Ухвала суду № 58331801, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/9474/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщені суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 3 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року у справі /№490/13082/14-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання провести перерахунок пенсії та виплатити не донараховану пенсію, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив зобов'язати відповідача перерахувати його щомісячне довічне підвищення пенсії за 2014 рік відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" із врахуванням її підвищення з розрахунку 75% від мінімальної пенсії за віком, стягнути з відповідача на його користь та виплатити йому не отриману за 2014 рік пенсію в сумі 5650 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва 3 грудня 2014 року частина вимог позивача за період до 16 квітня 2014 року була залишена без розгляду у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду.

Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 3 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення апеляційної інстанції, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 р.. ОСОБА_1 є учасником Великої Вітчизняної Війни, нагороджений медаллю „За самовіддану працю у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 років" та з 1 січня 2007 року, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, яка виплачується позивачу у встановленому законом розмірі. Позивач вважає, що відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" із його пенсія підлягає підвищенню з розрахунку 75% від мінімальної пенсії за віком.

Суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позовних послалися на ті обставини, що позивач є учасником Великої Вітчизняної Війни та як нагороджений медаллю „За самовіддану працю у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 років" з 1 січня 2007 року, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, вказане у Законі підвищення до пенсії виплачується позивачу у повному розмірі, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо відмови відповідача у підвищенні пенсії позивачу відповідно до ч. 4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", при цьому позивач вважає, що підвищення повинно бути на 75% від мінімальної пенсії за віком, оскільки подальші зміни цих положень суперечать приписам Конституції України.

Так, згідно ч. 4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції Закону України від 5 жовтня 2005 року „Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка набрала чинності 1 січня 2007 року, учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, вказана норма закону є чинною.

Судам попередніх інстанцій встановлено, що нарахування та виплата ОСОБА_1, який має відповідну нагороду, підвищення до пенсії відповідно до ч.4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 1 січня 2007 виплачується в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тобто відповідачем вказане підвищення до пенсії виплачується позивачу у відповідності з нормами діючого законодавства.

Виходячи з наведеного позивачу виплачується спірне підвищення до пенсії відповідно діючого законодавства і суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 3 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: