Визнано за Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» право власності на предмет іпотеки, а саме: на квартиру № 26, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Садова, буд. 5; загальна площа: 154,00 кв.м.; житлова площа: 99,40 кв. м.

Припинено право власності Іпотекодавця ОСОБА_3 на квартиру № 26, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Садова, буд. 5, загальна площа: 154,00 кв.м.; житлова площа: 99,40 кв. м, в тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаною квартирою.

Виселено з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 іпотекодавця ОСОБА_3 та усіх інших мешканців, які проживають та зареєстровані за вказаною адресою.

Витребувано від ОСОБА_3 та передано Публічному акціонерному товариству «ДЕЛЬТА БАНК» технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654,00 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

14.11.2014 року ОСОБА_3 звернулася до Приморського районного суду міста ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 14 жовтня 2014 року.

Ухвалою Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 07 квітня 2015 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 14 жовтня 2014 року залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК» (далі - ОСОБА_5») та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11263523000, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 240000,00 дол. США, який зобов'язувалася повернути у повному обсязі в строк до 25.12.2026 року або достроково зі сплатою 12,40 відсотків річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_3 передала у іпотеку нерухоме майно, саме квартиру, місце знаходження застави: АДРЕСА_3; загальна площа: 154,00 кв.м.; житлова площа: 99,40 кв. м., що підтверджується Іпотечним договором № б/н від 05.12.2007, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 05.06.1998 року, за реєстровим № 6326.

Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано Банком у порядку, передбаченому законом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на АТ «УКРСИББАНК», яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань АКІБ «УКРСИББАНК».

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі виходив з того, що, на підставі ст. 514 ЦК України, до АТ «ДЕЛЬТА БАНК» перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено оговором або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон), звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 7 Закону, за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 37 Закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Через неналежне виконання умов Договором про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 368097,27 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 2942201,48 грн., яка складається з:

- 236530,07 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1890584,85 грн. - заборгованість за кредитом;

- 131567,20 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1051616,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

На підставі ст. ст. 509, 526 ЦК України, новий кредитор АТ «ДЕЛЬТА БАНК» має право вимагати виконання зобов'язання на свою користь.

В рахунок виконання основного зобов'язання Позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст. ст. 36. 37 Закону.

Відповідно до п. 39 Постанови пленуму ВСУ № 5 від 30.04.2012 року суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набутгя іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Враховуючи невизнання та порушення прав іпотекодержателя, існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність Іпотекодержателю.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення його права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно» державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно», державний реєстратор встановлює відсутність суперечностей між зареєстрованими правами на нерухоме майно, (зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.... Приймає рішення про відмову в державній реєстрації.

Відповідно до ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Згідно ст. 317 ЦК України, змістом права власності є право володіння, користування та і розпорядження майном.

Через припинення права власності існують всі підстави для визнання припиненим також прав іпотекодержателя щодо володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки з постав, передбачених ст. ст. 317, 346, 386 ЦК України.

У зв'язку із втратою усіх прав колишнім власником, зайняття ним приміщення вважається самоправним, а тому існують всі підстави для його виселення.

Відповідно до ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом Із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником (будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Статтею 157 ЖК України визначено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Так, у зв'язку із тим, що власник втратив право користування та право володіння квартирою, усі мешканці та члени сім'ї власника втратили також таке право, передбачене ст.156 ЖК України, що є підставою для їх виселення, як осіб, що самовільно зайняли жиле приміщення на підставі ст. 116 ЖК України та на підставі ст. 391 ЦК України з метою усунення обмежень та перешкод у здійсненні права власності Позивачем.

Крім того, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог законодавства, позивач направив письмову вимогу про усунення порушень та виконання зобов'язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимогу про виселення мешканців, надання доступу до майна для проведення оцінки та огляду покупцем, зняття з граційного обліку та з вимогою передати ключі, правовстановлюючі документи та технічний паспорт. Вимоги Позивача виконано не було.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 3 ст. 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 40 Закону, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок, інше житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців за винятком наймачів та членів їх сімей, виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «ДЕЛЬТА БАНК» про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Між тим 7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язані, громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, при умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої етапі 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язані, за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а с правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Разом з тим рішення суду в частині звернення стягнення па предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 09 вересня 2015р. № 6- 483цс15; 15 квітня 2015 року № 6-46цс15; 27 травня 2015 року № 6-58цс15; 1 липня № 6-781цс15, № 6-345цс15, і такий висновок є обов'язковим для всіх судів України (ч.2 ст. 214, ч. І ст. 360-7 ЦПК України).

На підставі наведеного колегія вважає, що рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 14 жовтня 2014 року підлягає зміні. Колегія суддів вважає необхідним доповнити резолютивну частину рішення змістом, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Крім того суд першої інстанції вважав необхідним висилити з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 іпотекодавця ОСОБА_3 та усіх інших мешканців, які проживають та зареєстровані за вказаною адресою.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержатєля або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканні не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 02 вересня 2015р. № 6- 1049це15

При таких даних колегія суддів вважає необхідним в цій частині рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в цих позовних вимогах.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 14 жовтня 2014 року по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_3, третя особа: Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині виселення з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 іпотекодавця ОСОБА_3 та усіх інших мешканців, які проживають та зареєстровані за вказаною адресою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в цих позовних вимогах.

Рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 14 жовтня 2014 року - змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення змістом, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

ОСОБА_2