Рішення № 58344741, 11.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3374/16 Справа № 202/2961/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк«Приватбанк» на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства«Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором, станом на 08 жовтня 2013 року, у розмірі 22 545,79 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 4 786,80 грн., по процентам за користування кредитом - 15 588,11 грн., по комісії за користування кредитом - 2170,88 грн., а також судовий збір - 243,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, а тому рішення підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості з пені та штрафів, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині та стягнення судових витрат за подачу скарги.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Оскільки заочне рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні заборгованості з пені та штрафів, його законність і обґрунтованість в іншій частині, колегією суддів не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 вересня 2007 року між Приватбанком, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № GOXRRX09200085, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 4786,80 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 20 вересня 2009 року.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» та тарифами складає між нею та банком кредитний договір, про що свідчить її підпис у вказаній заяві позичальника.

Крім того, 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-Банк» був укладений договір поруки № 167 у забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором від 20 вересня 2007 року.

Пунктом 4 цього договору передбачено солідарну відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, розмір якої, відповідно до додатку № 1 до договору поруки визначено в обмеженому розмірі 10 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобовязання за вказаним договором належним чином не виконує, у звязку з чим, станом на 08 жовтня 2013 року, утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 42 777,06 грн. та складається із заборгованості: за кредитом 4786,80 грн.; по відсоткам за користування кредитом 15588,11 грн.; по комісії за користування кредитом 2170,88 грн., по пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 17718,08 грн., а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина) та 2013,19 грн. (процентна складова).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по пені за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що банком не наведено обґрунтованого розрахунок її розміру, а тому, прийнявши до уваги всі обставини справи в їх сукупності, він прийшов до висновку про явну невідповідність наслідків порушення зобов*язання принципам розумності та справедливості.

Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується.

Так, згідно розгорнутого розрахунку заборговності, наданого позивачем, станом на 08 жовтня 2013 року у відповідача дійсно існує заборгованість по пені в розмірі 17718,08 грн.

Згідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Зазначені вимоги закону, з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, та ч. 4 ст.10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Вищевказані обставини по справі залишилися поза увагою суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає за можливе застосувати вказану норму закону та зменшити розмір заборгованості за кредитним договором по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань відповідачкою з 17718,08 грн. до 4800 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що вимоги про стягнення штрафів належним чином доведені та обґрунтовані, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Оскільки за порушення строків виконання грошового зобовязання за кредитним договором заявлені вимоги про стягнення пені, як виду цивільно-правової відповідальності, які частково задоволені, то позовні вимоги про стягнення штрафів не задовольняються.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по пені та загальної суми заборгованості за кредитним договором, слід скасувати, на підставі п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по пені в розмірі 4800 грн., зазначивши загальний розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 27 345,79 грн. ( яка складається із заборгованості: за кредитом 4786,80 грн., по відсоткам за користування кредитом 15588,11 грн., по комісії за користування кредитом 2170,88 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань 4800 грн.) Судове рішення в частині відмови у задовленні позовних вимог про стягнення штрафів залишається без змін.

У звязку з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, колегія суддів вважає, що згідно до ст. 88 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 267,96 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк«Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по пені за кредитним договором скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк«Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № GOXRRX09200085 від 20 вересня 2007 року по пені за несвоєчасність виконання зобов'язання у розмірі 4800 грн. та судовий збір 267,96 грн.

В іншій оскарженій частині заочне рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: