Ухвала суду № 58336860, 15.06.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/1881/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1639/16Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Абрамова П.С., Акопян В.І.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2016 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м.Комсомольську до ОСОБА_2 про стягнення надмірно сплаченої пенсії.

Колегія суддів,заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року Управління Пенсійного фонду України у м.Комсомольську звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 48 115 грн. 39 коп. надмірно сплаченої пенсії.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної перевірки працівниками позивача встановлена недостовірність даних у документах, поданих відповідачкою для призначення пенсії, що потягло неправомірне нараховування і виплату відповідачці пенсії у більшому розмірі.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України, правонаступник Управління ПФУ у м.Комсомольську, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд дав неправильну оцінку фактичним обставинам та неправильно витлумачив норми закону, якими врегульовані спірні правовідносини, а саме у частині визначення прав і обов'язків органів Пенсійного фонду України та застрахованих осіб (пенсіонерів).

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307, ч.1 ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком та перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Комсомольську, отримуючи призначену у встановленому порядку пенсію.

15 травня 2012 року за результатами проведеної перевірки працівниками Управлінні Пенсійного фонду України у м.Комсомольську встановлено, що у довідці №б\н від 24 січня 1994 року, що надавалася ОСОБА_2 для призначення пенсії, заробіток для обчислення пенсії не співпадає з відомостями про нарахування заробітної плати. Згідно розрахунку переплата пенсії ОСОБА_2 становить 48 115 грн. 39 коп.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог. При цьому суд першої інстанції правомірно виходив з відсутності рахункової помилки з боку працівників позивача, а також з недоведеності факту недобросовісності відповідача при зверненні до органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно застосував норму матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, а саме норми ст.1215 ЦК України, а також правову позицію ВСУ №6-151цс13 від 22 січня 2014 року, згідно яких для задоволення вимоги про повернення безпідставно набутої заробітної плата і платежів, що прирівнюються до неї, пенсії, суд має встановити доведеною одну з таких обставин: виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату або ж мала місце недобросовісність з боку набувача таких платежів.

Заперечуючи проти висновків суду, позивач в апеляційній скарзі стверджує про обов'язок застрахованої особи перевіряти документи, які надаються органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, при цьому наполягає на тому, що працівники органів Пенсійного фонду України лише мають право у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Такі твердження суперечать ст.16 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», норми якої не покладають на застраховану особу обов'язку перевіряти достовірність відомостей, зокрема про заробітну плату, які подаються для призначення пенсії. У Законі відсутня норма, яка б покладала на застраховану особу такий обов'язок.

Разом з тим, системний аналіз положень ст.44, ст.49, ст.50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також норм Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ №280 від 23 липня 2014 року, дає підстави для висновку про те, що саме працівники органів Пенсійного фонду України зобов'язані при перевірці поданих для призначення пенсії документів досліджувати обґрунтованість їх видачі і достовірність даних, зазначених у них, і у разі виникнення сумнівів вживати передбачених законом заходів щодо усунення виявлених недоліків, у тому числі шляхом здійснення перевірок первинних документів, на підставі яких вони були видані.

За змістом ст.1215 ЦК України добросовісність набувача презюмується, отже саме позивач по справі мав довести недобросовісність відповідача, проте окрім припущень, які суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги, будь-яких обґрунтованих доводів суду не навів.

Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Отже, на переконання колегії суддів підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Ухвалою судді Апеляційного суду Полтавської області від 01 червня 2016 року задоволене клопотання Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України - відстрочена сплата судового збору до ухвалення рішення у справі, отже відповідно до ч.2 ст.82, ст.88 ЦПК України з позивача у справі слід стягнути судовий збір на користь Держави у сумі 267 грн. 96 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь Держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 267 грн. 96 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: В.І. Акопян

П.С. Абрамов

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов