Рішення № 58347636, 23.03.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Борисов Є.А.

Справа № 415/4904/15-ц

Провадження № 22ц/782/108/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого-судді Борисова Є.А.

суддів - Дронської І.О., Карташова О.Ю.

за участю секретаря Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 22 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 22 січня 2016 року позов ОСОБА_3, поданий через представника ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя було задоволено. Визнано обєктом права спільної сумісної власності сторін наступне майно:

-транспортний засіб марки Chevrolet AVE0,2006 року випуску, державний реєстраційний, номер В5144ВТ вартістю 50000 (пятдесят тисяч) гривень;

-шафу - купе (дитячий), вартістю 6000 (шість тисяч) гривень;

м'який куток темно-сірого кольору вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

-кондиціонер ВЕКО вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

-тренажер вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

-шафу-купе світлого кольору, дзеркальну вартістю 5000 (пять тисяч) гривень;

-мякий куток, коричневий, вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

-кондиціонер ВЕКО, вартістю 5000 (пять тисяч) гривень;

-телевізор р/к «Самсунг» вартістю 5000 (п'ять тисяч) гривень;

-холодильник «Самсунг» вартістю 6000 (шість тисяч) гривень;

- миючий пилосос «Зелмер» вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

- стінку в передпокої (зроблену на замовлення) зі шафою - купе, вартістю 7000 (сім тисяч)гривень;

- машинку пральну «LG» вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

-телевізор «JVC» вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

-телевізор «LG» вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

- кухонний гарнітур з мяким кутком, вартістю 6000 (шість тисяч) гривень;

-люстри вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

- програвач DVD, вартістю 300 (триста) гривень;

-штори та тюль, виготовлені на замовлення, вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

-ліжко зі спального гарнітуру вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

- будівельні матеріали, згідно рахунку-фактури № 1009, № 1002, № 1038, вартістю 13274 (тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 92 копійки;

- бетонозмішувач «Форте» вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

- перфоратор вартістю 1500 (одна тисяча пятсот) гривень;

-супутникові антени з тюнерами 2 шт. вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

- паркан з бетону вартістю 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень;

-ванна стальна емальована, вартістю 2000 (дві тисячі) гривень.

Виділено ОСОБА_3 у власність транспортний засіб марки Chevrolet AVE0, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер В5144ВТ вартістю 50000 (пятдесят тисяч) гривень.

Виділено ОСОБА_2 наступне майно:

-шафу- купе (дитячий), вартістю 6000 (шість тисяч) гривень;

-м'який куток темно сірого кольору, вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

-кондиціонер ВЕКО (9-ка), вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

-тренажер, вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

-шафу - купе світлого кольору, дзеркальну, вартістю 5000 (п'ять тисяч) гривень;

-мякий куток, коричневий, вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

-кондиціонер ВЕКО (12-ка), вартістю 5000 (пять тисяч) гривень;

-телевізор р/к «Самсунг» вартістю 5000 (п'ять тисяч) гривень;

-холодильник «Самсунг» вартістю 6000 (шість тисяч) гривень;

-миючий пилосос «Зелмер» вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

-стінку в прихожій (зроблену на замовлення) з шафою-купе вартістю 7000 (сім тисяч) гривень;

-машинку пральну «LG» вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

-телевізор «JVC» вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

-телевізор «LG», вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

-кухонний гарнітур з м'яким кутком, вартістю 6000 (шість тисяч) гривень;

-люстри вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

-програвач DVD вартістю 300 (триста) гривень;

-штори та тюль, виготовлені на замовлення, вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

-ліжко зі спального гарнітуру вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

-будівельні матеріали, згідно рахунку-фактури № 1009, № 1002, № 1038, вартістю 13274 (тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 92 копійки;

-бетонозмішувач «Форте» вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

-перфоратор вартістю 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень;

супутникові антени з тюнерами 2 шт., вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

паркан з бетону, вартістю 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень;

ванну стальну емальовану, вартістю 2000 (дві тисячі) гривень, а всього майна на загальну суму 107074,92грн.

Крім того було стягнуто судовий збір зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 2490 грн.75 коп.

ОСОБА_2 не погодився з зазначеним рішенням суду і в апеляційній скарзі зазначив що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не в повній мірі з`ясовано усі обставини у справі та не прийнято до уваги його заперечення щодо способу та порядку поділу майна. Вказує, що він не згодний з визначеним судом порядком поділу спільного майна, а тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким здійснити поділ спільного майна наступним чином.

Визнати за ним та за позивачем ОСОБА_3 право власності на ? частку автомобіля Chevrolet AVE0, за кожним та залишити транспортний засіб у спільній частковій власності сторін, а все інше майно поділити між ним та позивачем в натурі, виділивши при цьому ОСОБА_3В:

-м'який куток темно-сірого кольору, вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень,

-тренажер, вартістю 3000 (три тисячі) гривень,

-шафу - купе світлого кольору, дзеркальну, вартістю 5000 (пять тисяч) гривень;

-мякий куток, коричневий, вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень,

-кондиціонер ВЕКО (12-ка), вартістю 5000 (пять тисяч) гривень

-машинку пральну «LG», вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень

-стінку в передпокої (виготовлену на замовлення) з шафою-купе вартістю 7000 (сім тисяч)гривень

-телевізор «JVC», вартістю 1000 (одна тисяча) гривень

-люстри, вартістю 1000 (одна тисяча) гривень,

-програвач DVD, вартістю 300 (триста) гривень,

-штори та тюль, виготовлені на замовлення, вартістю 3000 (три тисячі) гривень,

-будівельні матеріали вартістю 13274 (тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 92 копійки,

-паркан з бетону, вартістю 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.

Йому, ОСОБА_2І,. виділити наступне майно:

-кондиціонер ВЕКО вартістю 3000 (три тисячі) гривень,

-телевізор «LG» вартістю 1000 (одна тисяча) гривень,

-телевізор р/к «Самсунг» вартістю 5000 (п'ять тисяч) гривень,

-холодильник «Самсунг» вартістю 6000 (шість тисяч) гривень,

-миючий пилосос «Зелмер» вартістю 3000 (три тисячі) гривень,

-кухонний гарнітур з м'яким кутком вартістю 6000 (шість тисяч) гривень,

-ліжко зі спального гарнітуру вартістю 1000 (одна тисяча) гривень,

-супутникові антени з тюнерами вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень,

-перфоратор вартістю 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень,

-ванну сталеву емальовану вартістю 2000 (дві тисячі) гривень.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції невірно визначив розмір судових витрат, що підлягають стягненню з нього і вважає, що розмір цих витрат повинен становити 1570грн. 74коп.а не 2490грн.75коп., як зазначено в рішенні.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта скаргу підтримав, пояснив, що відповідач ОСОБА_2 заперечує проти того, щоб автомобіль було виділено позивачу, оскільки впродовж сумісного життя транспортний засіб переважно експлуатував саме він, оскільки місце його роботи знаходиться на значній відстані від місця проживання і автомобіль йому потрібний для того, щоб вчасно діставатись до місця роботи, а тому відсутність автомобіля значно ускладнює його життя у звязку з чим запропонований позивачем варіант поділу майна його не влаштовує.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції скаргу не визнав, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які брали участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.09.2003 року і зазначений шлюб було розірвано рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23.09.2014 року (а.с. 4). Під час шлюбу сторонами було придбане наступне майно:

-автомобіль марки Chevrolet AVE0,2006 року випуску, державний реєстраційний, номер В5144ВТ, вартістю 50000 (пятдесят тисяч) гривень;

-шафа-купе (дитячий), вартістю 6000 (шість тисяч) гривень;

-м'який куток темно-сірого кольору, вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

-кондиціонер ВЕКО вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

-тренажер вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

-шафа-купе світлого кольору, дзеркальна, вартістю 5000 (пять тисяч) гривень;

-мякий куток, коричневий, вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

-кондиціонер ВЕКО вартістю 5000 (пять тисяч) гривень;

-телевізор р/к «Самсунг» вартістю 5000 (п'ять тисяч) гривень;

-холодильник «Самсунг», вартістю 6000 (шість тисяч) гривень;

- миючий пилосос «Зелмер» вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

- стінка в прихожій (виготовлена на замовлення) з шафою-купе, вартістю 7000 (сім тисяч)гривень;

- машинка пральна «LG» вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

-телевізор «JVC» вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

-телевізор «LG» вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

- кухонний гарнітур з мяким кутком, вартістю 6000 (шість тисяч) гривень;

-люстри вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

- програвач DVD вартістю 300 (триста) гривень;

-штори та тюль виготовлені на замовлення, вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

-ліжко зі спального гарнітуру вартістю 1000 (одна тисяча) гривень;

- будівельні матеріали, згідно рахунку-фактури № 1009, № 1002, № 1038, вартістю 13274 (тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 92 копійки;

- бетонозмішувач «Форте», вартістю 3000 (три тисячі) гривень;

- перфоратор, вартістю 1500 (одна тисяча пятсот) гривень;

-супутникові антени з тюнерами 2 шт., вартістю 4000 (чотири тисячі) гривень;

- паркан з бетону, вартістю 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень;

-ванна стальна емальована, вартістю 2000 (дві тисячі) гривень.

Загальна вартість майна, що було придбане за час шлюбу становить 157074грн.92коп.

Фактична наявність вищепереліченого майна як і факт його придбання саме під час шлюбу, а також вартість майна підтверджується обома сторонами у справі. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив, що відповідач ОСОБА_2 повністю погоджується як з загальним переліком спільного майна, так і з його вартістю, що була зазначена позивачем в уточненій заяві.

Враховуючи зазначені обставини суд на підставі вимог ст.60 СК України дійшов вірного висновку стосовно того, що вищеперелічене майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Із змісту зазначених норм діючого законодавства та положень Постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що майно, яке є обєктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі і при цьому неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Частки майна дружини та чоловіка, як правило, є рівними, проте подружжя за домовленістю між собою може визначати розмір часток кожного з них на власний розсуд, не дотримуючись засад рівності часток. Суд при вирішенні спору про поділ майна також може відступити від засади рівності часток та за певних обставин збільшити або зменшити частку кожного з подружжя.

Визнання судом ідеальних часток подружжя у неподільному майні ( автомобіль, квартира, земельна ділянка) може мати місце лише у тому разі, коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні.

В даному випадку до складу майна, що підлягає поділу входять предмети домашньої обстановки та побуту, інше майно загальною вартістю 107074,92грн., а також автомобіль вартістю 50000 грн. Отже поділ майна можливий в натурі шляхом присудження кожному з подружжя певної кількості речей в межах вартості його долі у спільному майні, в тому числі і присудження одному з подружжя неподільної речі автомобіля.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно можливості присудження автомобіля позивачці, оскільки, як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, на даний час позивач проживає в м. Черкасах разом зі спільною неповнолітньою дитиною подружжя, яка відвідує навчальний заклад та спортивні секції у звязку з чим для оперативного пересування разом з дитиною в межах міста позивачу потрібен автомобіль. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції також взяв до уваги ту обставину, що у разі поділу майна за варіантом, що запропонований позивачем, у власності відповідача залишається майно, яке за своєю загальною вартістю переревищує вартість автомобіля і при цьому позивач не вимагає грошової компенсації у звязку з різницею у вартості майна, що присуджується кожному з подружжя. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, стосовно можливості задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Доводи апелянта стосовно того, що спірний автомобіль необхідний особисто йому, оскільки йому незручно діставатись на роботу з огляду на ту обставину, що він мешкає у м. Лисичанську, а підприємство, на якому він працює (шахта «Тошківська» ), знаходиться за межами міста Лисичанськ і роботодавець не забезпечує працівників транспортом, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач не надав належних та переконливих доказів на підтвердження тієї обставини, що внаслідок втрати можливості діставатись до місця роботи на власному транспортному засобі суттєво погіршилися умови його життя та виникла нагальна необхідність у докладанні значних додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи апелянта стосовно того, що в даному випадку автомобіль належить залишити у спільній частковій власності подружжя без його реального поділу, оскільки він, ОСОБА_2. не надає своєї згоди на отримання грошової компенсації у розмірі його частки у неподільному майні, а позивач з свого боку попередньо не внесла на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вже зазначалося вище, визнання судом ідеальних часток подружжя у неподільному майні може мати місце лише у тому разі, коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні, а в данному випадку поділу підлягає майно, до складу якого, крім автомобіля, входить і інше майно, яке за своєю вартістю є співмірним з вартістю автомобіля, а тому автомобіль в даному випадку підлягає реальному поділу, шляхом присудження його одному з подружжя без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку у майні. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у разі залишення автомобіля у спільній частковій власності подружжя без його реального поділу, як на тому наполягає апелянт, не призводить до вирішення по суті виниклого між сторонами спору стосовно цінного майна.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті є правильним, та таким, що ухвалене з дотриманям норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині та не можуть бути підставою для його зміни або скасування.

Погоджуючись з правильністю вирішення справи по суті, судова колегія, разом з тим, вважає за необхідне зазначити, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції невірно вирішив питання про розподіл судових витрат, оскільки під час розгляду справи позивач змінила розмір своїх позовних вимог, внаслідок чого ціна позову була зменшена з 249074,92грн. до 157074,92грн., а тому на підставі вимог ст.88 ЦПК з відповідача на користь позивачки належало стягнути судові витрати в розмірі 1570,74грн., а не 2490,75грн, як про те невірно зазначено в оскаржуваному рішенні.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 22 січня 2016 року змінити.

Зменшити розмір судових витрат, що підлягають стягненню зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з 2490грн.75коп. до 1570грн. 74коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий

Судді: