Рішення № 5835964, 05.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.09 Справа№ 3/82

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ФО П ОСОБА_1, м. Львів

До відповідача: ТзОВ „ТК „Інтермаркет”, м. Львів

Про стягнення 42335,02 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець

від відповідача: не зявився

Позивачу розяснено права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України.

Суть спору: фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТзОВ „Торгова компанія „Інтермаркет” про стягнення заборгованості в сумі 42335,02 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила задоволити позов з підстав і мотивів викладених в позовній заяві, поясненнях наданих в судовому засіданні та матеріалах справи.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 05.05.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:

02.01.2008 р. та 02.01.2009 року між ФО П ОСОБА_1 (Постачальник) та ТзОВ „Торгова компанія „Інтермаркет” (Покупець) було укладено Договори №ТП-017 та № ТП-027 відповідно до яких Постачальник зобовязується на умовах та в порядку, визначених цими Договорами, систематично поставляти Покупцю (передавати у власність Покупця) визначений цими договорами товар, а Покупець зобовязується на умовах та в порядку, визначених цими договорами, приймати названий товар та оплачувати його.

Згідно умов п. 3.1. даних Договорів, Постачальник зобовязується поставляти товари за цінами, зазначеними у Специфікації затвердженій Сторонами. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються Постачальником Покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Загальна сума Договору складалась з окремих сум операцій, проведених на виконання даних Договорів. Протягом дії договорів у 2008-2009 р.р. Постачальник здійснив поставку товару Покупцю на загальну суму 185468,74 грн.

Відповідно до умов п.3.3 Договорів розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 днів з моменту отримання товару від Постачальника. Однак, свої договірні зобовязання відповідач виконав частково.

Заборгованість ТзОВ „ТК”Інтермаркет” перед ФО П ОСОБА_1 станом на 20.03.2009 року становить 42335,02 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як уже зазначалося раніше, за умовами договорів №ТП-017 від 02.01.2008 року та №ТП-027 від 02.01.2009 року укладених між ФО П ОСОБА_1 (Постачальник) та ТзОВ „ТК „Інтермаркет” (Покупець), постачальник зобовязався на умовах та в порядку визначених договорами систематично поставляти покупцю визначений договорами товар, а покупець зобовязався на умовах та в порядку визначених договорами приймати названий товар та оплачувати його.

На виконання умов договорів постачальник передав покупцю протягом 2008 2009 р.р. продукцію на загальну суму 185468,74 грн. Факт передачі товару постачальником та отримання його покупцем підтверджується накладними. ТзОВ „ТК „Інтермаркет”, виконало свої зобовязання по договору частково чим порушило вимоги п. 3.3 договорів, згідно якого покупець зобовязаний провести розрахунок за кожну поставлену партію товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.

Заборгованість ТзОВ „ТК „Інтермаркет” за отриманий по договорах №ТП-017 від 02.01.2008 року та №ТП-027 від 02.01.2009 року товар станом на 20.03.2009 складала 42335,02 грн., що підтверджується актом звірки від 20.03.2009 року.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не зявився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 423,35 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст.ст. 526, 625, 626, 651, 652 ЦК України ст.ст. 12, 32-38, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет” (79008, м. Львів, вул. Галицька, 4, МФО 325718 код ЄДРПОУ 13827416) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 42335,02 грн. основного боргу, 423,35 грн. - державного мита та 118,00 грн. - оплати інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 05.05.2009 року.

Суддя