Ухвала суду № 58330983, 09.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/3614/14-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Чех Н.А.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/6775/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Рубан С.М., Качана В.Я.

при секретарі: Перетятько А.К.

за участю:

позивача: ОСОБА_2

відповідач: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3

на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до Дніпровського районного суд м. Києва з позовом до ОСОБА_3 в якому просила стягнути з відповідача суму боргу. В обґрунтування вимог зазначає, що 15 грудня 2011 року відповідач позичила у неї 5 000,00 доларів США, про що власноручно написала розписку. Кошти відповідач мала повернути 27 грудня 2011 року. В липні 2013 року відповідач повернула їй 2 000,00 доларів США, і обіцяла повернути 3 000,00 доларів США в найближчий час. Минав час, а відповідач кошти не повертала. ОСОБА_2 неодноразово просила її повернути борг, але кожен раз відповідач давала обіцяння, але гроші не повернула, та уникає з нею спілкування. Оскільки позасудовим шляхом вона не змогла вирішити спірне питання, звернулася до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 травня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 80 550 грн., та судовий збір в розмірі 399 грн 69 к.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 травня 2015 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права без з'ясування обставин справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не виявлено правову природу розписки наданої позивачем. Також судом не з'ясовано валюти отриманих відповідачем коштів. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішенні вийшов за межі позовних вимог, оскільки у позовній заяві позивач просила стягнути 39969 грн. при цьому про еквівалент в іноземній валюті не зазначала.

Відповідач та її представник в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Позивач у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 15грудня 2011 року відповідач взяла у позивача кошти в сумі 5 000 доларів США, борг зобов'язалася повернути до 27 грудня 2011 року, що не заперечує позивач.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 отримала кошти, крім того дана обставина підтверджується розпискою від 25 жовтня 2013 року (а.с. 5).

Судом встановлено, що в липні 2013 року відповідач повернула позивачу частину боргу в сумі 2 000 доларів США.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порядку ст. ст. 525, 526, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або у встановлений законом строк.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта про те, що ОСОБА_3 брала кошти у ОСОБА_2 для ОСОБА_5 з огляду на таке.

З наявної в матеріалах справи копії розписки вбачається, що ОСОБА_5 отримала у ОСОБА_3 4 000,00 доларів США в якості позики, і зобов'язалася повернути 27 грудня 2011 року в розмірі 4 400,00 доларів США.

А тому колегія суддів вважає, що кошти ОСОБА_5 у ОСОБА_2 не отримувала, ОСОБА_5 позичила гроші саме у ОСОБА_3, що вказує на відсутність цивільно-правових відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_5

З огляду на викладене та приписи ст. ст. 525, 526, 1049 ЦК України колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість саме в сумі 80550 грн є законним та обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: