Ухвала суду № 58335795, 08.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3728/15-ц Головуючий у І інстанції Проць Т.В.Провадження № 22-ц/780/2926/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 08.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого Мережко М.В.

Суддів - Суханової Є.М., Коцюрби О.П.

Секретар Бобко О.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а ;

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої вимоги обгрунтовував тим , що між ПАТ « Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2626/0808/88-017 від 15 серпня 2008 року за умовами якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 30000 доларів США на строк до 14 серпня 2031 року , з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом .

На забезпечення виконання умов договору , 15 серпня 2008 року між ПАТ « Сведбанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір , згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме однокімнату квартиру за адресою ; АДРЕСА_1 .

Позивач ПАТ « Дельта Банк» 25 травня 2012 року придбав у ПАТ « Сведбанк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами . Згідно договору купівлі-продажу до ПАТ « Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного , належного та реального виконання обов»язків за кредитними та забезпечувальними договорами .

Відповідно до ст. 516 ЦК України зміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника , якщо інше не встановлено договором або законом.

Позичальник умови кредитного договору не виконує, у зв»язку із чим станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість у сумі 717361,59 грн , з яких

Сума заборгованості за кредитом 668351,78 грн ,

Сума заборгованості за відсотками 49009,81 грн .

В рахунок виконання основного зобов»язання позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ( передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя ,що міститься в іпотечному договорі у порядку передбаченому ст.ст. 36,37 Закону України « Про іпотеку» .

Враховуючи невизнання та порушення прав іпотекодержателя , позивач вважає,що існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя.

Позивач просив в рахунок погашення заборгованості в сумі 717361,59 грн , з яких -

Сума заборгованості за кредитом 668351,78 грн ,

Сума заборгованості за відсотками 49009,81 грн , звернути стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_2 , а саме квартиру за адресою; АДРЕСА_1 ,загальною площею 34,76 кв.м., шляхом визнання права власності на квартиру за ПАТ « Дельта Банк».

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено .

В апеляційній скарзі ПАТ « Дельта Банк» просить рішення суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення , яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції ,між ПАТ « Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2626/0808/88-017 від 15 серпня 2008 року за умовами якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 30000 доларів США на строк до 14 серпня 2031 року , з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом .( а.с. 7-32).

На забезпечення виконання умов договору , 15 серпня 2008 року між ПАТ « Сведбанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір , згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме однокімнату квартиру за адресою ; АДРЕСА_1 .( а.с. 33-44).

Позивач ПАТ « Дельта Банк» 25 травня 2012 року придбав у ПАТ « Сведбанк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами . Згідно договору купівлі-продажу до ПАТ « Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного , належного та реального виконання обов»язків за кредитними та забезпечувальними договорами .( а.с. 53-60), зокрема право вимоги до відповідачів на суму 31867,85 доларів США ( станом на 25 травня 2012 року а.с. 61) .

Відповідно до ст. 516 ЦК України зміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника , якщо інше не встановлено договором або законом.

На адресу відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 , позивач 27 серпня 2015 року направив досудову вимогу щодо порушення зобов'язання, необхідності сплатити заборгованість в сумі 2377,88 доларів США (прострочена поточна заборгованість). Крім того , боржника попереджено,що в разі незадоволення претензії , банк буде змушений захищати майнові права шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або звернення до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на загальну суму заборгованості за кредитним договором , яка станом на 28 липня 2015 року становить 32515,30 доларів США. ( а.с. 46,47) .

Як встановлено судом першої інстанції , ОСОБА_3 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором і станом на 28 липня 2015 року має заборгованість у розмірі 717 361,59 грн , яка складається з 343,64 доларів США ( тіло кредиту) , 2034,24 доларів США заборгованість за відсотками ( а.с. 45) .

Представником позивача суду подано розрахунок заборгованості станом на 14 березня 2016 року на суму 794944,10 грн , яка складається з суми заборгованості за кредитом 29 486,26 доларів США, суми заборгованості за відсотками 285,48 доларів США, пені 19 225 , 98 грн , що є еквівалентом 767231, 34 грн та 7 428 , 18 грн відповідно, суми за ставкою 3% від суми простроченого тіла 144,12 грн , суми з ставкою 3% від суми прострочених відсотків 914, 48 грн .

Відповідно до ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

У відповідності до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст.33та ст39 Закону України "Про іпотеку"передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 цього Закону.

Згідно з ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. span>

Вказана правова позиція зазначена Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2015 року ( справа № 6-332цс15), у постанові від 07 жовтня 2015 року (справа № 6-1935цс15) та у постанові від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-1561цс15), у постанові від 10.06.2015 року (справа №6-332цс15).

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Недоведеність обставин, про які зазначає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо про те зазначає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Враховуючи розмір та складову позовних вимог, наявність в матеріалах справи розрахунку заборгованості лише станом на 14 березня 2016 року, копії рахунків про сплату відповідачем кредитних коштів та відсутність розрахунку заборгованості за кредитним договором, який би включав в себе дані про період виникнення заборгованості, її складові, заперечення відповідача щодо розміру заборгованості, суд дійшов до вірного висновку про недоведеність розміру заборгованості відповідача за кредитним договором на яку посилався позивач.

Крім того, яке встановлено судом першої інстанції , позивач в прохальній частині позовної заяви не зазначив про встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки, що суперечить вимогам ст.38, 39 та 43 Закону України «Про іпотеку». Звіт про оцінку предмету іпотеки суду не надав. Не додані такі докази і до апеляційної скарги.

Частина 3 вказаної статті Закону України « Про іпотеку» визначає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» N 5 від 30.03.2012 року резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК . Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Згідно ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ст.. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає ,що рішення є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права , підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ,313 315,317,319 ЦПК України ,колегія суддів ,

У х в а л и л а ;

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» - відхилити.

на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді