Постанова № 58330925, 07.06.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р.Справа № 914/4278/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівДанко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Торгпреса, м. Львів б/н від 26.02.2016 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 р.

у справі № 914/4278/15

за позовом Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Торгпреса, м. Львів

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник;

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 представники;

Представникам сторін розяснено права та обовязки передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлялось.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 р. у справі № 914/4278/15 ( суддя Крупник Р.В. ) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Торгпреса на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго 749,44 грн. три відсотки річних, 17091,89 грн. інфляційних втрат та 1218,00 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з ТДВ Торгпреса на користь ЛМКПЛьвівтеплоенерго 12 570,59 грн. основного боргу припинено.

ТДВ Торгпреса подано апеляційну скаргу б/н від 26.02.2016 р., в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ТДВ Торгпреса на користь ЛМКПЛьвівтеплоенерго 749,44 грн. трьох відсотків річних, 17 091,89 грн. інфляційних втрат та 1 218,00 грн. судового збору; рішення в частині припинення провадження у справі в частині стягнення з ТДВ Торгпреса на користь ЛМКПЛьвівтеплоенерго 12 570,59 грн. основного боргу залишити без змін, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що господарським судом встановлено, що теплова енергія у встановлені договором строки не оплачена, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 12 570,59грн., проте інфляційні втрати нараховані на інші суми заборгованості (згідно розрахунку інфляційних втрат).

Також, скаржник вважає, що позивачем невірно вказано індекс інфляції під час розрахунків інфляційних втрат.

Окрім того, на думку скаржника 3% річних також нараховані на зовсім інші суми заборгованості.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржником також надано доповнення до апеляційної скарги (вх.ЛАГС №01-04/4047/16 від 03.06.2016р.), в якому скаржник зазначає, що судом не розглядалась структура утвореного боргу, а саме: позивач з проплачених товариством сум погашав основний борг та включав авансові платежі (теплові навантаження) в суму основного боргу після закінчення опалювального сезону 2014-2015р.р. Заявлені в позовній заяві ЛМКП «Львівтеплоенерго» фінансові претензії до скаржника не відповідають дійсності.

Скаржник вважає, що оскільки товариство не відкривало опалювального сезону в 2015-2016р.р. теплова енергія не подавалась з 02.04.2015р. і не подається до дати звернення підприємства з позовною заявою, відсутні правові підстави отримання оплати за теплове навантаження і відповідно нарахування пені, 3% річних та інфляційних. Сума основного боргу товариства, що заявлена до стягнення становить вартість приєднаного теплового навантаження з 02.04.2015р., а фактичні подача та споживання теплової енергії не мали місця.

ЛМКП «Львівтеплоенерго» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав зазначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши прояснення та заперечення представників сторін в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

01.10.2002р. між позивачем та ВАТ Торгпреса (яке внаслідок зміни організаційно-правової форми та перетворення стало ТДВ Торгпреса) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №5112/Р, відповідно п. 1 якого енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобовязується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с.13-16).

Як вбачається з додатку №1, додатку №2 до договору обєктом до якого постачається теплова енергія являється адміністративне приміщення по вул. В. Великого, 2 загальною опалювальною площею 2014,60 м.кв. (а.с.17-18).

Наявний в матеріалах справи Акт про включення системи теплоспоживання від 23.10.2014р. свідчить про те, що 23.10.2014р. система теплоспоживання ТДВ Торгпреса в опалювальному сезоні 2014/2015р. була включена на опалення (а.с.21).

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 02.04.2015р. опалення в адміністративному приміщені ТДВ Торгпреса по вул. В. Великого, 2 було відключене, що підтверджується відповідним Актом про відключення систем теплоспоживання від 02.04.2015р. (а.с.34).

Судом також встановлено, що з моменту підключення відповідача до системи опалення (23.10.2014р.) позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 134 422,50 грн. (що включає вартість спожитої теплової енергії та вартість приєднаного теплового навантаження).

Згідно із п. 6.3 договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Матеріалами справи підтверджено, що поставлена теплова енергія у повному обсязі та у строки, встановлені договором сплачена не була, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 12 570,59 грн., що стало підставою для звернення позивача із позовною заявою.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується банківською випискою по рахунку позивача та платіжного доручення №8391 від 18.12.2015р. після порушення провадження у справі заборгованість сплачена відповідачем повністю (а.с.63, 108-111).

Положеннями п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, основна сума боргу була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У силу статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, основний борг у розмірі 12 570,59 грн., відповідачем сплачено в ході розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується платіжним дорученням.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки споживачем у встановлений в п. 6.3 договору строк кошти за одержану теплову енергію (в т.ч. приєднане теплове навантаження) сплачені не були, він вважається таким, що прострочив виконання зобов»язання.

Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Суд першої інстанції здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що такі розраховані позивачем вірно, а тому підлягають стягненню з відповідача в заявленому розмірі 749,44 грн. 3% річних та 17 091,89 грн. інфляційних втрат.

При цьому, судом відхиляються твердження відповідача про те, що сплата боргу є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, оскільки для нарахування 3% річних та інфляційних необхідна лише одна умова прострочення зобовязання, яке в свою чергу допустив відповідач. Три відсотки річних та інфляційні не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Так як прострочення зобовязання зі сторони відповідача відбулося, факт сплати боргу після порушення провадження не звільняє від відповідальності сплатити 3% річних та інфляційні втрати.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника .

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 р. у справі № 914/4278/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з додаткової відповідальністю «Торгпреса», м.Львів без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.