Постанова № 58330675, 07.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. Справа№ 927/140/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Смірнової Л.Г.

Ропій Л.М.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: Шевченко К.Ю.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 12.04.2016 року

у справі № 927/140/16 (судя Михайлюк С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ГЛЮК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ"

про стягнення 10724,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ГЛЮК" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ" про стягнення 8830,26грн. боргу з орендної плати за травень - липень 2015р. за договором від 01.02.2015р. № 1501 та 1894,27грн. пені.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2016р. у справі № 927/140/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ГЛЮК" 8830,26грн. боргу, 363,27грн. пені, 1189грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2016р. у справі № 927/140/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.04.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ" у справі № 927/140/16 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Смірнова Л.Г., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2016р. у справі № 927/140/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ" прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 07.06.2016р..

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення скасувати Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2016р. у справі № 927/140/16 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.02.2015р. між сторонами був укладений договір оренди об'єкту нерухомості № 1501, відповідно до умов якого (п. 1.1.) орендодавець (позивач) зобов'язався передати орендареві (відповідач) в тимчасове платне користування (оренду) не житлову будівлю магазину загальною площею 184м.кв., що розташоване у м. Чернігові, вул. Любецька, 46-В (надалі майно).

Згідно з п.п. 2.2., 2.3. договору за актом № 1 від 01.02.2015р. орендодавець передав, а орендар прийняв майно за плату.

Пунктом 5.1.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно, в розмірі і в строк, зазначені в п.п. 3.1 - 3.4 договору, сплачувати орендну плату, а також проводити оплату чи відшкодування вартості витрат, визначених в п. 3.5 цього договору.

Договір укладений з 01.02.2015р. до 01.02.2016р. (п. 9.2.).

Додатковою угодою від 31.07.2015р. сторони погодили, що договір оренди об'єкту нерухомості № 1501 від 01.02.2015р. вважається розірваним з 31.07.2015р. Орендар повернув майно орендареві за актом № 2 від 31.07.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 3 договору передбачено, що за отримане в оренду майно орендар зобов'язаний щомісячно платити орендодавцеві орендну плату, сума якої в період з 01.02.2015р. до 31.07.2015р. на місяць становить 50грн. за 1 м.кв., а всього 9200грн. З 01.08.2015р. розмір орендної плати становить 60грн. за 1 м.кв., а всього 11040грн. (п. 3.1.). Орендна плата за перший місяць нараховується від першого числа по останнє число місяця, має бути сплачена до 05.02.2015р.; орендна плата за наступні місяці нараховується з першого числа місяця по останнє число поточного місяця; орендна плата за останній місяць оренди нараховується автоматично як за повний місяць, а саме з першого числа останнього місяця оренди по останнє число цього місяця (п. 3.2.).

Відповідно до п. 3.3. орендна плата, яка вказана в п. 3.1. цього договору, сплачується у повному розмірі в безготівковій формі перерахуванням грошей на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно в режимі передплати, а саме не пізніше 5числа попереднього місяця, впродовж якого майно буде використовуватися орендарем, на підставі наданого орендодавцем рахунку.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що розмір орендної плати коригується сторонами щомісячно з урахуванням діючого індексу інфляції.

З огляду на п. 3.4. договору суд дійшов висновку, що сторонами погоджений розмір орендної плати, який залежить від інфляції. Щомісячний розмір орендної плати має визначатися з урахуванням індексу інфляції.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) розраховується державною службою статистики України у порівнянні з попереднім місяцем. Індекс споживчих цін у травні 2015р. у порівнянні з квітнем опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" № 102 від 10.06.2015р., індекс споживчих цін у червні 2015р. у порівнянні з травнем опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" № 122 від 09.07.2015р., індекс споживчих цін у липні 2015р. у порівнянні з червнем опублікований у газеті "Урядовий кур'єр № 144 від 08.08.2015р.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що до 5 числа місяця, який передує місяцю оренди майна, неможливо визначити розмір орендної плати, який за погодженням сторін має коригуватися з урахуванням індексу інфляції, тому фактично строк виконання грошового зобов'язання у договорі не встановлений.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2015р. позивач пред'явив відповідачеві вимогу (претензія № 21/08) про сплату заборгованості (518,74грн. за травень 2015р., 1561,61грн. - червень 2015р., 6749,91грн. з липень 2015р.). Вимога направлена на адресу відповідача, яка зазначена у договорі та документах, наданих відповідачем - м. Чернігів, вул. Савчука, 11, кв. 188.

Доказів оплати відповідачем не надано.

Згідно з п. 7.2. договору позивач нарахував до сплати відповідачеві пеню у розмірі 1894,27грн. (за прострочення орендної платі за травень 2105р. з 01.06.2015р. по 25.09.2015р., червень 2015р. з 01.07.2015р. по 25.09.2015р., липень 2015р. з 01.08.2015р. по 25.09.2015р.).

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості, як передбачено п. 7.2. договору) становить 363,27грн. з 29.08.2015р. по 25.09.2015р.

Стосовно доводів відповідача слід зазначити, що позивачем наданий розрахунок, який обґрунтований у позовній заяві з посиланням на відповідні пункти договору. Виходячи з погоджених сторонами умов договору, за місяць оренди майна сплачується орендна плата, скоригована на індекс інфляції. Цей розмір буде базовим для нарахування орендної плати за наступний місяць. Актом № 22 від 31.05.2015р. сторони погодили плату за оренду приміщення в травні 2015р. в розмірі 10718,74грн. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками. 10718,74грн. є добутком розміру орендної плати за квітень 2015р. (10488грн.) та індексу інфляції за травень 2015р. (102,2%). Актом № 25 від 30.06.2015р. сторони погодили плату за оренду приміщення в червні 2015р. в розмірі 10761,61грн. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками. 10761,61грн. є добутком розміру орендної плати за травень 2015р. (10718,74грн.) та індексу інфляції за червень 2015р. (100,4%). Акти містять посилання на договір оренди № 1501 від 01.02.2015р.

Акт № 35 від 31.07.2015р. із зазначенням розміру орендної плати за липень 2015р. в розмірі 10653,99грн. відповідачем не підписаний. Однак у відповідача відсутні підстави для несплати орендної плати за липень. Так, 10653,99грн. є добутком розміру орендної плати за червень 2015р. (10761,61грн.) та індексу інфляції липень 2015р. (99%). Як зазначалося, додатковою угодою від 31.07.2015р. сторони погодили, що договір оренди об'єкту нерухомості № 1501 від 01.02.2015р. вважається розірваним з 31.07.2015р. Орендар повернув майно орендареві за актом № 2 від 31.07.2015р. Згідно з п. 3.2. договору орендна плата за останній місяць оренди нараховується автоматично як за повний місяць, а саме з першого числа останнього місяця оренди по останнє число цього місяця. На фактичну оренду приміщення в липні вказує платіж відповідача від 28.07.2015р. на суму 3084,7грн. за електроенергію за червень, липень та частково за оренду за липень 2015р. (банківська виписка за 29.07.2015).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку, що вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 8 830,26 грн. та пені в розмірі 363,27 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2016 р. у справі № 927/140/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2016 р. у справі № 927/140/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/140/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.Г. Смірнова

Л.М. Ропій