Ухвала суду № 58350034, 21.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/3080/16 Головуючий 1 інстанції

Справа № 639/6898/15-ц ОСОБА_1

Категорія :відшкодування шкоди Доповідач Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Зазулинська Т.П..,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 21 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Страхового товариства з додаткової відповідальністю «Гарантія», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИЛА :

04 серпня 2015 року позивач звернулась до суду з позовом в якому, з урахуванням остаточних уточнень позовних вимог 10 березня 2015 року, просила стягнути зі Страхового товариства з додаткової відповідальністю «Гарантія» передбачену договором страхування регламентовану виплату матеріальної шкоди в розмірі 50000,00 грн., 13764,00 грн. моральної шкоди та 72847, 02 грн. штрафних санкцій. З відповідача ОСОБА_4 просила стягнути 24452,00 грн. матеріальної шкоди, штрафні санкції в розмірі 35637,01 грн. та моральну шкоду, розмір якої визначає у 1000000,00 грн., спричинених їй дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась 09.10.2013 року за участю належного на праві власності ОСОБА_4 автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5, внаслідок якої загинула її дочка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.147-149).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 21 березня 2016 року вказані позовні вимоги позивача задоволені частково. Суд стягнув зі Страхового товариства з додаткової відповідальністю «Гарантія», на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди завданої ДПТ - 50000,00 грн., моральної шкоди -13764,00 грн., за прострочення виконання грошового зобовязання 104456,02 грн.. понесені витрати 3357, 50 грн., а всього 171577 грн. 52 коп. та на користь держави судовий збір в сумі 1715,77 грн. Суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 29 березня 2016 року суд в порядку ст.219 ЦПК України виправив описку в резолютивній частині рішення від 21 березня 2016 року, проголошену в порядку ст. 209 ЦПК України , виклавши її в зазначеній вище редакції..

В апеляційній скарзі позивач просить змінити вказане рішення в частині відмови в стягненні з відповідача ОСОБА_4 на її користь суми матеріального відшкодування яка виходить за ліміт відповідальності СТ з ДВ «Гарантія», регламентної виплати страхового ліміту, а саме: матеріальні збитки у сумі 24452,00 грн., а також штрафні санкції в сумі 35637,01 грн. та моральну шкоди в сумі 1000000,00 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на те,що рішення суду в цій частині не відповідає обставинам справи та наявним у справі доказам , а також ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що висновки суду щодо відшкодування зазначеної різниці водієм ОСОБА_5, який є винною особою у скоєнні ДТП і відбуває покарання , а не відповідачем ОСОБА_4, як власником транспортного засобу марки КАМАЗ, реєстраційний номер АХ 1202АС, який є джерелом підвищеної небезпеки не ґрунтуються на доказах та вказує, що при розгляді справи встановлено, що вказаний автомобіль не вибув з власності ОСОБА_4 як на момент ДТП так і на час розгляду справи . Водій ОСОБА_5 керував автомобілем (використовував автомобіль для власних потреб) ОСОБА_4 на підставі технічного паспорту та водійського посвідчення, довіреність або будь-який договір між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не укладався та саме ОСОБА_4 застрахував належний йому вказаний транспортний засіб, у звязку з чим на думку позивача, у відповідності до вимог ст. 1194, ч.2 ст. 1187 ЦК України таку відповідальність має нести саме відповідач ОСОБА_4

Позивач також зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не зясовано, яка саме сума страхового відшкодування підлягає виплаті, оскільки поліс АЕ 212110203 від 12.12.2012 року не містить дані про страхові суми та франшизу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивач. її представника та представника відповідача ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача та стягнення зі Страхового товариства з додаткової відповідальністю «Гарантія» на її користь 50000,00 грн., на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДПТ, 13764,00 грн. моральної шкоди , 104456, 02 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання та судові витрати у справі в сумі 3357, 50 грн., а всього 171577 грн. 52 коп. сторонами в апеляційному порядку не оскаржується, а тому, у відповідності до ч.1 ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди спричинених вказаною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої загинула малолітня дочка позивача та штрафних санкцій за невиконання вказаного грошових зобовязань , яка полягає в різниці між фактичним розміром такої шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач не є володільцем джерела підвищеної небезпеки,зазначеного вище транспортного засобу в розумінні ч.2 ст. 1187 ЦК України, та за вказану шкоду повинен нести відповідальність ОСОБА_5, як володілець вказаного джерела підвищеної небезпеки та який скоїв зазначену вище дорожньо-транспортну пригоду.

При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що вироком Жовтневого районного суду м. Харкова віл 29.09.2014 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі та задоволено частково цивільний позов ОСОБА_3 і стягнуто з ОСОБА_5 на її користь 300000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 03.02.2015 року , вирок в частині розвязання цивільного позову змінено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 500000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди ( а.с.14-22).

Як свідчать вказані судові рішення , ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що 09.10.2013 року о 13 грд.50 хв., він керуючи технічно справним автомобілем марки КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, на якому рухався по підїздній дорозі (окружній дорозі м.Харкова) з боку с. Високий в напрямку с. Пісочин , грубо порушивши вимоги п.12.4. Правил дорожнього руху в підїжджаючи до регульованого перехрестя з пр.. Ілліча , під час зміни сигналу світлофора на жовтий, а потім на червоний, не зменшив швидкість руху автомобіля, продовжив рух, ігноруючи заборонений сигнал світлофора, чим грудо порушив вимоги п.8.7.3.е Правил дорожнього руху на вчинив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка переходила проїжджу частину на пішохідному переході . В результаті ДПТ ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та сторонами вказана обставина не оспорюється, що зазначений транспортний засіб належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 та на час вказаної ДТП був ним переданий ОСОБА_5 разом з технічним паспортом, а ОСОБА_5 мав права водія катерогії «ВСД», тобто мав право на керування зазначеним автомобілем. Вказаний автомобіль на час ДТП використовувся ОСОБА_5 для власних потреб та доказів, які б свідчили, що останній знаходився в трудових правовідносинах з відповідачем ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що відповідно до поліса № АЕ/2110203 , 12.12.2012 року ОСОБА_4 в Страховому товаристві з додаткової відповідальністю «Гарантія» була застрахована цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, а саме: була застрахована подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Камаз» номерний знак НОМЕР_3 і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи відповідальність якої застраховано за договором (полісом) до 11.12.2013 року включно ( а.с.23, 88).

Згідно до вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі(право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом ,завдала шкоди діяльністю щодо використання,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В пункті 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснено, що особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі(право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом ,завдала шкоди діяльністю щодо використання,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у звязку з виконанням своїх трудових (службових) обовязків на підставі трудового договору( контракту)із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом , якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин , які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права, а саме : та обставина, що на час скоєння вказаної ДТП , відповідач ОСОБА_4 як власник зазначеного транспортного засобу передав його у володіння ОСОБА_5, шляхом як передачі транспортного засобу , так і технічного паспорту на вказаний автомобіль , ОСОБА_5 мав посвідчення водія на право керування зазначеним транспортним засобом та використовував його для власних потреб та не знаходився з відповідачем ОСОБА_4 в трудових відносинах, а також та обставина, що відповідач ОСОБА_4 застрахував у страховій компанії не особисто свою цивільно-правову відповідальність,а цивільно - правову відповідальність за подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Камаз» номерний знак НОМЕР_3, то суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на її користь різниці між фактичним розміром спричиненої позивачу матеріального та моральної шкоди та страховим відшкодуванням такої шкоди відповідачем - Страховим товариством з додаткової відповідальністю «Гарантія».

Зазначені вище обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про безпідставність викладених позивачем в апеляційній скарзі доводів щодо наявності підстав для такого відшкодування відповідачем ОСОБА_4 як власником вказаного транспортного засобу.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про залишення в оскаржуваній позивачем частині рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303. 308, 315, 317, 319, 218, 209 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 21 березня 2016 року в оскаржуваній частині, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя: І.Г.Гальянова

Судді : Т.П.Зазулинська

ОСОБА_2