Постанова № 58354898, 16.06.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12404/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання - Меркуловій Ю.П., за участю представника позивача - ОСОБА_1 та представника третьої особи - ОСОБА_2, та позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративний позов ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання не чинним та скасування рішення Ужгородської міської ради № 792 від 28.12.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, за яким просить суд:

-визнати незаконним та скасувати п. 1.1 рішення 15 сесії 6 скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради № 792 від 28.12.2012 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0153 га, яка прилягає до його власної земельної ділянки по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надано в оренду строком на три роки до 28 грудня 2015 року;

-зобов'язати Ужгородську міську раду вжити заходів та розірвати договір оренди укладеного Ужгородською міською радою та ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0153 га, яка прилягає до його власної земельної ділянки по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

За заявою від 30.03.2015 року позивач збільшив позовні вимоги шляхом доповнення первинних вимог наступним пунктом:

-визнати незаконним та скасувати рішення 21 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради № 1294 від 23.04.2014 року «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу», яким гр. ОСОБА_5 було продано земельну ділянку площею 0,0153 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

Позивач - ОСОБА_3 зазначив, що він є власником будинку в АДРЕСА_2, який успадкував після смерті свого батька ОСОБА_6, що підтверджується як свідоцтвом про право на спадщину за законом так і витягом із реєстру права власності на нерухоме майно.

Згідно вищевказаних правовстановлюючих документів, викопіювання із схеми відведення земельної ділянки, кадастрового плану, рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 93 від 27.05.1992 р. витягу із рішення Ужгородської міської ради від 14 березня 2014 року вбачається, що для обслуговування даного будинку належить земельна ділянка загальною площею 909 квадратних метрів.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення порушують його права власника на земельну ділянку, тому мають бути скасовані.

Згідно розпорядження виконуючого обов'язки керівника апарату суду № 474 від 26.11.2015 року матеріали справи № 308/12404/14-а було передано для повторно автоматичного перерозподілу у зв'язку з тим, що суддя Івашкович І.І., звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суд наказом Верховної ради України № 788-VII від 12.11.2015 року. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2015 року, справу № 308/12404/15-а передано на розгляд головуючому судді Дергачовій Н.В.

У відповідності до ч. 2 ст. 26 Кодексу адміністративного судочинства у разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Тому за ухвалою від 27.11.2015 року судом було прийнято до свого провадження адміністративну справу № 308/13404/15-а за позовною заявою ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення Ужгородської міської ради № 792 від 28.12.2012 року та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

В судове засідання не прибув представник відповідача - Ужгородської міської ради, проте до суду від нього надійшла заява від 13.06.2016 року про розгляд справи без його участі. Відповідач заперечив проти заявленого позову з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи позов не визнала з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Щодо підсудності цієї категорії справ місцевому загальному суду як адміністративному суду суд зазначає наступне.

Як зазначено у п. 12 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2014 року № 2, від 15 травня 2014 року № 6, від 22 травня 2015 року № 6, з аналізу норм статті 26 Закону N 280/97-ВР, статті 6 Закону України від 9 квітня 1999 року N 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації", частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, статті 148 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV власниками землі є держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Конституційний Суд України в Рішенні від 1 квітня 2010 року N 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень.

Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до статті 69 Закону України від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що справа цієї категорії підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду, та за ухвалою від 12.01.2016 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про закриття провадження у цій справі.

Що ж стосується суті спору, судом встановлено наступне.

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2007 року, державний приватний нотаріус Першої Ужгородської державної нотаріальної контори посвідчила, що на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем майна гр. ОСОБА_6, померлого «18» жовтня 2001 року є: його рідний син - ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає в АДРЕСА_2.

Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з:

житлового будинку з надвірними будовами, що знаходиться в АДРЕСА_2, і належав померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово- комунального господарства м. Ужгорода "17" вересня 1998 року на підставі рішення МВК від "28" серпня 1996 року за № 146, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації" за № 2699 в книзі 27 під реєстраційним номером 17099474.

Вказаний житловий будинок в цілому: під літ. А, житловою площею 36,0 кв.м., загальною площею 75,5 кв.м., прибудова під літ. А1, житловою площею 48,8 кв.м., загальною площею 138,6 кв.м., з надвірними спорудами: літньої кухні під літ. Б, 4-х сараїв під літ. В, Д, З, І, огорожа 1-2, розташований на земельній ділянці площею 909 кв.м.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вищезазначене право приватної власності на будинок було зареєстроване за позивачем 15.06.2010 року.

Згідно рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.05.1992 року № 93 «Про довиділення земельних ділянок» ОСОБА_6 площею 390 кв.м. АДРЕСА_2, загальна площа складатиме 0,099 га.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 26.03.1997 року № 47 «Про виділення, приватизацію та продаж земельних ділянок» згідно статті 17 Земельного кодексу України, надані раніше земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку були надати у приватну власність таким громадянам: СОЛЯНИКУ МИХАЙЛУ ПЕТРОВИЧУ пл. 0,093га по АДРЕСА_2

Рішенням Ужгородської міської ради ХХ сесії VІ скликання від 14.03.2014 року «Про надання дозволів на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею її у власність: гр. ОСОБА_3, земельної ділянки площею 0,0930 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2.

За листом від 26.05.2014 року № 04/05-222 Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області позивача було повідомлено, про те, що Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства Ужгородською міською радою при наданні земельної ділянки площею 0,0153 га в оренду гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. За результатами перевірки виявлено ряд порушень земельного законодавства, а саме ст. 116 та 120 Земельного кодексу України та рекомендовано йому звернутися до суду.

Відповідно до п. 1.1 оскаржуваного рішення 15 сесії 6 скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради № 792 від 28.12.2012 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» було затверджено проект землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0153 га по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надано в оренду строком на 3 роки до 28 грудня 2015 року.

Ужгородською міською радою був укладений договір оренди із ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0153 га, яка прилягає до земельної ділянки позивача по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (на умовах оренди) гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, між іншими документами, містить акт погодження меж земельних ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 17.08.2012 року та акт прийму - передачі межових знаків на зберігання.

Рішенням 21 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради № 1294 від 23.04.2014 року «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» гр. ОСОБА_5 було продано земельну ділянку площею 0,0153 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

28.05.2014 року між Ужгородської міської радою та ОСОБА_5, був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки на підставі вищезазначеного рішення несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з усіма обтяженнями, обмеженнями і сервітутами, яка знаходиться в м. Ужгороді по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0153 га. Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.05.214 року № 22264339 зазначена земельна ділянка була зареєстрована 28.05.2014 року на прав приватної власності за третьою особою - ОСОБА_5.

Як зазначено у висновку експертного дослідження від 22.03.2016 року № 03/16, наданого судовим експертом Савчак Вікторією Владиславівною, межі земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2, площа якої визначена 0,039 га згідно фактичного використання не відповідає її межам, визначеним в схемі її довідводу, розробленій Проектно-виробничим архітектурно планувальним бюро при управлінні архітектури та містобудування міста Ужгорода.

Ймовірні розміри розбіжностей є такими:

-по площі - 0,0069 га при більших розмірах ділянки згідно Схеми довідводу 1992 року;

-по довжині - 12,44 метра при більших розмірах ділянки згідно Схеми довідводу 1992 року;

-по ширині - 0,9 метра більших розмірах ділянки згідно фактичного використання.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000628:001:0174, розташована в м. Ужгород, пров. Єгерський, 1 (за даними обмінного файлу) та земельна ділянка, площа якої визначена 0,039 га, що розташована в АДРЕСА_2 (за даними Схеми довідводу 1992 року) накладаються між собою. Ймовірна площа накладення становить 0,0053 га (53 кв.м.).

Відповідно до ст. 17 ЗК України 1990 року в редакції, чинній станом на 26.03.1997 року - дату прийняття рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки пл. 0,093га по АДРЕСА_2 передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Відповідно до ст. 22 цього ж Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Результат аналізу наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що особа набувала статусу власника земельної ділянки за двох умов: відповідного рішення ради із відповідним записом у земельно-кадастрових документах та встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З урахуванням вищенаведених вимог законодавства та документів, які містяться у матеріалах справи, судом була з'ясована відсутність у ОСОБА_6 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку пл. 0,093га по АДРЕСА_2, та, відповідно, акту встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо цієї земельної ділянки.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як зазначено у п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;

- виготовлення технічної документації на земельні ділянки;

- визначення меж земельної ділянки в натурі;

- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;

- одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;

- реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).

Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.

З урахуванням викладеного суд також дійшов висновку, що до позивача - ОСОБА_3, як сина та спадкоємця померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, перейшло лише право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, яке ним реалізоване не було до дня розгляду справи.

Станом на 23.04.2014 року, коли відповідачем було продано земельну ділянку площею 0,0153 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_5, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку пл. 0,093га по АДРЕСА_2 та, відповідно, акт встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо цієї земельної ділянки, були відсутні у позивача - ОСОБА_3, сина померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6.

За відсутності зазначених документів ОСОБА_6 не набув статусу власника земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Ужгород, АДРЕСА_2 до цього часу, тому судом не може бути встановлено порушення його прав як власника земельної ділянки власником суміжної земельної ділянки - ОСОБА_5, відтак відсутні підстави для їх захисту та задоволення всіх заявлених позовних вимог.

Судові витрати у відповідності до ст. 94, 98 КАС України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 98, 106-163,185-186 КАС України, ст. 17, 22 ЗК України 1990 року, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання не чинним та скасування рішення Ужгородської міської ради.

Судові витрати у відповідності до ст. 94, 98 КАС України покласти на позивача.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 16.06.2016.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Дергачова