Ухвала суду № 58360197, 15.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/1310/16-ц 15.06.2016 15.06.2016 15.06.2016

Провадження №22-ц/784/1239/16

Справа № 490/1310/16-ц

Провадження №22-ц/784/1239/16

Головуючий у 1-й інстанції: Мамаєва О.В.

Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Буренкової К.О.,

суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,

за участю: заявника ОСОБА_2, стягувача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника Центрального відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_5, представника Миколаївської міської ради ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2016 року, постановлену за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції у справі за позовом ОСОБА_3 у своїх інтересах і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_2 і ОСОБА_9 та Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями гуртожитку, що перебувають у їх спільному користуванні,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на неправомірні дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі відділ ДВС).

ОСОБА_2 в скарзі зазначала, що рішенням суду на неї покладено обовязок за власний рахунок демонтувати самовільно відгороджену частину коридору XIX пл. 10,80 кв.м біля кімнати 261, розміром (1,40х1,0)м, площею 1,40 кв.м (фото № 14 фототаблиці № 1 додаток № 1), а також влаштовані перегородки та обладнаний коридор (вхід до кімнати № 261) розміром (1,40х0,90)м, площею 1,26 кв.м, (фото № 9,13-14 фототаблиці № 1 додаток № 1), які знаходиться в особистому користуванні.

На підставі рішення суду постановою державного виконавця відділу ДВС 02 лютого 2016 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення.

Мотивуючи вимоги, викладені в скарзі, ОСОБА_2 посилалася на те, що державний виконавець не вправі був відкривати виконавче провадження, оскільки покладення певного обовязку на боржника відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає примусовому виконанню, а крім того резолютивна частина рішення апеляційного суду є незрозумілою.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просила скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02 лютого 2016 року та зобов'язати державного виконавця винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа у справі № 490/5726/13-ц.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення її скарги. Вона посилається на те, що державним виконавцем порушені вимоги ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження»

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що її слід відхилити із таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 03 червня 2013 року ОСОБА_3 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні підсобними приміщеннями гуртожитку, що повинні перебувати у їх спільному користуванні.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2014 року у позові ОСОБА_3 було відмовлено (а.с.104-106 т.1). Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2015 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2014 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_9 та Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, що перебувають у спільному користуванні, задоволено частково.

Постановлено:

- для відновлення планування блоку гуртожитку № 261-268 по вулиці Потьомкінській, 131-в у місті Миколаєві в первісний стан, згідно проекту будівництва і даним технічної інвентаризації МБТІ та дотриманням вимог ДБН в 2.2-15-2005 «Житлові будівлі. Загальні положення» у строк три місяці з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили покласти обовязок демонтувати перегородки, що були зроблені мешканцями в коридорах загального користування та влаштувати їх на попередні місця, згідно плану технічної інвентаризації гуртожитку від 15.06.2006 року до його перебудови, зокрема:

- на ОСОБА_2 покласти обовязок за її рахунок демонтувати самовільно відгороджену частину коридору XIX пл. 10,80 кв.м біля кімнати 261, розміром (1,40х1,0)м, площею 1,40 кв.м (фото № 14 фототаблиці № 1 додаток № 1), а також влаштовані перегородки та обладнаний коридор (вхід до кімнати № 261) розміром (1,40х0,90)м, площею 1,26 кв.м, (фото № 9,13-14 фототаблиці № 1 додаток № 1), які знаходиться в її особистому користуванні;

- на ОСОБА_9 покласти обовязок за її рахунок демонтувати самовільно відгороджену частину коридору XIX пл. 10,80 кв.м. біля кімнат 262-263, розміром (1,40х4,90)м, площею 6,90 кв.м (фото №11,12 фототаблиці № 1 додаток № 1), а також влаштовані у коридорі XVIII пл. 11,40 кв.м. перегородки і обладнані кладочки, розміром (0,93х0,95)м, площею 0,90 кв.м та (0,90х0,94)м, площею 0,85 кв.м, які знаходяться в її користуванні (фото № 3 фототаблиці № 1 додаток № 1).

Для відновлення попереднього технічного стану роздягальні «656» - пл. 2,0 кв.м, вмивальні «660» - пл. 2,0 кв.м., вмивальні «658» - пл. 7,60 кв.м та душової «655» - пл. 1,30 кв.м покласти на ОСОБА_2 та ОСОБА_9 обовязок за їх рахунок демонтувати перегородки, що були ними зроблені в коридорах загального користування, та зроблений коридор для проходу на кухню шириною від 0,8м до 1,0м, довжиною 5,30м, який знаходиться в спільному користуванні (фото №1,2 фототаблиці № 1додаток № 1) і влаштувати їх на попередні місця, які більш точно вказані в плані технічної інвентаризації гуртожитку від 15.06.2006 до його перебудови.

У позові до Миколаївської міської ради відмовлено.

Стягнуто у рівних частках із ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 по 1744 гривні 70 копійок судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2015 року рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2015 року залишено без змін (а.с. 248-249, т.1)

На підставі заяви стягувача ОСОБА_3 Центральним районним судом м. Миколаєва 22 січня 2016 року були видані виконавчі листи і, зокрема виконавчий лист № 490/5726/13-ц (а.с.221 т.1), в якому зазначено про покладення обовязку на ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати самовільно відгороджену частину коридору XIX пл. 10,80 кв.м біля кімнати 261, розміром (1,40х1,0)м, площею 1,40 кв.м (фото № 14 фототаблиці № 1 додаток № 1), а також влаштовані перегородки та обладнаний коридор (вхід до кімнати № 261) розміром (1,40х0,90)м, площею 1,26 кв.м, (фото № 9,13-14 фототаблиці № 1 додаток № 1), які знаходиться в її особистому користуванні.

02 лютого 2016 року старшим державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_10 на підставі заяви ОСОБА_3 та виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 03 грудня 2015 року, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, а боржнику ОСОБА_2 було запропоновано у строк до семи днів з дати винесення цієї постанови добровільно виконати зазначені у ній вимоги (а.с. 43-44 т.2).

ОСОБА_2 звернулась із скаргою на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, зазначивши, що вони є неправомірними, оскільки резолютивна частина рішення апеляційної інстанції щодо покладення на неї обовязку за власний рахунок демонтувати самовільно відгороджену частину коридору не підлягає примусовому виконанню, а крім того резолютивна частина рішення апеляційного суду є не зрозумілою.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (далі - ОСОБА_6) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Як видно із матеріалів справи, державний виконавець відповідно до вимог ст.ст.25, 32 Закону відкрив виконавче провадження щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа, виданого на підставі зазначеного рішення апеляційної інстанції в частині покладення на ОСОБА_2 обовязку за власний рахунок демонтувати самовільно відгороджену частину коридору гуртожитку, який знаходиться у спільному користуванні.

Відповідно до ч.3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції на підставі ч.3 ст. 387 ЦПК України прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані дії державним виконавцем вчинені в межах його повноважень і у відповідності до вимог Закону. Підстав, передбачених ст. 26 Закону, для відмови у відкритті виконавчого провадження у державного виконавця не було.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що положеннями ст. 32 Закону не передбачено примусове виконання рішення суду щодо покладення на боржника обовязку вчинити певні дії безпідставні і є наслідком помилкового тлумачення цієї норми Закону.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд не витребував рішення суду першої інстанції від 08 квітня 2014 року, рішення апеляційної інстанції від 06 липня 2015 року та ухвалу касаційної інстанції від 17 вересня 2015 року безпідставні, оскільки дана скарга на дії державного виконавця судом першої інстанції зареєстрована відповідно до п. 2.15 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2013 року № 173, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року №173, і приєднана до матеріалів цивільної справи за вказаним позовом ОСОБА_3, тому що відповідно до розділу VII ЦПК України, контроль за виконання судових рішень покладено на суди. В матеріалах цивільної справи наявні зазначені рішення судових інстанцій.

За наведених обставин, колегія судів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права. А тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий К.О. Буренкова

Судді Т.З. Бондаренко

ОСОБА_11