Ухвала суду № 58359303, 06.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/1157/15 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.

Провадження № 22-ц/783/3026/16 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю представника прокуратури - Заяць І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 січня 2016 року у справі за позовом Прокуратури Городоцького району Львівської області в інтересах держави до ОСОБА_3, Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ Державного агентства земельних ресурсів у Городоцькому районі Львівської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року прокурор звернувся до суду із даним позовом, покликаючись на те, що рішенням Бартатівської сільської ради № 767 від 21.05.2010р. "Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки площею 12.1 га для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків" та Додатку до вказаного рішення ОСОБА_3 відведено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку в с. Воля Бартатівська площею 0.0963 га.. 26.10.2011р. Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі видано ОСОБА_3 державний акт про право власності на землю серії НОМЕР_1.

Зазначав, що 18.04.2012 року прокуратура Городоцького району звернулася із адміністративним позовом в інтересах Городоцької РДА та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішень Бартатівської сільської ради № 444 від 17.04.2008р., № 656 від 06.11.2009р., № 657 від 06.11.2009р., № 606 від 15.06.2009р. та № 767 від 21.05.2010р.. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013р. адміністративний позов прокурора Городоцького району задоволено частково, скасовано рішення Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 606 від 15.06.2009р. "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадянам для БОЖБ", № 656 від 06.11.2009р. "Про погодження і затвердження містобудівного обґрунтування розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови", № 657 від 06.11.2009р. "Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки під квартал індивідуальної житлової забудови", № 767 від 21.05.2010р. "Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки площею 12.1 га для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків".

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013р. у справі № 813/2242/13-а залишено без змін, відтак така згідно вимог ч.5 ст.254 КАС України набрала законної сили.

Норми чинного законодавства України, зокрема ст.12, 116, 122 ЗК України, встановлюють нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку та одержанням її власником державного акта на право власності. Проте згідно ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оскільки, належний ОСОБА_3 Державний акт серії НОМЕР_1 виданий на підставі незаконного рішення Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, просив такий визнати недійсним, зобов'язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 та привести її у придатний до використання стан.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги Прокуратури Городоцького району Львівської області в інтересах держави до ОСОБА_3, Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Відділ Державного агентства земельних ресурсів у Городоцькому районі Львівської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку - задоволено частково.

Вирішено визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 26.10.2011 року про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2.

Зобов'язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку, що в с. Воля Бартатівська Городоцького району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_2. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 січня 2016 року оскаржив відповідач ОСОБА_3

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним у зв»язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також судом неповно з»ясовано всі обставини справи. Покликається на ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», вимоги Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 Конвенції, ст.9 Конституції України, ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що підставою скасування рішення Бартатівської сільської ради від 21 травня 2010 року №767 були фактично певні неточності - помилки, допущенні при прийнятті рішення, а не вина апелянта чи його незаконна поведінка. Також судом не встановлено факту, що спірна земельна ділянка не може бути передана у власність, в тому числі під забудову. Бартатівською сільською радою при прийнятті всіх рішень, відповідно до чинного законодавства було отримано всі необхідні погодження.

Вважає, що він добросовісно отримав у власність спірну земельну ділянку, не знаючи та не маючи підстави вважати, що рішення сільської ради можуть бути скасовані, а відтак, має право використовувати земельну ділянку та побудувати на ній власне житло.

Просить рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов»язання відповідача привести земельну ділянку у придатний до використання стан рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відтак судом апеляційної інстанції не переглядається.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильного встановлення існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступних обставин.

За приписами ч. ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Згідно із ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Судом встановлено, що на підставі рішення Бартатівської сільської ради №767 від 21.05.2010р. (а.с.12) та додатку до нього щодо списку осіб, які отримали земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків в кварталі під забудову в с. Воля - Бартатівська, (а.с.13) ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, відповідно до якого останній є власником земельної ділянки площею 0.0963 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, цільове призначення - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер вказаної земельної ділянки НОМЕР_2 (а.с.11).

Рішення Бартатівської сільської ради № 767 від 21.05.2010 року постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року у справі № 813/2242/13-а - скасовано (а.с.19-24).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 року вказане судове рішення залишено без змін (а.с.15-18), а, відтак, в силу ч.2 ст. 254 КАС України набрало законної сили.

Причиною скасування вищевказаних рішень ради в судових рішеннях зазначено непредставлення доказів розгляду на сесії ради відповідних заяв громадян про надання їм земельних ділянок у власність, проектів рішень з даними про голосування по кожному громадянину, відсутність даних про точну кількість таких звернень до Бартатівської сільської ради та кількість задоволених заяв, невідповідність викладу рішень сільської ради в частині не зазначення площ земельних ділянок та місць їх розташування, оформлення громадянами одного загального проекту землеустрою без створення об'єднання громадян для відведення земельних ділянок під спільне будівництво кварталу житлової забудови. Крім того, містобудівне обґрунтування під розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови, розроблене ФОП ОСОБА_10, не могло бути затверджене відповідачем, оскільки не було погоджено органами охорони культурної спадщини, земельних ресурсів та не пройшло державної експертизи містобудівної документації. В продовження, відповідачем без прийняття рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок відведено землі під будівництво за рахунок земель, які згідно даних державного земельного кадастру відносяться до земель сільськогосподарського призначення (пасовища).

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Частиною 3 ст.61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частина 1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За положенням ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить в т.ч. розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних громад.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 ст.126 ЗК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок" від 17.07.2011р., яка діяла на момент видачі ОСОБА_3 Державного акта на право власності на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статею 140 ЗК України встановлено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в установленому законом порядку.

Виходячи з системного аналізу вище перелічених норм права, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Відповідач ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_2 на підставі рішення Бартатівської сільської ради № 767 від 21.05.2010 року, яке визнано незаконним. А відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з цих підстав державний акт, який посвідчує право власності на земельну ділянку, є недійсним і в цій частині позовні вимоги задовольнив.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 висновків суду першої інстанції не спростовують. Право відповідача може бути відновлено шляхом повторного звернення до ради та виправлення останньою допущених помилок. Суд не вправі перебирати на себе повноваження органів місцевого самоврядування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів.

Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування заочного рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 січня 2016 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч.3, 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

Монастирецький Д.І.