Постанова № 58338039, 13.06.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5570/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м.Рівне

Суддя Рівненського міського суду Галінська В.В., розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського об"єднаного управління Пенсійного Фонду України Рівненської області про визнання нечинним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаними позовом, просить визнати рішення Рівненського об"єднаного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області про припинення нарахування та виплату пенсії за віком призначеної йому на законних підставах з 01 квітня 2015 року та зобов"язати Рівненське об"єднане управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області поновити йому нарахування та виплату пенсії з 01 квітня 2015 року у призначеному розмірі.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що він з 07 лютого 2014 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України та оримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", проте з квітня 2015 року і до моменту звернення до суду йому було призупинено виплату пенсії.

25 квітня 2016 року він звернувся з письмовим зверненням до відповідача щодо відновлення з 01 квітня 2015 року виплати йому пенсії за віком із-за відсутності підстав для її невиплати.

Ухвалою суду від 13 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині поновлення виплати пенсії з 01 квітня 2015 року та зобов"язання здійснити поновлення виплати за період з 01 квітня 2015 року по 04 листопада 2015 року залишено без розгляду у зв"язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Копія ухвали про відкриття скороченого провадження та копія позову направлена судом відповідачу з наданням строку для письмових заперечень на позов або заяви про визнання позову. У встановлений строк від відповідача надійшли до суду заперечення, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначили, що відповідно до ст.47 Закону (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-та VІІІ та від 24.12.2015 № 911-VІІІ) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, визначених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії призначені відповідно до цього закону не виплачуються: у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"),розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону поновлюється. З 01 січня 2016 рроку пенсії виплаучуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу).

Суд, визнав наявні матеріали достатніми для прийняття судового рішення в порядку скороченого провадження згідно абзацу 2 ч.1 ст. 183-2 КАС України.

Суд, перевіривши викладені в позовній заяві та письмових запереченнях доводи, дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області з 07 лютого 2014 року та отримує пенсію за віком відповідно до Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

На момент подання позову до суду і по теперішній час, ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста відділу використання лісових ресурсів Рівненськго обласного управління лісового та мисливського господарства.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов"язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсії із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Позивач отримував пенсію за віком. Продовжуючи працювати на посаді державного службовця після призначення пенсії, продовжив сплату обов'язкових платежів, є особою,яка підлягає загальнообов"язковому державному пенсійному страхуванню в розумінні ст.11 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Як встановлено за матеріалами справи, пенсія за віком позивачу призначена довічно.

В абзаці 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" в редакції до 01 квітня 2015 року передбачалося, що пенсії виплачуються без урахування одержаної заробітної плати (доходу).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів ("Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Починаючи з 01 червня 2015 року на позивача не поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". Тобто, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

В даному випадку, з 01 червня 2015 року позивач фактично втратив право на призначення пенсії у порядку та у розмірі, що визначалися Законом України "Про державну службу", у зв"язку з чим передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 01 червня 2015 року перешкод для виплати позивача вказаної пенсії відсутні.

Відповідач посилаючись на норми закону в останній редакції, тобто на зміни внесені 24 грудня 2015 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911, як на підставу відмови у задоволенні даного позову, не врахував того, що мова йде в останній редакції про період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року. Невиплата ж пенсії почалася з 01 квітня 2015 року.

На час правовідносин, що склалися, діяли норми Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (з урахуванням змін, які набрали чинності 1 квітня 2015 року).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" принципами загальнообов"язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб"єктів системи загальнообов"язкового державного пенсійного страхування порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов"язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Відповідно до роз"яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду Україна № 9 від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Крім того, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача щодо розгляду справи у загальному порядку з огляду на те, що скорочений порядок розгляду адміністративних справ щодо пенсійних виплат визначений п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України.

У відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України суд, оцінюючи повідомлені позивачем у позові та відповідачем у запереченнях обставини, вважає їх достатніми для прийняття законного рішення у скороченому провадженні та не бачить підстав для виклику осіб та проведенні судового засідання за загальними правилами КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дії Рівненського об"єднаного Управління Пенсійного фонду України Рівненської області, якими ОСОБА_1 припинено виплату пенсії та зобов"язання Рівненське об"єднане Управління Пенсійного фонду України Рівненської області відновити йому виплату пенсії призначеної за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" підлягають до задоволення починаючи з 05 листопада 2015 року.

Відповідно до ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов"язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч.1ст. 94 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1102,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненського об"єднаного управління Пенсійного Фонду України Рівненської області про визнання нечинним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Рівненського об"єднаного Управління Пенсійного фонду України Рівненської області, якими ОСОБА_1 тимчасово припинено виплату пенсії за віком з 01 квітня 2015 року.

Зобов"язати Рівненське об"єднане Управління Пенсійного фонду України Рівненської оласті відновити ОСОБА_1 виплату пенсії призначеної за віком з 05 листопада 2015 року.

Стягнути з бюджетних асигнувань Рівненського об"єднаного Управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -