Ухвала суду № 58335437, 10.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3905/14-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А. В.Провадження № 22-ц/780/1130/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 10.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року позивач ПАТ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 01.04.2011 року було укладено кредитний договір № К4К6RХ00170014, згідно якого відповідач отримала кредит в сумі 2025,50 грн., на термін до 30.09.2011 року включно, з відсотковою ставкою 0.12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобовязань станом на 16.05.2014 р. утворилася заборгованість у розмірі 16 361,09 грн., з яких: заборгованість по кредиту 1 296,62 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 0,55 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 283,586 грн., пеня за несвоєчасністьвиконання зобовязання 13525,07 грн., штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 755,29 грн. штраф (процентна складова).

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № К4К6RХ00170014 та судові витрати по справі.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 серпня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 і.п.н. НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО № 305299) заборгованість та штрафні санкції за кредитним договором від 01.04.11 № К4К6RХ00170014 в розмірі 3 080,73 грн. (Три тисячі вісімдесят гривень 73 коп.).

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити в частині зменшення суми пені, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов про стягнення пені задольнити в повному обсязі. Зазначає, що суд безпідставно зменшив розмір неустойки за невиконання договору за відсутності підстав, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було укладено кредитний договір від 01.04.11 № К4К6RХ00170014 (а.с.6-7).

Відповідно до умов договору позивачем було надано відповідачу кредит в розмірі 2 025,50 грн. із розрахунку 0,12 % річних. Відповідач погодилась зУмовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжного карткою складає міжнею та банком, що підтверджується заявою( а.с.7).

Згідно п. 5.2., 5.3. договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань з повернення кредиту більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Вирішуючи вказаний спір та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст. 1054 ЦК України і позивач свої зобовязання за вказаним правочином виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у терміни, зазначені кредитним договором, а відповідач, у порушення вимог ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України належним чином у строки визначені договором зобовязання не виконав.

Зменшуючи суму пені суд виходив з того, що розмір нарахованої позивачем пені значно перевищує розмір збитків, а відтак наявні передбачені ч.3 ст.551 ЦК України підстави для її зменшення.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступних підстав:

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

У ч.1 ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 2 025,50 грн., однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом не виконала, в результаті чого згідно з розрахунком заборгованість становить 1 580,73 грн., з яких: заборгованість за кредитом 1 296,62 грн., заборгованість за процентами 0,55 грн., заборгованість по комісії 283, 56 грн. (а.с. 5).

За таких обставин суд вірно прийшов до висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1580,73 грн.

Разом з тим суд обгрунтовано зменшив розмір пені із 13525,07 грн. до 1500,00 грн. з огляду на те, що розмір пені значно перевищує розмір понесених позивачем реальних збитків.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд, зменшуючи розмір неустойки (штрафу), допустив порушення норм матеріального права і не врахував, що розмір неустойки може бути зменшений за одночасної наявності обох умов, що вказані у ч. 3 ст. 551 ЦК України не грунтуються на вимогах закону, бо за змістом ч.3 ст.551 ЦК України, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, з урахуванням положень ст.3 ЦПК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Посилання апелянта на те, що суд не мотивував чому зменшено розмір пені саме до 1500, 00 грн., яка є надмірною, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Відповідно до п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

При зменшенні неустойки, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а відтак наявні передбачені ч.3 ст.551 ЦК України підстави для її зменшення.

Інших доводів незаконності рішення апеляційна скарга не містить.

Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні відповідають вимогам закону та обставинам справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази та ухвалив обґрунтоване рішення з вірним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: