Ухвала суду № 58357023, 15.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №320/6529/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Редько О.В

Провадження № 22-ц/778/2308/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3 ,

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про усунення перешкод в розпорядженні та користуванні квартирою, про вселення та зміну замків від вхідних дверей,-

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод в розпорядженні та користуванні квартирою, про вселення та зміну замків від вхідних дверей, який в ході розгляду справи було уточнено.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він та відповідачі мають у спільній сумісній власності квартиру АДРЕСА_1.

В грудні 2011 року одна з співвласників - ОСОБА_4, зламавши замки від вхідних дверей, без його згоди поселила в вищезазначену квартиру свою матір ОСОБА_8

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили 20.11.2012 року виселено ОСОБА_8 та зобовязано передати дублікати ключів від вхідних дверей спірної квартири власнику, тобто йому. Проте, до теперішнього часу зазначене рішення суду не виконано.

ОСОБА_4 після злому і заміни дверних замків так само відмовляється передати йому примірник ключів, чим створює йому перешкоди в користуванні належним йому житловим приміщенням.

З 20.12.2011 року в квартиру, без його згоди відповідач ОСОБА_4 поселила свого чоловіка ОСОБА_9

Він неодноразово звертався до правоохоронних органів та до суду за захистом своїх прав, проте, належного реагування з боку відповідачів не послідувало.

Відповідачі не визнають його законних прав, та протягом багатьох років здійснюють перешкоди в користуванні квартирою. Вирішити питання мирним шляхом відповідачі відмовляються.

Враховуючи вищевикладене просив суд зобовязати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити йому перешкоди у здійсненні права власності в користуванні та розпорядженні квартирою №4 в буд. №64 по вул. Гризодубової у м. Мелітополі Запорізької області; вселити його в АДРЕСА_2; дозволити здійснити заміну замків вхідних дверей у АДРЕСА_2, з послідуючою передачею комплекту ключів кожному зі співвласників.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Вселено ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_3.

Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_6 квартирою № 14 в будинку № 64 по вул. Гризодубової в м. Мелітополі Запорізької області шляхом надання дозволу на безперешкодну заміну замківвхідних дверей у квартирі АДРЕСА_3 з подальшою передачею комплектів ключів кожному з співвласників.

Зобов'язано співвласників квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_6 перешкоди у здійсненні права власності в користуванні та розпорядженні квартирою № 14 в будинку № 64 по вул. Гризодубової в м. Мелітополі Запорізької області.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних х підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18 листопада 1996 року, квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути про протиправно позбавлений і цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 1 ст.355 ЦК України визначає, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У відповідності до положень передбачених ч.1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.10.2012 р. яке вступило в законну силу з 20.11.2012 р. виселено ОСОБА_8 з квартири і зобов'язано ОСОБА_8 передати дублікати ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_4 власнику ОСОБА_6.

За рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.03.2013 р. у справі № 320/306/13-ц ОСОБА_9 не має права вселятися і користуватися квартирою.

Згідно до в п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року № 5, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Суд першої інстанції розглянувши справу ,вірно встановив характер спірних правовідносин і застосувавши принцип непорушності права власності, правильно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6 в частині вселення позивача, усунення перешкод в користуванні спірною квартирою шляхом безперешкодної заміни замків вхідних дверей, зобовязання співвласників не чинити перешкоди останньому у здійсненні права власності в користуванні та розпорядженні спірною квартирою.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_6 є інвалідом 1 групи по зору і тому з ним будуть проживати сторонні особи є недоречними, так як ґрунтуються на припущеннях і не стосуються предмету розглянутого спору.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: