Ухвала суду № 58353626, 02.06.2016, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/12/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Колесник О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за виконавчим провадженням № 48896995 ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло за результатами здійснення апеляційного провадження на новий судовий розгляд подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за виконавчим провадженням № 48896995 ОСОБА_2.

Подання обґрунтовується тим, що боржник ОСОБА_2 має невиконані зобов'язання зі сплати заборгованості у виконавчому провадженні № 48896995 на підставі виконавчого листа Краснолиманського міського суду Донецької області щодо стягненні коштів на користь ОСОБА_3.

Заступник начальника відділу ДВС Краснолиманського МУЮ у Донецькій області ОСОБА_1 для участі в судовому засіданні не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується телефонограмою (а.с. 112).

З огляду на це, на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути подання на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне. На виконанні у відділі ДВС Краснолиманського МУЮ у Донецькій області знаходиться виконавчий лист по справі № 236/12/14-ц, виданий 18.09.2015 року Краснолиманським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргових зобовязань у розмірі 16113,60 грн. та 384,28 грн. судових витрат (а.с.4).

За вказаним виконавчим документом державним виконавцем було відкрито виконавче провадження (постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2015 року, а.с. 5).

У порядку ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем проводилися виконавчі дії. Зареєстрованих на імя боржника ОСОБА_2 рухомого майна, земельних ділянок, розрахункових рахунків не виявлено (а.с.7,8,11-14).

Розглядуване подання містить вказівку про відсутність у боржника ОСОБА_2 рухомого та нерухомого майна, проте органом ДВС не надані будь-які документи стосовно перевірки державним виконавцем наявності рухомого майна за останнім відомим місцем проживання боржника за адресою Донецька область, Краснолиманський район, смт. Дробишеве, вул. Сомова, буд. 14.

Посадові особи територіального органу ДВС мотивують нездійснення перевірки майнового стану боржника за місцем постійного проживання «відсутністю реалізації майна на території Донецької та Луганської області у звязку з проведенням АТО». Однак такі твердження не можуть бути взяті до уваги через наступне.

Нормами ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в тому числі м. Донецьк Донецької області. В переліку таких населених пунктів у чинній на теперішній час редакції відсутнє «смт. Дробишеве Краснолиманського району Донецької області».

Згідно з підпунктом 12.1.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у поданні державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити; у разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа зазначаються вид паспортного документа (для громадян України - дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення особи моряка тощо; для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), його серія та номер, а також найменування та місцезнаходження державного органу, до якого повинен надсилатися вилучений паспортний документ.

Суд не бере до уваги посилання посадових осіб територіального органу ДВС на встановлення безвізового режиму між країнами СНД, оскільки у поданні фактично ставиться питання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України до будь-якої держави.

Розглядуване подання не відповідає наведеним вимогам Інструкції, крім того, містить клопотання «встановити тимчасове обмеження у праві виїзду у відношенні громадянина України ОСОБА_2 за кордон, до виконання зобовязань, покладених виконавчими документами», що не відповідає вимогам ст. 377-1 ЦПК України.

Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника (підпункт 12.1.5 вказаної Інструкції). Але до розглядуваного подання державним виконавцем не додано доказів такого повідомлення боржника ОСОБА_2.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи. Отже, закон повязує необхідність такого звернення державного виконавця саме із фактом ухилення боржника від виконання зобовязань. Натомість до розглядуваного подання не додані докази, які б підтверджували факт такого ухилення, відсутнє документальне підтвердження отримання боржником ОСОБА_2 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з матеріалами виконавчого провадження за боржником ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб автомобіль ВАЗ 11193-110-30, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, відносно цього майна боржника органом ДВС встановлено публічне обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оголошено розшук вказаного транспортного засобу, на майно боржника накладено арешт (а.с. 15,53-б, 53-в, 53-г, 58-в), проте про наслідки таких дій державного виконавця щодо встановлення місця знаходження майна боржника, вжиття заходів для подальшої реалізації майна суду не повідомлено.

Стягувач ОСОБА_3 звернулась до державного виконавця з клопотанням, в якому просить звернутися до суду із заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України до виконання нею зобов'язань, мотивує це «відомостями про наявність у боржника на праві власності майна на території Росії»(а.с. 57-в), водночас стягувач не наводить відомостей про перебування боржника ОСОБА_2 за межами України. Натомість у матеріалах виконавчого провадження (а.с.57-б) міститься довідка медичної установи про перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у м. Краматорську Донецької області з 13.01.2016 року по 01.02.2016 року. За таких обставин суд не вважає доведеним на час направлення подання державним виконавцем (станом на 02.02.2016 року) факту намагання боржника уникнути виконання зобовязань на користь стягувача шляхом виїзду за межі України.

Крім того, суд звертає увагу на наявність в окремих документах про перевірку майнового стану боржника інформацію про наявність у боржника іншого прізвища -«Зана»(а.с.14, 63-б); однак державним виконавцем не зясовано обставин та підстав можливої зміни прізвища боржником, а отже, не можливо вважати перевірку майнового стану боржника повною, не можливо вирішити питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Таке ж право гарантується і низкою міжнародних правових актів. Так, зокрема, згідно зі ст. 13 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави; кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Згідно з положеннями ст. 2 Четвертого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами.

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Положеннями ст. 6 цього Закону, встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках: якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань;якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.

П.18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням. Реалізація цих повноважень посадової особи здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст. 377-1 ЦПК України з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Згідно з п.12.1.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень подання державного виконавця щодо обмеження у праві виїзду за межі України у разі не виконання боржником своїх зобов'язань повинно містити, зокрема, підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Така ознака, як ухилення боржника від виконання судового рішення, є обов'язковою для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Оскільки за змістом ст. 377-1 ЦПК України подання розглядається судом без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, то саме на посадову особу територіального органу ДВС покладається тягар доказування. Саме державний виконавець зобов'язаний довести суду, надавши відповідні матеріали виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Але в поданні заступника начальника відділу ДВС Краснолиманського МУЮ у Донецькій області ОСОБА_1 не зазначено, в чому саме полягає та чим підтверджується ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчими документами. Саме лише невиконання боржником зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків.

Оскільки наведені у поданні обставини і додані до нього документи не свідчать про умисне ухилення боржника від виконання виконавчих документів в контексті положень ст. 377 -1 ЦПК України,ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», подання заступника начальника відділу ДВС Краснолиманського МУЮ у Донецькій області ОСОБА_1 є передчасним, а тому правові підстави для встановлення щодо боржника ОСОБА_2 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 377-1 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції у Донецької області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника за виконавчим провадженням № 48896995 ОСОБА_2 - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо хвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя -