Ухвала суду № 58344763, 28.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3686/16 Справа № 209/1545/15 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Григорченка Е.І., Каратаєвої Л.О.,

за участю секретаря Григорєвої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області ОСОБА_2 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_3, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року подання заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 задоволено, тимчасово обмежено боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання зобовязань у виконавчому провадженні ВП 46832918 від 11 березня 2015 року, з виконання виконавчого листа №2-4973/2011 від 16 грудня 2011 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 187420 грн. 90 коп. (а.с. 14-15).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали районного суду та відмови у задоволенні подання у повному обсязі (а.с.17-20).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження ВП 46832918 від 11 березня 2015 року, з виконання виконавчого листа №2-4973/2011 від 16 грудня 2011 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 187420 грн. 90 коп. (а.с. 6).

Задовольняючи подання заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, суд 1 інстанції посилався на ст. 124 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 377-1 ЦПК України, та виходив з того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, на виклики до державного виконавця не з'являється та нехтує законними вимогами державного виконавця.

Однак, з висновками суду 1 інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Пунктом 2 ст. 6 цього Закону України передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду.

Статтею 377-1 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів(посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

У пункті 3 Постанови № 6 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). У звязку із цим у разі доведення факту зловживання процесуальними правами чи невиконання обовязків, передбачених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження зазначене може бути підставою для відповідного реагування, зокрема звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно зі статтею 377-1 ЦПК, пунктом 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»

Таким чином, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не було надано жодного доказу на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов'язань та вчиняє дії, які ускладнюють виконання рішення суду; не надано доказів про те, які заходи здійснювались державним виконавцем для виконання рішення суду, зокрема, доказів про те, що боржник отримував виклики державного виконавця, що він має намір покинути територію України, так само і відсутні дані про наявність у останнього закордонного паспорту.

Крім того, із виконавчого листа (а.с.5) вбачається, що боржник проживає у Чернівецькій області, але у матеріалах справи відсутні документи про те, на якій підставі виконавче провадження відкрито у Дніпровському відділі державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки судом порушено порядок вирішення зазначеного питання з передачею на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ: