Рішення № 58356819, 14.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/8790/15 Головуючий у 1 інстанції: Соболєва І.П.

Провадження №22-ц/778/1460/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

секретаря Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовувало тим, що 21 травня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ ОСОБА_3 «ОСОБА_3 та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» був укладений кредитний договір № 1847-057МК (Долар США), згідно з умовами якого, ОСОБА_4 отримано кредитні ресурси у розмірі 5000 доларів США.

При укладенні кредитного договору ОСОБА_4 прийняла на себе зобовязання повернути кредит до 20 листопада 2008 року та сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом, згідно процентної ставки 22% річних за період з дня видачі до строку фактичного повернення кредиту. Однак відповідачка не виконала належним чином договірні зобовязання щодо погашення заборгованості та повернення кредитних ресурсів в обумовлені сторонами та визначені договором, строки, що є порушенням зобовязання.

Позивач зазначає, що пунктом 6.1 кредитного договору встановлена відповідальність позичальника щодо прострочення виконання договірних зобовязань, відповідно до якого за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки відповідачка допускала неодноразове порушення графіку зниження розміру кредитного ліміту, і в добровільному порядку не усунула вказане порушення, банк був змушений звернутися до суду з позовом про дострокове стягнення коштів, отриманих за кредитним договором.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 3 квітня 2009 року у справі № 2-460/2009 стягнуто заборгованість за кредитним договором та розірвано кредитний договір №1847-057МК.

В 2013 році на виконання цього рішення суду, відповідачами було проведено часткове погашення заборгованості, проте не сплачено заборгованість в повному обсязі.

Крім того, за вказаним кредитним договором виникла заборгованість за період з 12 вересня 2008 року по 17 лютого 2010 року (дата набрання законної сили рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 3 квітня 2009 року).

Позивач зазначав, що станом на 28 серпня 2015 року заборгованість відповідачів перед банком згідно розрахунку становить: 339961,58 гривень яка складається з: простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 24058,05 гривень, пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам у розмірі 315903,53 гривень.

Крім того, 21 травня 2007 року, в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 1847-057Р1, відповідно до умов якого, поручитель зобовязався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором. Також 21 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладені договори аналогічної форми та змісту.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги що відповідачами були порушені договірні зобовязання, що призвело до утворення заборгованості зі сплати нарахованих процентів та штрафних санкцій, позивач просив суд стягнути вказані суми заборгованості, при цьому, зменшивши суму пені до розміру суми простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 24058,05 гривень.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2016 року закрито провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором та договорами поруки, у звязку з його смертю.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 не зявилася до апеляційного суду, причини неявки в судове засідання не повідомила, будь яких письмових клопотань, у тому числі і про перенесення розгляду справи, заперечень або пояснень по справі від них не надходило. Повідомлена про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) (а.с.130).

Участь в судовому засіданні приймає її представник ОСОБА_4

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності відповідачки ОСОБА_6В, яка не прибула в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до розяснень, які містяться в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

У даній справі рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, і в цій частині колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується та апеляційному перегляду не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2009 року, яке набрало законної сили 17 лютого 2010 року, розірвано дію кредитної угоди №1847-057МК від 21 травня 2007 року, укладеної між ВАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ «ВАТ «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_4, та вказане рішення на момент розгляду даної справи є виконаним, а тому у позивача відсутні на теперішній час підстави вимагати виконання умов договору із застосуванням встановленим цим договором правових наслідків його належного виконання.

Однак, такий висновок зроблено судом без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обовязків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.

Установлено, що 21 травня 2007 року між ТОВ ОСОБА_3 «ОСОБА_3 та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 1847-057МК (Долар США), згідно з яким, ОСОБА_4 отримано кредитні ресурси в сумі 5000 доларів США із процентною ставкою 22% річних на строк до 20 листопада 2008 року(а.с.11-13).

У забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором 21 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 1847-057Р1, відповідно до умов якого, поручитель зобовязався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором.

Також 21 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладені договори аналогічної форми та змісту (а.с.14-16).

На протязі строку дії кредитного договору відповідачка ОСОБА_4 допускала порушення умов договору, в звязку із чим банк звернувся до суду із позовом про розірвання кредитної угоди та стягнення суми боргу станом на 12.09.2008 року.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2009 року, яке набрало законної сили 17 лютого 2010 року, розірвано дію кредитного договору №1847-057МК від 21.05.2007 року та стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь ВАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ «ВАТ «ОСОБА_3 та Кредит» по кредитній угоді №1847-057МК від 21.05.2007 року суму боргу 950,93 доларів США, по простроченому кредиту в сумі 2566,54 доларів США , відсотки за користування кредитом в сумі 599,73 доларів США, на загальну суму 4117,20 доларів США, або 19969 грн. 66 коп. по курсу НБУ, а також прострочені відсотки на суму 3368 грн. 63 коп., пеню за прострочений кредит в сумі 17419 грн. 04 коп., на загальну суму 20787 грн. 67 коп., а в цілому суму 40757 грн. 33 коп. (а.с.36).

З матеріалів справи вбачається, що заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2009 року виконано, згідно платіжного доручення № 1690 від 21 березня 2015 року ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» отримало суму 41194,90 грн. (а.с.73, 74).

Виходячи з характеру правовідносин сторін, змісту норм ст.ст. 598-599 та 653 ЦК України, в яких законодавець розрізняє поняття «розірвання договору», з одного боку, і «припинення зобовязання», з іншого боку, суду слід було врахувати, що розірвання кредитного договору не припиняє зобовязання боржника, у рамках якого боржник зобовязаний повернути суму кредиту, сплатити проценти та пеню за порушення строків виконання зобовязання, оскільки кредитні зобовязання належить вважати припиненими не з моменту ухвалення рішення про розірвання договору, а з моменту виконання позичальником усіх обовязків перед кредитором, які складають зміст цього зобовязання.

Із наданого позивачем розрахунку, у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором за період з 12.09.2008 року по 17.02.2010 року (дата набрання чинності заочним рішенням), яка складає 339961 грн. 58 коп., з яких: прострочена заборгованість по відсоткам у розмірі 24058,05 грн., пеня за прострочену заборгованість у розмірі 315903 грн. 53 коп. ( а.с. 5-9).

Проте, виходячи із вимог співмірності та справедливості позивачем зменшено суму пені до 24058 грн. 05 коп. (а.с. 4 ).

З мотивів, викладених вище, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо існування простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 24068 грн. 05 коп., які підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_4

У справі, яка переглядається, відповідачка із заявою про застосування строку позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України до суду першої інстанції не зверталася. Суд першої інстанції за власною ініціативою не може застосувати позовну давність.

Крім того, ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» звертаючись до суду з позовом просили стягнути пеню, обчислену за період з 12.09.2008 року по 17.02.2010 року.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом, що випливає із ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не обмежується.

За положеннями ст..551 ЦК України суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема занадто високий її розмір порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобовязання, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність із розміром основного зобовязання та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями ст. 616 ЦК України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

При цьому питання про зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Отже, у справі, яка переглядається, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідачки ОСОБА_4 пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання (за період з 12.09.2008 року по 17.02.2010 року) в межах заявлених позовних вимог ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та з урахуванням того, що відповідачкою у спорі не було заявлено про застосування строків позовної давності.

Проте, з огляду на фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_4О є багатодітною матірю, виховує малолітнього сина, який є інвалідом, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст.551 ЦК України до 200грн. ( а.с.69,70).

Таким чином, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України, а позовні вимоги ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» підлягають задоволенню частково у межах наданого банком розрахунку заборгованості за період з 12.09.2008 року по 17.02.2010 року у загальній сумі 24258 грн. 05 коп. з якої: прострочена заборгованість по відсоткам у розмірі 24058 грн. 05 коп., пеня за прострочення заборгованості у розмірі 200грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, документально підтверджені витрати ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» по сплаті судового збору у сумі 242 грн. 68 коп. в суді першої інстанції та 266грн.95 коп. за подання апеляційної скарги, а разом 509 грн. 63 коп. підлягають присудженню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2016 року у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» суму заборгованості за кредитним договором №1847-057МК від 21.05.2007 року з 12.09.2008 року по 17.02.2010 року у розмірі 24258 грн. 05 коп. ( двадцять чотири тисячі двісті пятдесят вісім гривень 05 копійок), з них: простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 24058 грн. 05 коп., пені за прострочення заборгованості у розмірі 200 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» судовий збір в сумі 509 грн. 63 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_2