Рішення № 58335631, 20.05.2016, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2620/15-ц

Провадження № 2/524/16/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2016 року м.Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі :

головуючого судді - Андрієць Д.Д.

за участю секретаря - Бєлєнького О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 завернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на майно. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що у період з серпня 1984 року по 16 вересня 2014 року вона проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, набули рухоме та нерухоме майно. 16 вересня 2014 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті донька померлого ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини. Оскільки вона, ОСОБА_1, не перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, то належну їй ? частину майна, набутого у спільну сумісну власність може успадкувати донька померлого.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд встановити факт спільного проживання як чоловіка та жінки її та ОСОБА_3 у період з серпня 1984 року по 16 вересня 2014 року без реєстрації шлюбу. Визнати за нею та ОСОБА_3 право власності на ? частину майна, набутого у спільну сумісну власність в період проживання однією сім'єю, чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу. Визнати за нею право власності на:

-? частину квартири АДРЕСА_1 вартістю 238952,25 грн.

-? частину автомобіля марки ВАЗ 11183, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 30829,50 грн.

-Кошти в розмір 4520,92 дол.США, які знаходяться на депозитному рахунку №26308504142536 у ПАТ «Терра Банк»;

-Кошти в розмір 5255,14 дол.США, які знаходяться на депозитному рахунку в ПАТ «Дельта Банк»;

-Кошти в розмір 77,06 дол.США, які знаходяться на рахунку ПАТ «Дельта Банк»;

-Кошти в розмір 20316,87 грн., які знаходяться на рахунку в ПАТ «Дельта Банк»;

-Кошти в розмір 718,52 грн., які знаходяться на рахунку в ПАТ «Дельта Банк»;

-Кошти в розмір 9500,00 дол.США., які знаходяться на депозитному рахунку в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»;

-Кошти в розмір 192,36 дол.США., які знаходяться на депозитному рахунку в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»;

-? частину будівельних матеріалів, які використані під час будівництва дачного будинку, літньої кухні-сараю з погребом, сараю-вбиральні, курятника, гаражу, теплиці, вартістю 147295,50 грн., на садибній ділянці№548 в садовому товаристві «Рассвет» по вул. Приозерній в с. Самусіївка, Кременчуцького району Полтавської області;

-? частину гаража №69, що знаходиться по вул. Московській в м. Кременчуці в гаражному кооперативі «Хорольський» вартістю 46930,50 грн.;

-? частину гаража №6 ряд «Б» , що знаходиться по проїзду Ярославському №26 в м. Кременчуці в гаражному кооперативі «Волна», вартістю 53206,50 грн.

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1, та її представники ОСОБА_4, ОСОБА_5, позов підтримали. Пояснили, що у період з серпня 1984 року по 16 вересня 2014 року ОСОБА_1 проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3. У цей період вони разом збудували дачний будинок та гаражі №69 в гаражному кооперативі «Хорольський» і №6 в гаражному кооперативі «Волна», придбали 4-кімнатну квартиру, яка була оформлена на ОСОБА_3 та його матір ОСОБА_6 в рівних частинах. Також за спільні кошти в 2007 році вони з ОСОБА_3 придбали автомобіль ВАЗ 11183, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_3. У період сумісного проживання їх спільні заощадження з ОСОБА_3 вони розміщували на депозитних рахунках в установах банків м. Кременчука, за рахунок отриманих відсотків вони утримували один одного, сплачували комунальні послуги, внески до садового товариства та гаражних кооперативів. Після смерті ОСОБА_3 його донька ОСОБА_2 забрала усі правовстановлюючі документи на нерухоме майно, договори на відкриття депозитних рахунків, банківські карти, документи на автомобіль, ключі від гаражів та дачі. Тому вона, ОСОБА_1, не має змоги розпоряджатися своєю частиною власності набутої під час спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3.

Відповідач, ОСОБА_2 та її представник, ОСОБА_7, проти задоволення позову заперечували. Зазначили, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами. Позивач, ОСОБА_1, не проживала однією сімєю з ОСОБА_3. ОСОБА_8 була сусідкою ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і перебувала з ними в дружніх відносинах. Таким чином, її претензії щодо майна, належного ОСОБА_3 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Третя особа, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_9, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 16.09.2014 року помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КЕ №277151, виданого 18.09.2014 року Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області(т.1, а.с.99).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема: квартиру АДРЕСА_2, автомобіль марки ВАЗ 11183, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, дачний будинок з господарськими будівлями на садибній ділянці №548 в садовому товаристві «Рассвет» по вул. Приозерній в с. Самусіївка, Кременчуцького району Полтавської області, гараж №69, що знаходиться по вул. Московській в м. Кременчуці в гаражному кооперативі «Хорольський», гараж №6 ряд «Б», що знаходиться по проїзду Ярославському №26 в м. Кременчуці в гаражному кооперативі «Волна», а також грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_3, в ПАТ «Терра Банк», ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Із заявами про прийняття спадщини після померлого 16.09.2014 року ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_9 звернулись донька ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яка у заяві адресованої нотаріусу зазначила, що є особою, яка проживала із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (т.1, а.с.95, 112).

Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначає, що з серпня 1984 року по 16 вересня 2014 року вона проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, а тому має право на ? частину майна, набутого в спільну сумісну власність нею та ОСОБА_3 у зазначений період.

На підтвердження факту спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 ОСОБА_1 посилалась зокрема на покази свідків.

Допитані судом свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили, що мають будинки в садовому товаристві «Рассвет». Зазначили, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вони познайомились приблизно у 1987 році. Вказали, що ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_1 останні декілька років у літньо-осінній період проживали у дачному будинку в садовому товаристві «Рассвет».

Допитаний за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_12 пояснив, що також має дачний будинок в садовому товаристві «Рассвет», який будував в той же період, що і ОСОБА_3 близько 30 років тому. З ОСОБА_3 багато років працював на «КрАЗ». Мати ОСОБА_3, ОСОБА_6, говорила про те, що дачний будинок належить їй, будівельні матеріали для його будівництва вона купувала за власні кошти. На території даної садиби він, переважно, бачив ОСОБА_6, іноді ОСОБА_3. Позивача бачив лише 2-3 рази перед смертю ОСОБА_3.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_13 повідомили, що працювали продавцями у кіоску роздрібної торгівлі, який належав ОСОБА_3 у період приблизно з 1997 року до 1998 року та з 1999 року до 2000 року відповідно. На роботу їх приймав ОСОБА_3, заробітну плату також платив він. ОСОБА_1 також працювала у даному кіоску продавцем. ОСОБА_3 представив її як свою дружину.

Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 повідомили, що знайомі зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 більше 20 років. ОСОБА_15 зазначила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом їздили на відпочинок і на дачу. ОСОБА_8 неодноразово була у них в гостях в квартирі у ОСОБА_1 по вул. Миру 5А. Також вони її запрошували в гості до квартири ОСОБА_3 по вул. Московській, 41. В судовому засіданні ОСОБА_14 зазначила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом у ІНФОРМАЦІЯ_1 після одруження сина позивача.

Покази даних свідків суперечать показанням свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21. Так, свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 повідомили суду, що приблизно з 1997 року до дня смерті ОСОБА_3 останній проживав разом з ОСОБА_17, як на квартирі у ОСОБА_17, так і на квартирі у ОСОБА_3. Разом неодноразово їздили на відпочинок, у тому числі за кордон, спільно купували майно, зокрема автомобіль марки ВАЗ 11183-110-20. ОСОБА_17 зазначила, що зустрівши ОСОБА_1 ОСОБА_3 пояснив, що вона колишня сусідка. Одного разу ОСОБА_1 була присутня у компанії колег на дачі у ОСОБА_3. У 2014 році після госпіталізації ОСОБА_3 його лікуванням та подальшим похованням займалась вона, ОСОБА_17, та ОСОБА_2.

Свідки ОСОБА_19, ОСОБА_22, ОСОБА_23 повідомили суду, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_19 стверджує, що позивач не проживала разом з ОСОБА_3 в його квартирі за вказаною адресою. Іноді бачила ОСОБА_1 у дворі будинку, однак у підїзд вона не заходила. У період з 1999 року по 2014 рік бачила ОСОБА_3 разом з ОСОБА_17. Під час розмови з ОСОБА_6 вона дізналась, що це жінка, з якою ОСОБА_3 проживає. ОСОБА_22 зазначив, що працював водієм у ОСОБА_3. З 2006 року був вдома у ОСОБА_3 декілька раз. У квартирі він бачив ОСОБА_24, яку ОСОБА_3 представив як свою дружину. Позивача в квартирі ОСОБА_3 не зустрічав. ОСОБА_23 підтвердила, що ОСОБА_3 зустрічався з жінкою на ім'я ОСОБА_24. Іноді вона бачила як зранку ОСОБА_24 виходила з квартири ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_20 зазначила, що з ОСОБА_3 знайома з 2002 року. Після смерті її чоловіка він допомагав їй по господарству. Іноді ОСОБА_3 приходив до неї разом з ОСОБА_24, яку представив, як кохану жінку. Проживав ОСОБА_3 разом з донькою ОСОБА_2 та онуками. Знає позивача, як сусідку ОСОБА_3 по підїзду.

Свідок ОСОБА_21 вказала, що ОСОБА_3 проживав разом зі своєю матірю, а після її смерті з донькою та онуками. Зазначила, що близько 17 років поруч з ним бачила ОСОБА_24. Він їздив з нею за кордон на відпочинок. Окрім цього, бачила ОСОБА_24 з її донькою на ювілеї у ОСОБА_3 З позивачем вона знайома не дуже добре.

Свідок ОСОБА_25 пояснила, що займається підприємницькою діяльністю у сфері нерухомості. В 2014 році до неї звернулась ОСОБА_2 по питанню продажу 4-кімнатної квартири на вул. Московській, 41. У квартирі вона спілкувалась з власником ОСОБА_3, який пояснив, що має намір продати квартиру з метою придбання окремого житла для себе, доньки та онука.

Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27 надали суду пояснення про те, що неодноразово збирались вдома у ОСОБА_3 для гри в шахи. ОСОБА_26 зазначив, що познайомився зі ОСОБА_1 через ОСОБА_3 близько 8 років тому. Вказав, що коли вони збирались у ОСОБА_3 - вдома їх зустрічала ОСОБА_1. ОСОБА_27 додатково відзначив, що ОСОБА_3 познайомив його зі ОСОБА_1 у 1997 році та представив її як свою дружину.

Свідок ОСОБА_28 пояснив, що він є головою правління гаражного кооперативу «Хорольський». Зі ОСОБА_1 познайомився приблизно у 1983-1984 роках, коли ОСОБА_3 почав будувати гараж. ОСОБА_1 ОСОБА_3 представив як свою дружину. Зазначив, що ОСОБА_3 возив сина ОСОБА_1 ОСОБА_3, до м. Харків, з метою влаштування його на навчання.

Свідки ОСОБА_29, ОСОБА_30 та ОСОБА_31 вказали, що з 1984 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом у ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_30 зазначив, що після його одруження його мати ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 проживали у квартирі ОСОБА_3 по вул. Миру 5А, потім переїхали у квартиру ОСОБА_3 по вул. Московській, 41. Вважав ОСОБА_3 своїм батьком. Зазначив, що приймав участь в будівництві дачного будинку в садовому товаристві «Рассвет» та гаражів. ОСОБА_31 зазначила, що у 1999 році була стороною договору міни квартири, укладеного між нею, її батьками та ОСОБА_3 і ОСОБА_6. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до нотаріуса прийшли як чоловік та дружина.

Свідок ОСОБА_32 повідомив, що з 1996 року по 2014 рік він зустрічав ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_1 на святах у його тітки ОСОБА_33. Вважав, що вони чоловік і дружина.

Свідки ОСОБА_34, ОСОБА_35 та ОСОБА_36 повідомили, що проживали однією родиною з ОСОБА_3. Зазначили, що ОСОБА_3 представив їм ОСОБА_17, як свою кохану жінку. Іноді вона залишалась ночувати у квартирі ОСОБА_3 ОСОБА_35 зазначив, що дачний будинок в с.Самусіївка будували ОСОБА_3 та ОСОБА_6. Позивача знають, як знайому ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_37 надала суду пояснення про те, що вона є близькою подругою ОСОБА_3, до 1982 року вони були сусідами по квартирі. З 1996 року вона часто приходила до нього на квартиру та була на дачі. ОСОБА_3В розповідав їй про кохану жінку ОСОБА_37. На святкування її ювілею в 2010 році він прийшов один. З позивачем вона не знайома.

Свідок ОСОБА_38 вказала, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4. Знає відповідача та була знайома з її батьком, ОСОБА_3. Зазначила, що дружини у ОСОБА_3 не було.

Допитані за клопотанням позивача свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_16 підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з лютого 1991 року по вересень 2014 року у квартирі позивача за адресою: м.Кременчук, вул. Миру 5А, про що було складено акт ТОВ «Житлорембутсервіс» №359 від 20.08.2015 року (т.2, а.с.35).

Вказаний акт суперечить акту ТОВ «Житлорембутсервіс» №48 від 24.02.2015 року, відповідно до якого свідки ОСОБА_38, ОСОБА_19, ОСОБА_23 підтвердили, що ОСОБА_2, ОСОБА_35, ОСОБА_36 з 1999 року, а ОСОБА_34 з 2010 року проживали разом з ОСОБА_3 до дня смерті останнього за адресою АДРЕСА_3(т.1, а.с.51).

Згідно п. 2, 3 рішення Конституційного ОСОБА_22 України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотньої сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Чинний до 01.01.2004року Кодекс про шлюб та сім'ю в Україні не містив норми, яка б регламентувала спільну сумісну власність на майно чоловіка та жінки, що проживають однією сім'єю.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що містяться в постанові від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п. 5ст. 273 ЦПК України(в редакції 1963 року) може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті (пропажі безвісти на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах РАЦС. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

Цивільний процесуальний кодексв редакції 2004 року, п. 5 ст. 256 якого передбачено розгляд судом справ про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, вступив в законну силу лише з 01.09.2004 року.

Згідно з ч.1, 2 ст.21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя відповідно до ч. 1ст. 36 цього Кодексу єшлюб.

За положеннями ч.1 ст.5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до п.1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного Кодексу України цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року, й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права і обов'язки, визначаються на підставах, передбаченихСК України, у тому числі й положеннями ч.1 ст.74 цього Кодексу.

В зв'язку з наведеним, під час вирішення позову про визнання права власності на майно, набуте чоловіком та жінкою під час спільного проживання без укладення шлюбу, має бути врахований час виникнення таких відносин.

У випадку, коли такі відносини виникли до 1 січня 2004 року, тобто до набуття чинності СК України, спільною сумісною власністю є майно нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону «Про власність», ст.22 КпШС України), майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п.1 ст. 17,ст.18, п.2 ст.17 Закону України «Про власність»), тощо.

Нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підставу для визнання набутого майна спільною сумісною власністю.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані норми права, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з серпня 1984 року по 1 січня 2004 року.

В постанові Верховного суду України від 11.03.2015 року № 6-211цс14 викладено правову позицію, відповідно до якої, суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого до 1 січня 2004 року особами, які проживали однією сім'єю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, необхідно встановити не лише обставини щодо спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно придбавалось сторонами внаслідок спільної праці. Тобто сам факт спільного проживання сторін у справі не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю.

Таким чином, для визнання спірного майна, набутого до 1 січня 2004 року спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 слід довести належними і допустимими доказами наявність угоди між ними, яка відповідає законодавству, про створення спільної власності або той факт, що спірне майно придбавалось за рахунок їх спільної праці.

Оскільки, між позивачем та ОСОБА_3 не укладалась зазначена угода і позивачем не надано суду доказів на підтвердження її участі у набутті спірного майна, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину майна, зокрема: ? частину квартири АДРЕСА_1; ? частину будівельних матеріалів, які використані під час будівництва дачного будинку, літньої кухні-сараю з погребом, сараю-вбиральні, курятника, гаражу, теплиці; ? частину гаража №69, що знаходиться по вул. Московській в м. Кременчуці в гаражному кооперативі «Хорольський»; ? частину гаража №6 ряд «Б», що знаходиться по проїзду Ярославському №26 в м. Кременчуці в гаражному кооперативі «Волна», яке позивач вважає набутим у спільну сумісну власність з ОСОБА_3 у період з серпня 1984 року по 1 січня 2004 року є безпідставними.

Що стосується правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після 1 січня 2004 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Покази свідків, допитаних за клопотання ОСОБА_1, на підтвердження факту проживання її та ОСОБА_3, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу докорінно суперечать показанням свідків, допитаних за клопотанням відповідача, а тому суд не приймає їх як доказ, що достовірно підтверджує факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 року по 16.09.2014 року.

Надані позивачем фотознімки та інші письмові докази не відображають характер взаємовідносин позивача з ОСОБА_3 і також не можуть слугувати доказом проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловіка і жінки.

Водночас, відеозапис подорожі ОСОБА_3 та ОСОБА_17 до Тайланду у 2009 році та фотознімки їх спільного відпочинку у м. Миргороді свідчать про перебування ОСОБА_3 у близьких стосунках з ОСОБА_17.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факти, на які посилається ОСОБА_1, як на підставу своїх позовних вимог не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і наявні в матеріалах справи докази достеменно не підтверджують факт існування сімейних відносин, в розумінні ст.3 СК України, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 01.01.2004 року по 16.09.2014 року.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки її та ОСОБА_3 у період з серпня 1984 року по 16 вересня 2014 року без реєстрації шлюбу не підлягають задоволенню.

Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею та ОСОБА_3 права власності на ? частину майна, набутого у спільну сумісну власність в період проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог щодо встановлення факту.

З огляду на те, що судом у задоволені позову відмовлено, враховуючі положення ст.88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 14, 57-60, 88, 208, 209, 212-215,218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на майно відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Андрієць Д.Д.