Рішення № 58353973, 29.02.2016, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/1754/15-ц

Провадження №2/242/2/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сорока Т.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4) до ОСОБА_5, третя особа ТОВ «РБК-Україна» про зобовязання спростувати інформацію, заборонити вчиняти певні дії, а також про відшкодування шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4) про стягнення компенсації за порушення особистих немайнових прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про зобовязання спростувати інформацію, заборонити вчиняти певні дії. В подальшому позивач змінив позовні вимоги, доповнивши вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача 771270,00 грн., з яких розмір немайнової шкоди складає 500000,00 грн., розмір майнової шкоди складає 271270,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 квітня 2013 року в мережі Інтернет на веб-сайті інформаційного агентства «РБК-Україна» http://www.rbc.ua/ розміщена публікація (стаття) на тему: «Мезим»: чьему желудку хорошо с ним». На думку позивача, публікація статті зумовлена безпосереднім зверненням відповідача до редакції інформаційного агентства «РБК-Україна», в якому відповідач безпідставно звинувачує позивача в «інтелектуальному піратстві» та стверджує про неефективність лікарського засобу Мезим. Позивач зазначає, що відповідач зловживає своїми правами та поширює недостовірну інформацію, що призводить до приниження ділової репутації позивача, посягання на його фірмове найменування, товарний знак МЕЗИМ, а також на зниження престижу та підрив довіри до його діяльності. Просить зобов'язати ОСОБА_5 спростувати інформацію стосовно звинувачень позивача в інтелектуальному піратстві; заборонити відповідачу зловживати її правом на поширення інформації та заборонити відповідачу поширювати інформацію стосовно порушень позивача у сфері авторського права, а також стосовно ефективності лікарських засобів під знаком для товарів та послуг МЕЗИМ.

Відповідачем пред'явлено зустрічний позов до ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4) про стягнення компенсації за порушення особистих немайнових прав.Позовні вимоги, викладені у зустрічному позові, відповідач мотивує тим, що у вересні 2003 року в журналі «Сучасна гастроентерологія» № 3 (сторінки 24-32, тираж 3000 екз.) була опублікована стаття «Внешнесекреторная недостаточность поджелудочной железы: этиопатогенетические варианты и лечение», автором якої є відповідач. Відповідач зазначає, що у 2005 році їй стало відомо про розповсюдження рекламних листівок, папок та блокнотів з написом «Мезим шлунку добре з ним», які містили імя відповідача та частину вищенаведеної статті відповідача, дозвіл на використання якої відповідач не надавала. Відповідач стверджує, що розповсюдження матеріалів відбувалось: у Донецькому державному медичному університеті протягом січня-лютого 2005 року; у Донецькому обласному клінічному територіальному медичному обєднанні у лютому 2005 року; на 7-й Національній школі гастроентерологів, гематологів України, що проходила у формі конференції 15-16 квітня 2005 року у м. Київ; на Науково-практичній конференції гастроентерологів, присвяченій 200-літтю Харківського медичного університету, що проходила 19 квітня 2005 року у м. Харків; на ІІІ Конгресі гастроентерологів України в м. Дніпропетровськ , що проходив 08 вересня 2005 року. При цьому відповідач вказує на те, що факт порушення прав на твір підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року у справі № 2-133/2008 за позовом ОСОБА_6 до Представництва «Берлін-Хемі АГ»,треті особи ОСОБА_5, ДП «Державний фармакологічний центр МОЗ України» про спростування поширеної інформації. Також відповідач стверджує, що своїми діями позивач фактично визнав вимоги відповідача,оскільки у 2011 році позивач погодився відшкодувати відповідачу моральні збитки у розмірі 100000 грн. і 06.06.2011 року перерахував суми у розмірі 50000 грн. Проте 09.06.2011 року відповідач повернула отримані кошти на рахунок Позивача. Відповідач посилається на норми ст.ст. 14, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та вважає, що при використанні частини її статті у рекламних матеріалах позивачем було здійснено порушення цілісності твору, а виривання його частини із загального контексту та вставлення у рекламу медичного препарату є нічим іншим, як його перекрученням та спотворенням. Просить відмовити ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4) у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути з ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4) компенсацію у розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень. за порушення особистих немайнових прав відповідача.

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06.08.2013 у справі №255/5964/13-ц зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4) прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4) до ОСОБА_5 та обєднано в одне провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав первісний позов з урахуванням змінених позовних вимог та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначивши, що на фармацевтичному ринку медичних препаратів, що призначені для лікування недостатності підшлункової залози, наявні також лікарські засоби групи КРЕОН, що є конкуруючими із лікарськими засобами групи МЕЗИМ, та які зареєстровані компанією-конкурентом (раніше Солвей Фармацеутікалз ГмбХ, тепер - Абботт Лабораторіз ГмбХ). На підтвердження вказаної інформації позивач надав копії листів Державного експертного центру Міністерства охорони здоровя України (далі - МОЗ) №14/246/5 та №№14/246/6 від 26.10.2015.Позивач вважає, що відповідач поширює неправдиву інформацію з метою дискредитації ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4) у звязку з тим, що відповідач представляє інтереси компанії Абботт Лабораторіз ГмбХ, яка здійснює виробництво і розповсюдження альтернативних лікарських засобів групи КРЕОН по відношенню до лікарських засобів під знаком для товарів та послуг МЕЗИМ. На підтвердження вказаної позиції позивачем надані копії схвальних статей за авторством ОСОБА_5 щодо лікарських засобів групи КРЕОН, публікації з інформацією про виступи на конференціях, семінарах, спонсором яких виступала компанія Солвей Фарма, копію листа-відповіді ОСОБА_3 Абботт та інформацію про подані нею скарги до державних органів, звернення. Проти зустрічних позовних вимог відповідача заперечує, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просить відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти первісного позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, зазначивши, що в публікації, здійсненої інформаційним агентством ТОВ «РБК-Україна», використана лише цитата оціночного характеру, висловлена в коректній формі, позивачем не надано належних доказів на підтвердження зменшення немайнових активів позивача внаслідок поширення інформації з боку відповідача стосовно ефективності лікарського засобу Мезим. Крім того, вважає, що немає підстав для поновлення строків позовної давнини для звернення до суду, які пропущені позивачем. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 підтримав та просить їх задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, вивчивши,законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог сторін, виходячи з наступного.

Вирішуючи вимоги позивача за основним позовом щодо спростування інформації по звинуваченню позивача в інтелектуальному піратстві, щодо заборони відповідачеві зловживати її правом на поширення інформації стосовно ефективності лікарських засобів під знаком для товарів і послуг МЕЗИМ та стягнення з відповідача майнової та немайнову шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями п.2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, згідно яких при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Статтєю 5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно ст.94. ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

В судовому засіданні встановлено, що 22 квітня 2013 року на сайті інформаційного агентства ТОВ «РБК-Україна» була розміщена публікація на тему «Мезим»: чьему желудку хорошо с ним». Публікація містить, серед іншого, формулювання наступного змісту: «Недавно в редакцию РБК-Украина поступило письмо от заведующей кафедрой внутренних заболеваний №1 Донецкого национального медицинского университета ОСОБА_7, в котором она обвинила представительство «Берлин-Хеми AG» в интеллектуальном пиратстве». Також в статті зазначено, що ОСОБА_7 вважає лікарський засіб неефективним.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав суду належних доказів звернення відповідача до редакції інформаційного агентства ТОВ «РБК-Україна», в якому відповідач, зокрема, звинувачує позивача в «інтелектуальному піратстві». ТОВ «РБК-Україна» в своїх поясненнях від 01.10.2013 повідомила про те, що такий лист у ТОВ «РБК-Україна» не зберігся. Отже матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що фраза про «інтелектуальне піратство» належить саме відповідачу, а не автору статті інформаційного агентства ТОВ «РБК-Україна».

Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме висловлюванням відповідача щодо неефективності лікарського засобу МЕЗИМ® ФОРТЕ, а не статтею в цілому, позивачу нанесена шкода, отже судом не встановлений причино-наслідковий звязок.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено зловживання саме відповідачем правом на поширення інформації, тому вимоги позивача щодо заборони поширення інформації є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про рекламу» недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності,перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

У відповідності зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року у справі № 2-133/2008 року, яке не було оскаржено та набрало законної чинності, не визнано факту порушення авторських прав відповідача за даним спором. Суд в своєму рішенні зазначив, що стороною не надано доказів порушення прав саме з боку Німецького акціонерного товариства «Берлін-Хемі АГ».

Таким чином, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2008 у справі №2-133/2008 встановлено, що стороною не надано доказів порушення прав відповідача з боку Німецького акціонерного товариства «Берлін-Хемі АГ».

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2008 у справі №2-133/2008 має преюдиційний характер та встановлює факт відсутності доказів, а отже і порушення майнових та немайнових прав відповідача з боку позивача.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача.

Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав.

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких доказів порушення прав відповідача діями ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4), яке є позивачем по справі, відповідачем не надано.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що позивач визнавав борг в сфері інтелектуальної власності шляхом перерахування на рахунок відповідача грошових коштів,оскільки , як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг № 33, відповідно до умов якого відповідач мала виступити з доповіддю на декількох науково-практичних конференціях і сторони домовились про оплату послуг у розмірі 50000 грн. На виконання умов договору 06.06.2011 року позивач перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 50000 грн. Таким чином, позивач виконував свої зобовязання саме по господарському договору, де сторонами є фізична особа-підприємець ОСОБА_5Б та ОСОБА_3 Берлін-Хемі АГ в особі представництва в Україні. В розумінні господарського та цивільного законодавства, виконання господарського зобовязання по договору та визнання боргу в сфері інтелектуальної власності є різними правовими категоріями, тому доводи представника відповідача в цій частині є безпідставними.

Встановивши вищевказані фактичні обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини сторін та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності,суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову.

Також, в запереченні на зустрічний позов від 18.09.2013 року позивач просить суд застосувати позовну давність. Однак, враховуючи вимоги ст.268 ЦК України, ст.14 Закону України «Про авторське право та суміжні права» позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав,крім випадків,встановлених законом.

Керуючись ст.ст.16,22,23,94,277,418,423,424,1166 ЦК України, Законом України «Про інформацію», Законом України « Про авторське право та суміжні права», ст.ст. 10, 60, 61, 209,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4) до ОСОБА_5, третя особа ТОВ «РБК-Україна» про зобовязання спростувати інформацію, заборонити вчиняти певні дії, а також про відшкодування шкоди - відмовити.

В задоволені позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 Берлін-Хемі (ОСОБА_4) про стягнення компенсації за порушення особистих немайнових прав відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя