Рішення № 58345063, 16.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5068/16 Справа № 200/20661/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Єлізаренко І.А.

суддів Гайдук В.І., Калиновського А.Б.,

за участі секретаря Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури м.Дніпропетровська, прокуратури Дніпропетровської області, управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до прокуратури м.Дніпропетровська, прокуратури Дніпропетровської області, управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 05 вересня 2011 року прокуратурою м. Дніпропетровська було порушено кримінальну справу № 69119042 за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст. 191, 366 КК України. 15 червня 2012 року старшим слідчим прокуратури м. Дніпропетровська ОСОБА_3 його було затримано у порядку ст. 115 КПК України. 25 червня 2012 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська йому було обрано запобіжний захід - тримання під вартою. Під час досудового слідства у його помешканні проводилися обшуки. 05 вересня 2012 року старшим слідчим прокуратури м. Дніпропетровська ОСОБА_3 йому предявлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. 14 вересня 2012 року по справі прокурором м. Дніпропетровська затверджено обвинувальний висновок і страву було направлено до суду для розгляду по суті. 07 листопада 2013 року державним обвинувачем йому змінено обвинувачення з ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, на ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України. 20 листопада 2013 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області повернув справу прокурору м. Дніпропетровська для організації досудового розслідування. 28 січня 2014 року апеляційним судом м. Дніпропетровська йому змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Кримінальну справу № 69119042 із прокуратури м.Дніпропетровська направлено до СВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області. 18 березня 2014 року відомості по вказаній кримінальній справі внесено до ЄРДР за № 12014040030000114. 28 березня 2015 року слідчим СВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Начиняним В.С. вищевказане кримінальне провадження, за погодженням із прокурором Іпатовим О.В., закрито за відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, тобто за обставинами, що є реабілітуючими. Зазначив, що він незаконно перебував під вартою з 15 червня 2012 року по 28 січня 2014 року, у строк близько 20 місяців, і більше трьох років пройшло з того моменту, коли його притягли до кримінальної відповідальності, доки він не довів, що інкримінованих йому злочинів він не вчиняв. Однак, не дивлячись на зазначене, за автоматизованими обліками МВС України він і далі є особою, яка притягується до кримінальної відповідальності, тому просив суд стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби на його користь, грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду у сумі 1 145 000 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2016 року до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Державну казначейську службу України (а.с.67, 68).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобовязано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 365 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду. В іншій частині позову відмолено. Вирішено питання щодо судових витрат (а.с.87-93).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі прокуратура Дніпропетровської області просить рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2016 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, розрахувавши її відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 14 вересня 2012 року прокурором м.Дніпропетровська затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі №69119042 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України і справу направлено до суду для розгляду по суті (а.с. 12-14).

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2013 року, кримінальну справу №69119042 направлено прокурору м. Дніпропетровська для додаткового розслідування, запобіжний захід ОСОБА_2 залишено у вигляді тримання під вартою (а.с. 22-33).

Постановою державного обвинувача від 07 листопада 2013 року частково змінено кваліфікацію дій ОСОБА_2 (а.с. 15- 21).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2014 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги прокурора на повернення справи для додаткового розслідування, ОСОБА_2 звільнено з-під варти з обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд (а.с. 34-35).

20 листопада 2013 року винесено окрему постанову для вжиття заходів реагування на виявлені судом порушення вимог законодавства при провадженні досудового слідства, зокрема щодо обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2, що проведений слідчим, який не мав кримінальної справи № 69119042 у своєму провадженні, та втрати слідчими частини майна ОСОБА_2, яке вилученого при цьому обшуку (а.с. 36-37)

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2014 року, у задоволенні апеляційної скарги прокурора на окрему постанову від 20 листопада 2013 року відмовлено (а.с. 38-39).

Постановою слідчого СВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області від 17 листопада 2014 року, кримінальне провадження № 12014040030000114 закрито у звязку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (а.с. 11).

Постановою слідчого СВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області від 28 березня 2015 року, кримінальне провадження № 12014040030000114 закрито на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України; запобіжний захід, що обирався ОСОБА_2 скасовано; знято арешт, який було накладено на рухоме і нерухоме майно (а.с. 9-10).

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача та зобовязавши Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 365 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду, суд першої інстанції виходив з того, що саме вказана сума, за підрахунками суду, має бути відшкодована позивачу, однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода.

У випадках, зазначених у ч.1 цієї статті, завдання шкоди відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний характер.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обовязковому зясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК моральна шкода відшкодовується незалежно від органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Згідно із пп. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верхового суду України №6-220цс15 від 02 грудня 2015 року.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян,суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Крім того, в абз.2 п.14 Постанови судам розяснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Таким чином, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обовязковим виконанням наведеної норми права.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи 15 червня 2012 року старшим слідчим прокуратури м. Дніпропетровська ОСОБА_3 позивача ОСОБА_2 було затримано у порядку ст. 115 КПК України. 25 червня 2012 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська йому запобіжним заходом обрано тримання під вартою (а.с.

14 вересня 2012 року прокурором м.Дніпропетровська було затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі №69119042 за обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України і справу направлено до суду для розгляду по суті (а.с. 12-14).

Постановою слідчого СВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області від 28 березня 2015 року, кримінальне провадження № 12014040030000114 було закрито на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України; запобіжний захід, що обирався ОСОБА_2 скасовано, знято арешт, який було накладено на рухоме і нерухоме майно (а.с. 9-10).

У позовній заяві позивач ОСОБА_2 посилався на те, що йому завдана моральна шкода тривалим утриманням під вартою - з 15 червня 2012 року по 28 січня 2014 року та перебуванням під слідством (а.с. 1-6).

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 утримувався під вартою 592 календарних дні, а загальний строк перебування під слідством становить 651 календарних днів (21 місяць 12 днів).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня 1378 грн., з 01 травня 1450 грн., з 01 грудня 1550 грн.

Таким чином, станом на час ухвалення апеляційним судом рішення мінімальна заробітна плата становить 1450 грн. та за період часу перебування позивача під слідством 21 місяць 12 днів її розмір становить 31000 грн.

Слід зазначити позивачем у встановленому законом порядку було доведено завдання йому моральної шкоди, оскільки кримінальну справу за обвинуваченням позивача було закрито за відсутністю ознак складу кримінальних правопорушень, запобіжний захід, що обирався позивачу ОСОБА_2 скасовано, знято арешт, який було накладено на рухоме і нерухоме майно, що позбавляло тривалий час позивача його права вільно пересуватися, він був ізольований, обмежений у спілкуванні з родиною та позбавлений права вільно розпоряджатися власним майном.

З урахуванням вищевикладеного, вимог ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» сума відшкодування моральної шкоди, зазначена в рішенні суду, має бути зменшена з 365 000 грн. до - 100 000 грн. та рішення суду повинно бути змінено в цій частині.

Крім того, в резолютивній частині рішення суд не зазначив, що стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 має проводитися за рахунок коштів Державного бюджету України, тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, апеляційна скарга прокуратури Дніпропетровської області підлягає частковому задоволенню, а рішення суду має бути змінено також і в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури м.Дніпропетровська, прокуратури Дніпропетровської області, управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду, змінити, зменшивши суму стягнутої моральної шкоди з 365000 грн. до 100000 грн. та виклавши резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді