Ухвала суду № 58356779, 22.02.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/9563/13

Пр. № 1-кп/336/99/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б., суддів Дацюк О.І., Щасливої О.В., при секретарі Падалка А.Р., з участю прокурора Погосяна К.А., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою суду від 18.12.2015 року ОСОБА_1 був продовжений строк домашнього арешту на 2 місяці - з 18.12.2015 року до 18.02.2016 року включно.

22.02.2016 року у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, мотивувавши його тим, що двомісячний строк запобіжного заходу закінчився 18.02.2016 року, однак судове слідство не завершено, оскільки необхідно допитати свідків та дослідити докази. Зазначив, що обвинуваченому не може бути обраний інший запобіжний захід, крім домашнього арешту, оскільки він вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, може переховуватися від суду, здійснювати тиск на свідків, чим перешкоджатиме встановленню істини по справі.

Прокурор вважає, що клопотання підлягає задоволенню з підстав, викладених у клопотанні.

Обвинувачений, його захисник заперечують проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність ризиків, зазначених прокурором, захисник вважає, що в умовах менш суворого запобіжного заходу підозрюваний зможе забезпечити належну процесуальну поведінку і виконання покладених на нього процесуальних обовязків.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступних міркувань.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоровя обвинуваченого, міцність соціальних звязків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ч. 2 ст. 194 КПК України передбачено, що суд зобовязаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

В порушення вимог ст. 184 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу не містить викладу обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначених у його клопотанні без посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, а також на недостатність більш м'яких запібіжних заходів забезпечити належну проуесуальну поведінку обвинуваченого.

Виходячи з викладеного суд вважає за можливе, відмовляючи в застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, з покладенням на нього обовязків, передбачених ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 184, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Покласти на обвинуваченого обовязки:

1)являтися в суд на його виклик у встановлений термін;

2)не відлучатися з м. Запорівжжя, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи реєстрації.

Розяснити обвинуваченому його обовязки та наслідки їх невиконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І.Б.Жупанова

ОСОБА_3

ОСОБА_4