Ухвала суду № 58345716, 15.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/962/15-к

Провадження № 11-кп/779/233/2016

Категорія ч.3 ст.185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У. Ю.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Васильєва О.П.

суддів Ткачук Н.В., Повзла В.В.

за участю секретаря судового засідання Кравчук І.Я.

прокурора Шутка І.І.

обвинуваченого ОСОБА_2

та його захисника адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015090240000206 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, не працюючого, судимого: 13.04.2001 вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області за ч.2 ст.140 КК (в редакції 1960 року) України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки на підставі ст. 45 КК України (в редакції 1960 року) звільненого від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік; 21.11.2002 вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 (два) роки; 16.03.2006 вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 (три) роки; 01.12.2006 вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, до якого на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбутий термін покарання 1 місяць по вироку Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2006 року, та призначено остаточне покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі, звільненого 22.06.2011 року по відбуттю строку покарання, громадянина України,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання 3 (три) роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з моменту взяття під варту 01 год. 30 хв. 05.03.2016.

Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення: з 05.03.2016 по день набрання вироком законної сили, за правилами, передбаченими ст.72 КК України - один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 тримання під вартою залишено без зміни до вступу вироку в законну силу.

Вирішено питання про речові докази в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 613,80 грн. (Шістсот тринадцять гривень 80 коп.) процесуальних витрат за проведення експертизи.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2І, маючи незняту та непогашену у встановленому закону порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, а повторно вчинив умисні кримінальні правопорушення, а саме: ОСОБА_2 повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло.

Кримінальні правопорушення обвинуваченим було вчинено за таких обставин.

15.07.2015 року приблизно о 22 год. 00 хв. ОСОБА_2 з корисливих спонукань, діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, зайшов до господарства ОСОБА_4, яке розташоване по вул. Бартки, 35 в с. Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області. Перебуваючи на подвірї цього господарства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дії та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 підійшов до житлового будинку та шляхом пошкодження (розбиття) скла в одному з вікон будинку, проник всередину будинку, звідки таємно викрав телевізор марки «LG 21FS2», бувший у вжитку, вартістю 700 грн., ніж сувенірний гуцульський вартістю 300 грн., токарний міністанок, бувший у вжитку, вартістю 800 грн. та робочий інструмент, бувший у вжитку, вартістю 200 грн. Після цього ОСОБА_2 з викраденим майном залишив місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2000,0 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 24.07.2015 року приблизно о 21 год. 00 хв. з корисливих спонукань, діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, зайшов до господарства ОСОБА_5, яке розташоване по вул. Шкромиди, 35 в с. Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області. Перебуваючи на подвірї цього господарства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дії та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 підійшов до житлового будинку та шляхом відважування металопластикового вікна в одному з вікон будинку, проник всередину будинку, звідки таємно викрав деревяний ящик з інструментами, бувшими у вжитку (робочі плоскогубці вартістю 50 грн., набір ключів до автомобіля вартістю 400 грн., 2 сокири вартістю 200 грн., 3 робочі молотки вартістю 150 грн., болгарку марки «Фіолент-230» вартістю 700 грн.), електрочайник моделі «ST», бувший у вжитку, вартістю 150 грн., плитку електричну однокамфорну, бувшу у вжитку, вартістю 170 грн., праску марки «FIST» бувшу у вжитку, вартістю 145 грн., 2 шкіряні куртки (чоловіча та жіноча), бувші у вжитку, вартістю 2330 грн., 2 дорожні сумки в клітинку, бувші у вжитку, вартістю 120 грн., 2 комп'ютерних колонки з підсилювачем моделі «SANYCO XE-01», бувші у вжитку, вартістю 400 грн., та шкіряний дорожній чемодан жовтого кольору, бувший у вжитку, вартістю 510 грн. Після цього ОСОБА_2 з викраденим майном залишив місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 5323,0 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 не оспорює фактичні обставини справи та доведеність вини у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, свою незгоду висловив в частині призначення йому покарання. Просить помякшити йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Вважає, що суд першої інстанції не врахував те, що він визнав свою вину у вчиненому повністю, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується, має на утриманні новонароджену дитину та батька, який є інвалідом, відшкодував завдані збитки потерпілим в повному обсязі, а також те, що потерпілі претензій до нього не мають та просили суворо його не карати.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати вирок суду, призначивши йому більш мяке покарання;

- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги, вважає, що суд призначив обвинуваченому законне та обґрунтоване покарання, а тому просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 не оскаржує правильність встановлених судом фактичних обставин, правильність кваліфікації його дій та доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим, в своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 вказує на те , що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого та є занадто суворим.

Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України, призначаючи покарання ОСОБА_2 враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання в силу ст. ст.66, 67 КК України.

Зокрема, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнав обставинами, які помякшують покарання щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розслідуванню кримінального правопорушення, відшкодування обвинуваченим завданих збитків, відсутність у потерпілих до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру, наявність на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини.

Так, згідно копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00016688306 від 25 травня 2016 року обвинувачений ОСОБА_2 являється батьком ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, матірю якої є ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України визнано рецидив злочинів.

При цьому, як вбачається з вироку, судом першої інстанції враховано особу обвинуваченого ОСОБА_2, який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінеті не перебуває, не працює, кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченим, відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, також думку потерпілих, які просили не карати обвинуваченого суворо та не призначати йому покарання, повязане з позбавленням волі.

Одночасно, покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом першої інстанції призначене в мінімальних межах, встановлених у санкції ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки зазначена частина статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Подаючи апеляційну скаргу, обвинувачений ОСОБА_2 навів ті самі обставини, які судом першої інстанції вже враховані, як помякшуючі покарання, і ніяких нових обставин ним не вказано. Доводи обвинуваченого про призначення йому покарання із застосування ст. 69 КК України є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання.

При цьому, слід врахувати і розяснення в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2004 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за дані злочини, або перехід до іншого більш мякого виду основного покарання або не призначення обовязкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Колегія суддів вважає, що сукупність встановлених судом першої інстанції обставин, що помякшують покарання, з урахуванням особи винного,який раніше неодноразово був засуджений за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, не свідчить про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину і не дає підстав для застосування ст.69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції ч.3 ст.185 КК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту пояснень обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3 виписка з протоколу зборів громади сіл Грушка та Мельники від 08.05.2016р. щодо взяття на поруки ОСОБА_2 надана суду не для розгляду по суті, а для характеристики обвинуваченого, оскільки відповідно до вимог ст.47 КК України передача обвинуваченого на поруки громаді в даному випадку неможлива.

Так, відповідно до вимог ст.47 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки. Разом з тим, ОСОБА_2 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності і по даному кримінальному провадженню визнаний винним у вчиненні тяжкого злочину .

Колегія суддів вважає, що, призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_2, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України та підстав для його помякшення колегією суддів не вбачається.

За таких обставин, вирок суду є законним та обґрунтованим і апеляційних підстав для його скасування не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів в порядку ч.2 ст. 404 КПК України, вважає необхідним виконати положення Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-УІІІ та зарахувати обвинуваченому строк його попереднього ув'язнення з моменту взяття під варту до набрання вироком законної сили з 05 березня 2016 року до 15 червня 2016 року включно згідно з новою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 строк його попереднього увязнення з 05 березня 2016 року до 15 червня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя О.П. Васильєв

Судді: Н.В. Ткачук

ОСОБА_8