Ухвала суду № 58331836, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/8475/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року у справі № 310/8056/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про визнання рішень недійсніми, зобов'язання здійснити дії, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську та Бердянському районі Запорізької області, в якому просила визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області: по не включенню її в спеціальний (медичний) страховий стаж для нарахування пенсії по вислузі років періоду навчання з 01.09.1977 року по 28.02.1980 року в Стаханівському медичному училищі, роботи з 07.06.1983 року по 10.08.1983 рік медсестрою санаторію „Нафтохімік" і з 01.03.2005 року по 31.03.2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті; по неврахуванні в подвійному розмірі (рік - за два роки) періодів роботи в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті на посаді медсестри з 04.01.1988 року по 28.02.2005 року і з 01.04.2008 року по 22.05.2008 року, а також на посаді фельдшера в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті з 23.05.2008 року по 31.08.2008 року; по вирахуванні її надбавки за наднормативний стаж роботи в занижених розмірах по показнику наднормативної кількості років і по показнику застосовуваної мінімальної пенсії за віком; по не проведенню індексації пенсії і її підвищення в порядку ч.2 ст.42 Закону №1058. Визнати недійсним розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області від 01.12.2013 року № б/н про перерахунок пенсії, в частині визначення їй коефіцієнта страхового стажу і розміру доплати за наднормативний стаж роботи. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську і Бердянському районі Запорізької області провести позивачу перерахунок пенсії по вислузі років з 01.04.2014 року з врахуванням: включення в спеціальний (медичний) страховий стаж періоду навчання з 01.09.1977 року по 28.02.1980 року в Стаханівському медичному училищі, роботи з 07.06.1983 року по 10.08.1983 рік медичною сестрою санаторію „Нафтохімік" і роботи з 01.03.2005 року по 31.03.2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті; вирахування в подвійному розмірі (рік - за два роки) періодів роботи в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті на посаді медсестри з 04.01.1988 року по 28.02.2005 рік і з 01.04.2008 року по 22.05.2008 рік, а також на посаді фельдшера з 23.05.2008 року по 31.08.2008 рік; коефіцієнта страхового стажу 0,65250 (з урахуванням кратності 1,35) при загальному страховому стажі 48 років і 4 місяці; доплати за 28 років наднормативного страхового стажу роботи; індексації пенсії відповідно до законодавства, підвищення пенсії в порядку ч.2 ст. 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на своє звернення від 07.06.2014р. отримала від відповідача розпорядження про перерахунок пенсії від 01.12.2013 р. №б/н; персоніфікованого обліку; розрахунку стажу; розрахунку заробітної плати, відповідно до якого їй стало відомо, що медичний стаж роботи і доплата за наднормативний стаж їй обчислені не вірно, а саме: при визначенні стажу медичної роботи УПФУ врахувало тільки 25 років, 0 місяців, 28 днів, не включивши в нього наступні періоди: навчання з 01.09.1977 року по 28.02.1980 року в Стахановському медучилищі - 2 роки, 5 місяців, 28 днів; період роботи медсестрою з 07.06.1983 року по 10.08.1983 року в санаторії „Нафтохімік" - 2 місяці, 4 дні; період роботи дезінфектором з 01.03.2005 року по 31.03.2008 року в Ліщинівському психоневрологічному будинку інтернаті - 3 роки, 1 місяць. Всього не враховано 5 років, 9 місяців, 2 дні. Зазначені періоди включені в загальний стаж роботи, але не включені в медичний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області позов позовні вимоги задоволені частково. Визнані неправомірними дії управління Пенсійного фонд України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області: по не включенню ОСОБА_1 в спеціальний (медичний) страховий стаж для нарахування пенсії по вислузі років періоду навчання з 01.09.1977 року по 28.02.1980 року в Стаханівському медичному училищі, з 01.03.2005 року по 31.03.2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті; по неврахуванню ОСОБА_1 в подвійному розмірі (рік - за два роки) періодів роботи в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті на посаді медсестри з 04.01.1988 року по 28.02.2005 рік і з 01.04.2008 року по 22.05.2008 року, а також на посаді фельдшера в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті з 23.05.2008 року по 31.08.2008 рік; по вирахуванні ОСОБА_1 надбавки за наднормативний стаж роботи в занижених розмірах по показнику наднормативної кількості років і по показнику застосовуваної мінімальної пенсії за віком; по не проведенню позивачу індексації пенсії і її підвищення в порядку ч.2 ст.42 Закону № 1058. Розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську і Бердянському районі Запорізької області від 01.12.2013 року № б/н про перерахунок пенсії, в частині визначення позивачу коефіцієнта страхового стажу і розміру доплати за наднормативний стаж роботи визнане недійсним.

Зобов'язано відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по вислузі років з 01.04.2014 року з урахуванням: включення в спеціальний (медичний) страховий стаж періоду навчання з 01.09.1977 року по 28.02.1980 рік в Стаханівському медичному училищі, роботи з 01.03.2005 року по 31.03.2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті; вирахування в подвійному розмірі (рік - за два роки) періодів роботи в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті на посаді медсестри з 04.01.1988 року по 28.02.2005 рік і з 01.04.2008 року по 22.05.2008 рік, а також на посаді фельдшера з 23.05.2008 року по 31.08.2008 рік; коефіцієнта страхового стажу 0,65250 (з урахуванням кратності 1,35) при загальному страховому стажі 48 років і 4 місяці; доплати за 28 років наднормативного страхового стажу роботи; індексації пенсії відповідно до законодавства: підвищення пенсії в порядку ч.2 ст.42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасоване в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Бердянського міськрайонного суд Запорізької області від 31 березня 2015 року позовні вимоги задоволені частково. Визнані неправомірними дії відповідача: по не включенню ОСОБА_1 в спеціальний (медичний) страховий стаж для нарахування пенсії по вислузі років періоду навчання з 01.09.1977 року по 28.02.1980 року в Стаханівському медичному училищі, і з 01.03.2005 року по 31.03.2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті; по неврахуванню ОСОБА_1 в подвійному розмірі (рік - за два роки) періодів роботи в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті на посаді медсестри з 04.01.1988 року по 28.02.2005 року і з 01.04.2008 року по 22.05.2008 року, а також на посаді фельдшера в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті з 23.05.2008 року по 31.08.2008 року; по вирахуванні ОСОБА_1 надбавки за наднормативний стаж роботи в занижених розмірах по показнику наднормативної кількості років і по показнику застосовуваної мінімальної пенсії за віком; по непроведенню ОСОБА_1 індексації пенсії і її підвищення в порядку ч.2 ст. 42 Закону № 1058. Розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області від 01.12.2013 року № б/н про перерахунок пенсії, в частині визначення ОСОБА_1 коефіцієнта страхового стажу і розміру доплати за наднормативний стаж роботи - визнане недійсним. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по вислузі років з 01.04.2014 року з урахуванням: включення в спеціальний (медичний) страховий стаж періоду навчання з 01.09.1977 року по 28.02.1980 року в Стаханівському медичному училищі, роботи з 01.03.2005 року по 31.03.2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті; вирахування в подвійному розмірі (рік - за два роки) періодів роботи в Ліщинівському психоневрологічному будинку - інтернаті на посаді медсестри з 04.01.1988 року по 28.02.2005 року і з 01.04.2008 року по 22.05.2008 року, а також на посаді фельдшера з 23.05.2008 року по 31.08.2008 року; коефіцієнта страхового стажу 0,65250 (з урахуванням кратності 1,35) при загальному страховому стажі 48 років і 4 місяці; доплати за 28 років наднормативного страхового стажу роботи; індексації пенсії відповідно до законодавства: підвищення пенсії в порядку ч.2 ст.42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в цій частині ухвалена нова постанова про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанова Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2015 року залишена без змін.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протоколом № 2613 від 24.11.2008 року управління Пенсійного Фонду України в Кобелякському районі Полтавської області призначило позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту „е" ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" як медичному працівникові - незалежно від віку за наявності спеціального страхового стажу не менше 25 років.

На момент первинного призначення пенсії загальний стаж роботи позивача становив 30 років, 9 місяців і 26 днів (369 повних місяців), із яких медичний стаж - 25 років, 0 місяців, 28 днів.

У зв'язку з переїздом ОСОБА_1 на постійне місце проживання в село Новотроїцьке Бердянського району Запорізької області її пенсійна справа була направлена в управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську і Бердянському районі Запорізької області яке продовжило виплату їй пенсії за вислугу років. Розпорядженням від 01.12.2013 року №б/н УПФУ провело перерахунок її пенсії.

Позивач 07.06.2014 року звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області із заявою про видачу їй копії розпорядження про перерахунок пенсії.

Листом № 94/1-4 від 25.06.2014 року УПФУ направило їй копії наступних документів: розпорядження про перерахунки пенсії від 01.12.2013 р. № б/н; персоніфікованого обліку; розрахунку стажу; розрахунку заробітної плати.

З вказаних копій документів їй стало відомо, що медичний стаж роботи і доплата за наднормативний стаж на її думку їй обчислені не вірно.

Задовольняючи позовні вимоги в частині суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснений перерахунок пенсії позивача з порушенням встановленого законом порядку.

Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст.24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначений в ст.56 Закону України „Про пенсійне забезпечення".

Зокрема, згідно з п. „д" ч.3 ст.56 Закону України „Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України „Про професійно-технічну освіту" від 10.02.1998 р. №103/98-ВР, ст. 8 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII).

Згідно ч.1 ст. 43 Закону України „Про освіту" вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

З огляду на те, що Закон України „Про освіту" відносить медичне училище до вищих навчальних закладів, а зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного суду про правомірність зарахування відповідачем періоду навчання позивача у медичному училищі до загального стажу роботи, а не до спеціального, що дає право на призначення пенсії за вислугою років.

У відповідності до п. „е" ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Постанова КМУ №909) до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.

Судамипопередніх інстанцій встановлено, що згідно штатного розпису по Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернату за 2005-2008 роки (за спірний період роботи позивача), посада дезінфектора відноситься до молодшого медичного персоналу.

Враховуючи те, що посада дезінфектора відноситься до молодшого медичного персоналу, а Постановою КМУ №909 визначено зарахування до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періодів роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності у позивача права на зарахування до спеціального стажу роботи періоду її роботи з 1 березня 2005 року по 31 березня 2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті.

Згідно ч.4 ст.24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 р., періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.60 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Положеннями ст.1 Закону України „Про психіатричну допомогу" визначено, що психіатричним закладом є психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.

Пункту 2 Інструкції про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.2002 р. № 12, до психоневрологічних закладів охорони здоров'я віднесені державні та комунальні психіатричні заклади, заклади охорони здоров'я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети, та надають психіатричну допомогу за місцем проживання громадян.

Судом встановлено, що згідно „Статуту Ліщинівського психоневрологічного будинку-інтернату" Ліщинівський психоневрологічний будинок-інтернат є стаціонарною соціально-медичною установою, призначеною: для постійного проживання громадян з психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування; для постійного проживання у спеціальному відділенні Будинку-інтернату осіб-громадян похилого віку, інвалідів І та ІІ груп, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового медичного обслуговування та реабілітаційних послуг.

Виходячи з наведеного основним завданням вказаного закладу є забезпечення належних умов проживання психічно хворих громадян та підопічних спеціального відділення, які потребують стороннього догляду.

З огляду на викладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про правомірність не зарахування відповідачем 17 років 5 місяців 26 днів роботи позивача медсестрою та фельдшером у Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернатів подвійному розмірі, оскільки основним завданням вказаного закладу є не наданням психіатричної допомоги, а створення належних умов проживання громадян з психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Враховуючи викладені висновки, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання недійсним розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області від 01.12.2013 року № б/н про перерахунок пенсії, в частині визначення їй коефіцієнта страхового стажу і розміру доплати за наднормативний стаж роботи.

Також, враховуючи що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині збільшення спеціального та понаднормативного трудового стажу, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років з 01.04.2014 року з урахуванням індексації пенсії відповідно до законодавства також не підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.

Разом з тим, відповідно до Закону України „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VІІ до стабілізації економічної ситуації в країні зупинена дія ч.2 ст. 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи, наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по вислузі років з 01.04.2014 року підвищення пенсії відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: