Постанова № 58330834, 14.06.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" червня 2016 р. Справа № 5004/165/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Столярець О.В. (довіреність №169/16 від 27.04.2016р.);

відповідача- Золотоцька Т.М. (довіреність №2386/08 від 23.05.2016р.);

прокурора- Грицак Ю.М. (посвідчення №032937 від 10.04.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на ухвалу господарського суду Волинської області від 16.05.2016р. у справі №5004/165/12

за позовом Прокурора міста Луцька в особі

Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України» м.Київ

до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» м.Луцьк

про стягнення 22 691 686 грн. 67 коп. заборгованості по розрахунках,-

Представникам роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського про-цесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу за-явлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 16.05.2016р. у справі №5004/165/12 (суддя Шум М.С.) відстрочено виконання рішення до 31.12.2016р. за позовом прокурора міста Луцька (надалі в тексті – Прокурор) в особі Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціо-нерної компанії «Нафтогаз України» до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (на-далі в тексті – Підприємство) про стягнення 22 691 686 грн. 67 коп. заборгованості по розрахунках за поставлений природний газ згідно укладеного договору.(т.4, арк.справи 153-155).

Ухвала вмотивована тим, що відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2016р. не при-зведе до негативних соціальних наслідків, разом з тим, не позбавить кредитора можливості вико-нати рішення суду в розумний строк.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить прийняту 16.05.2016р. господарським судом Волинської області ухвалу у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задо-воленні заяви про відстрочку виконання рішення, покласти судові витрати на Відповідача.(т.4, арк. справи 187-193).

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала винесена судом із порушенням норм матеріально-го та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції врахував лише скрутне матеріальне становище боржника, однак не дослідив не менш складне матеріальне становище стягувача, крім того, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі в тексті – Компанія) має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки забезпечує підприємства та населення природним газом. Крім того, Відповідач фактично у даній справі уже вп’яте звертається із заявами про відстрочку виконання рішення суду.(т.4, арк.справи 188).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. поновлено про-пущений строк, прийнято апеляційну скаргу Компанії до провадження, справу призначено на 14.06. 2016р.(т.4, арк.справи 184, 185).

Підприємство 14.06.2016р. через канцелярію суду подало відзив, в якому просить суд зали-шити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.(т.4, арк.справи 203-205).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 14.06.2016р. представник Позивача та Прокурор підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та надали пояснення в обґрунтування своєї право-вої позиції. Представник Відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матері-ального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року прокурор міста Луцька в інтересах Компанії звернулось до господар-ського суду Волинської області з позовом до ДКП «Луцьктепло» про стягнення 22 691 686 грн. 67 коп. заборгованості за поставлений природний газ і пені згідно укладеного договору, а також інф-ляційних втрат і річних.(т.1, арк.справи 3-8).

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.03.2012р. у справі №5004/165/12 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Підприємства на користь Компанії 20 696 724 грн. 06 коп. заборгованості по розрахунках, 130 850 грн. 46 коп. пені, 108 524 грн. 04 коп. інф-ляційних втрат, 308 746 грн. 08 коп. -3%річних, а також в доход Державного бюджету 64 380 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.(т.1, арк.справи 116-118).

На виконання рішення господарським судом Волинської області 27.03.2012р. видано наказ №5004/165/12-1.(т.1, арк.справи 110).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами господарського суду Волинської області від 11.03.2013р. та від 21.01.2014р. відстрочено виконання судового рішення у даній справі, відповід-но, до 10.09.2013р. та 01.05.2014р.(т.1, арк.справи 168-169, т.2, арк.справи 113-114).

Ухвалою від 05.05.2014р., залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного гос-подарського суду від 29.05.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.08. 2014р., відстрочено виконання судового рішення у справі до 30.09.2014р.(т.2, арк.справи 163-166, 200-203, 223-225).

Ухвалою від 25.08.2015р., залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного гос-подарського суду від 01.10.2015р. – вчетверте відстрочено виконання судового рішення у даній справі до 01.01.2016р.(т.3, арк.справи 43-45, 82-87).

Ухвалою від 16.12.2015р., залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного гос-подарського суду від 13.04.2016р. – вп’яте відстрочено виконання судового рішення у даній справі до 01.05.2016р.(т.3, арк.справи 253-255; т.4, арк.справи 76-79).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2016р. до закінчення терміну відстрочення Підп-риємство звернулося до господарського суду Волинської області із заявою про відстрочку вико-нання рішення до 31.12.2016р.(т.4, арк.справи 94-99).

Заява вмотивована тим, що на даний час Підприємство самостійно частково виконало рі-шення суду на суму 18 601 619 грн. 39 коп. і не має неможливості сплатити решту заборгованості у зв’язку із перебуванням підприємства у важкому фінансово-економічному становищі. Обґрунто-вуючи необхідність відстрочення виконання рішення до кінця 2016 року, Відповідач зазначив, що кошти які надходять на рахунки першочергово розподіляються на оплату праці працівникам Підп-риємства, яке має велику дебіторську заборгованість та вживає заходів для її погашення, а тому вважає можливим виконання судового рішення повністю та у встановлений спосіб не раніше груд-ня 2016р.

Як зазначалось вище, господарський суд Волинської області ухвалою від 16.05.2016р. задо-волив заяву, відстрочивши виконання рішення до 31.12.2016р.(т.4, арк.справи 153-155).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з огляду на наступне:

Згідно ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, який видав виконавчий доку-мент, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали пос-танови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який виз-начається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення мо-жуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термі-нами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахун-ках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Такої практики дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло своє відоб-раження в пунктах 7.1.1, 7.2 постанови Пленуму №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практи-ки виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов’язує відстрочення виконання судо-вого рішення у судовому порядку з об’єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, стаття 33 ГПК України встановлює обов’язок кожної сторони довести ті обста-вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи заяву про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги, що боржник-ДКП «Луцьктепло» є комунальним підприємством, яке на даний час перебуває в скрутному фінансовому становищі, основним видом діяльності якого є виробництво, розподіл та постачання теплової енергії для потреб соціально значимих об’єктів міста. Крім того, прийняв до уваги, діяльність Підприємства збиткова, а заборгованість споживачів перед Відповідачем є до-сить великою і те, що останній вживає всіх заходів для стягнення заборгованості за спожиті послу-ги теплопостачання. Визнавши такі обставини винятковими, що значно ускладнюють виконання Відповідачем – місцевий суд відстрочив виконання рішення у даній справі.(т.4, арк.справи 154).

Проте, на думку колегії суддів, винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішен-ня у даній справі або роблять його неможливим – заявою Підприємства від 12.04.2015р. не обґ-рунтовано і не доведено, а матеріалами справи і оскаржуваною ухвалою – не стверджено.

При цьому, заперечуючи 29.04.2016р. наявність підстав для відстрочки виконання судового рішення, Компанія також посилалась на важке фінансове становище, вважаючи, що відстрочка ви-конання рішення суду у даній справі зробить критичним його фінансове становище. Позивач вва-жає, що перебування у скрутному фінансовому становищі є результатом діяльності самого Відпові-дача як суб’єкта господарювання і не пов’язане з його обов’язком розрахуватися за поставлений газ. На думку Позивача – неможливість сплатити борг не є винятковою обставиною для відстрочки, а застосування останньої призводить до затягування виконання рішення суду, прийнятого ще в бе-резні 2012 року.(т.4, арк.справи 125-128).

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів приймає до уваги, що за аналогічних обста-вин місцевий суд вже п’ять разів задовольняв заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі, внаслідок чого з 11.03.2013р. по 01.05.2016р. рішення не виконувалось.(т.1, арк.справи 168-169; т.2, арк.справи 113-114, 163-166, 200-203, 223-225; т.3, арк.справи 43-45, 82-87, 253-255; т.4, арк.справи 76-79).

Колегія суддів також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів закінчення ви-конавчого провадження через неможливість виконання у спосіб, передбачений рішенням наказу №5004/165/12-1 від 27.03.2012р., відсутні також висновки державного виконавця про неможли-вість виконання рішення господарського суду Волинської області від 15.03.2012р. у справі №5004/ 165/12.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відстрочка подовжує період відновлення поруше-ного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визна-чення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матері-ального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання су-дового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини – несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав люди-ни та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру…», а у системному розу-мінні даної норми та національного закону, – суд не повинен перешкоджати ефективному понов-ленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин даної справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв’язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі «Чіжов проти Ук-раїни» (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов’язком держави є організація системи ви-конання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних орга-нів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене, судом першої інстанції не взято до уваги, що вказані у заяві підстави для відстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які створюють підґрунтя для її надання, оскільки економічна криза впливає не тільки на Відповідача, а й на По-зивача, а по-друге, у випадку недостатності грошових коштів на рахунках, стягнення може бути звернуте на майно боржника.

Окрім того, судом першої інстанції при прийнятті рішення щодо надання відстрочки, взято до уваги лише фінансовий стан боржника, який документально не підтверджений належними і до-пустимими доказами. Жодних фактів усунення наслідків стихійного лиха або інших надзвичай-них ситуацій, жодних обставин, фактичне настання яких зробило б неможливим виконання рішен-ня вчасно боржником у заяві про відстрочення не наведено, а це в свою чергу, не дає суду можли-вості для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.

Натомість, вирішуючи питання щодо відстрочки виконання рішення, місцевий господарсь-кий суд залишив зазначені обставини поза увагою.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що надання у даному випадку відстрочки є не-вмотивованим, позаяк фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період здійснено без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, чим порушено основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавлено кредитора можливості захистити свої права, знижено автори-тет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, що вбачається з постанов від 19.11.2014р. у справі №5019/117/11, від 17.12.2015р. у справі №5015/3077/12, від 28.12.2015р. у справі №42/78-17/284, а також у постанові від 29.03.2016р. справі №903/336/14, де боржником є ДКП «Луцьктепло», а стягувачем НАК «Нафтогаз України».

Із зазначених мотивів колегія суддів не вбачає підстав для застосування чергової відстроч-ки виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності – доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, які згідно п.п. 1, 3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскі-льки, за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи місцевий господарський суд припустився невідповідності обставинам справи висновку, викладеного в ухвалі.

В зв’язку із задоволенням апеляційної скарги, понесені Позивачем витрати із сплати судо-вого збору покладаються на Відповідача.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 106, 121 Господарського процесуа-льного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафто-газ України» на ухвалу господарського суду Волинської області від 16.05.2016р. у справі №5004/ 165/12 задоволити.

2. Ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення (ухвалу), яким у задово-ленні заяви ДКП «Луцьктепло» від 12.04.2016р. про відстрочку виконання рішення відмовити.

3. Стягнути з Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1 378 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №5004/165/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.