Постанова № 58359181, 17.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/2790/15-п Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 33/783/96/16 Доповідач: Белена А. В.

Категорія6 ст. 122-2, 130 ч.1 КУпАп

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м. Львів

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області ОСОБА_1 за участю правопорушника ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 15.01.2016 року,

встановив :

Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.130, ст.122-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 275, 60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, 23.11.2015 року о 00:05 год. в м. Жовква по вул.Львівська 49, порушив правила дорожнього руху, що проявилось у невиконанні ним п. 2.9 (а) ПДР України, а саме, керував автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного спяніння, чим вчинив порушення передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП України. Крім того, ОСОБА_2, 23.11.2015 року о 00:05 год. в м. Жовква по вул. Львівська 49, порушив правила дорожнього руху, що проявилось у невиконанні ним п. 2.4 ПДР України, а саме: керуючи автомобілем НОМЕР_1, не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, яка надавалась жезлом з підсвіткою та дублювалась свистком.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена при неповному дослідженні всіх обставин справи, зокрема його покази в суді першої інстанції не були відображені в постанові, в той час як покази поліцейського та лікаря відображені в повній мірі. Також суд першої інстанції не задовольнив клопотання про виклик та допит свідків, покази яких є в матеріалах справи, які могли б підтвердити те, що час та місце складання протоколу інші.

Апелянт покликається, що в справі є медичний висновок, а не акт медичного огляду на стан алкогольного спяніння від 23.11.2015 року. При цьому зазначає, що випив тільки пляшку безалкогольного пива.

Покликається, що міра покарання призначена судом першої інстанції покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає вимогам законодавства, матеріалам справи та при цьому не було враховано можливість призначення альтернативного покарання у виді штрафу.

Просить суд апеляційної інстанції врахувати, що він проживає в сільській місцевості, а права на керування транспортним засобом йому потрібні для використання транспорту в господарстві та для перевезень, як спосіб заробітку.

Заслухавши думку правопорушника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така не підлягає до задоволення.

В постанові суду першої інстанції суддя підставно вказав, що в діях водія ОСОБА_2 вбачається порушення п.2.5 ПДР, тобто вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та порушення п.2.9 а ПДР, тобто вчинення правопорушення передбаченого ст.122-2 КУпАП. В суді першої інстанції ОСОБА_2 був допитаний та дав пояснення.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 показав, що він в стані алкогольного спяніння не перебував, щодо невиконання вимог працівників поліції про зупинку транспортного засобу, то вважав, що це не його зупиняють, оскільки поруч були і інші автомобілі, а тому вини в предявлених правопорушеннях не визнає, права водія йому потрібні для того, щоб мати хоча б якийсь заробіток.

Незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень, однак його вина підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення по ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 132222 від 23.11.2015 року відносно ОСОБА_2 про порушення вимог п.2.9 а Правил дорожнього руху України, який ОСОБА_2 відмовився підписувати (а.с.2);

- висновок щодо результатів мед.огляду №170 від 23.11.2015 р. про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває в стані алкогольного спяніння (а.с.4);

- поясненням свідка ОСОБА_4, який показав, що працівники поліції їхали за автомобілем з молодим хлопцем, який зупинив автомобіль вийшов та сказав, що це не його машина (а.с. 5);

- поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтвердили складання протоколу на ОСОБА_2 про те, що той був в стані алкогольного спяніння та відмовився підписувати протокол (а.с.6, 7);

- заявою-розпискою ОСОБА_2 від 15.12.2015 року про ознайомлення в суді з матеріалами справи та повідомлення під розписку про наступний розгляд справи 15.01.2016 року (а.с. 14, 15);

- викликами в суд першої інстанції свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 із зворотніми повідомленнями (а.с.20-23).

Вина ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 122- 2 КУпАП, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 132221 від 23.11.2015 року відносно ОСОБА_2 про порушення вимог п.2.4 Правил дорожнього руху України, який ОСОБА_2 відмовився підписувати (а.с.2);

- поясненням свідка ОСОБА_4, який показав, що працівники поліції їхали за автомобілем з молодим хлопцем, який зупинив автомобіль вийшов та сказав, що це не його машина(а.с.4);

- поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтвердили складання протоколу на ОСОБА_2 про те, що той був в стані алкогольного спяніння та відмовився підписувати протокол (а.с.5,6);

- постановою суду першої інстанції від 15.01.2016 року про обєднання даних матеріалів зі справою відносно ОСОБА_2 про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.9).

Відповідно до вимог ст.36 КУпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Тому, на правопорушника було накладене стягнення за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Санкція ст.130 ч.1 КУпАП, передбачає стягнення у вигляді штрафу, або позбавлення права керування транспортними засобами або адміністративний арешт.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, ст.122-2 КУпАП є обґрунтованим, при накладенні адміністративного стягнення, суддею в повній мірі враховані положення ст.33 КУпАП.

Відповідно до вимог даної норми закону, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність. Як вбачається з матеріалів справи дані обставини були належно з'ясовані судом. Будь-які характеризуючі особу правопорушника дані в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням конкретних обставин справи, особи ОСОБА_2, який не працює, не має постійного джерела прибутку, а тому застосоване відносно ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік необхідно залишити без зміни.

Таким чином приходжу до висновку, що районний суд підставно притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.13, ст. 122-2 КУпАП з накладенням стягнення у в межах санкції даних статей.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

постановив :

Постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 15.01.2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, 122-2 КУпАП з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Львівської області ОСОБА_1