Рішення № 58351672, 14.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/1140/16-ц Провадження № 22-ц/772/2030/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 50 Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоОСОБА_2,суддів:ОСОБА_3, ОСОБА_4,при секретаріОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_8, про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернулась в суд 22 березня 2016 року.

Зазначала, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 1995 року. Шлюб розірвано рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області у 2004 році. Від шлюбу народився син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказала, що в даний син навчається у Краківській філії ОСОБА_9 наук, що знаходиться у м. Лодзь, вул. Сенкевича, 9, ОСОБА_10. Навчається на денній формі навчання, а тому не в змозі працевлаштуватись та отримувати заробіток. За навчання кожен рік необхідно вносити плату 2840 польських злотих, що відповідає 21442 грн. станом на 21 березня 2016 року.

Після досягнення повноліття відповідач перестав сплачувати аліменти та надавати допомогу дитині. Посилаючись на те, що вона одна не в змозі забезпечити сина матеріально під час навчання та що відповідач може надавати допомогу повнолітній дитині на час навчання до 23 років, просила стягнути з відповідача, відповідно до вимог частини 1 статті 198 СК України, на користь сина ОСОБА_8 аліменти в твердій грошовій сумі 2300 грн. до закінчення навчання або до досягнення ним 23 років.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2015 року зазначений позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на його утримання в твердій грошовій сумі, в розмірі 2300,00 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 22.03.2016 і до закінчення ним навчання в Краківській філії ОСОБА_9 наук, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь державного бюджету судовий збір 551, 20 грн. Допущено до негайного виконання, відповідно до п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України, в частині стягнення розміру аліментів за один місяць.

У апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове про часткове задоволення позову та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_8 в розмірі 800 грн. щомісячно починаючи з 22.03.2016 і до закінчення ним навчання в Краківській філії ОСОБА_9 наук, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.

Позивач заперечувала доводи апеляційної скарги через їх безпідставність та просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду в оскаржуваній ОСОБА_7 частині законним і обґрунтованим визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином позивача ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_7 (а.с.6).

ОСОБА_11 продовжує навчання у Краківській філії ОСОБА_9 наук, що знаходиться у м. Лодзь, вул. Сенкевича, 9, ОСОБА_10. Навчається на денній формі навчання (а.с.8-12).

Встановлено також і не заперечується сторонами, що ОСОБА_11 не має власних доходів і перебуває на утриманні матері ОСОБА_6, а тому потребує матеріальної допомоги у звязку із продовженням ним навчання.

Відповідач ОСОБА_7 є приватним підприємцем і дохід у нього є мінливим та нерегулярним, що не заперечується позивачем.

Задовольняючи позов та стягуючи аліменти з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у розмірі 2300 грн. до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, суд виходив із того, як це вбачається із змісту рішення, що повнолітній ОСОБА_8, який продовжує навчатися, потребує допомоги батьків, а його батько ОСОБА_7 має реальну можливість надавати йому таку допомогу в розмірі заявленому у позовних вимогах, а тому в силу положення статті 199 СК України позов підлягає задоволенню.

Проте повністю з таким висновком погодитись не можна через наступне.

Відповідно до положення частини 1 статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з розясненнями у пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 після розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_6 зареєстрував шлюб 21 липня 2006 року з ОСОБА_12 від шлюбу з якою народилось двоє дітей: ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4. На утриманні і вихованні відповідача знаходиться також і неповнолітній син дружини від першого шлюбу ОСОБА_14, 29 червня 2002 року ( а.с. 36- 40).

Відповідач займається підприємницькою діяльністю та згідно із податковою декларацією він отримав річний дохід за 2015 рік у розмірі 158000 грн. (а.с.31-33), з якого підлягають виплати по оренді приміщення, податкових платежів та зборів та інше, що повязано з підприємницькими витратами, а тому середньомісячний прибуток відповідача є незначним для його сімї із пяти членів сімї. Інших доходів крім доходу від підприємницької діяльності у відповідача немає. Дружина відповідача не працює.

За таких обставин висновок про те, що відповідач може надавати допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання, у розмірі 2300 грн. щомісячно є помилковим, оскільки за такої умови інші його двоє неповнолітніх дітей будуть позбавлені належного та достатнього матеріального забезпечення.

Разом із тим, оскільки відповідач погоджується виплачувати щомісячно 800 грн. допомоги повнолітньому сину ОСОБА_8, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, то колегія суддів вважає, що розмір такої допомоги слід визначити саме 800 грн., а присуджену судом допомогу у вигляді аліментів розміром 2300 грн. зменшити до вказаної суми.

Положення статті 199 СК України не передбачають утримання батьком повнолітніх дітей, які продовжують навчання до виповнення ними 23 років у разі коли батько не має можливості надавати матеріальну допомогу, зокрема саме у тому розмірі який хоче отримати позивач.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Отже, рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року у цій справі слід змінити, зменшивши розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 на його утримання з 2300 грн. до 800 грн.

У решті рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки не вбачається підстав для його зміни в іншій частині.

На підставі викладеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктами 3,4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року у цій справі змінити, зменшивши розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 на його утримання з 2300 (двох тисяч триста) грн. до 800 (вісімсот) грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук