Постанова № 58330578, 14.06.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р.Справа № 916/4103/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А., Таран С.В.

при секретарі - Альошиній Г.М.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця

на рішення господарського суду Одеської області

від 20.04.2016р.

у справі № 916/4103/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця

до відповідача: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

про стягнення 23915 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 23 915 грн.

штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу.

ДП "Іллічівський морський торговельний порт" не визнало позов посилаючись на те, що ані договором, яким є накладна на перевезення вантажу, ані законодавством України не передбачено відповідальності, а саме тих санкцій, з якими звернулася залізниця до господарського суду, а комерційний акт є таким, що складений із порушенням встановленого порядку та не може породжувати жодних правових наслідків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2016 року в порядку ст. 25 ГПК України було здійснено процесуальну заміну позивача Державного підприємства „Придніпровська залізниця його правонаступником - Публічним акціонерним товариством „Українська залізниця в особі регіональної філії „Придніпровська залізниця публічного акціонерного товариства „Українська залізниця.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28 квітня 2016 року (суддя Желєзна С.П.) в позові відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю викладених у рішенні висновків місцевого суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Незявлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 28.03.2015 року зі станції відправлення Іллічівськ Одеської залізниці відповідачем ДП „Іллічівський морський торговельний порт (відправник) на адресу одержувача ТОВ „ОСОБА_2 Кривий Ріг на станцію призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці був відправлений вантаж вапно для флюсування, фракції 3-25, код ГНГ 25210000, ЕТСНГ 291035, загальною масою вантажу 484 800 кг у 7 напіввагонах, в тому числі у вагоні № 56127574 (маса вантажу 68650 кг, тара вагона 24 000), що підтверджується залізничною накладною № 40380479.

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ДП „Іллічівський морський торговельний порт) навалом. Вантаж розміщено й закріплено згідно з МТУ від 04.02.2015р. № 01-Н-Од/2015. Масу вантажу визначено вантажовідправником на електронних вагах.

Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п. 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048, так і ст. 23 Статуту залізниць України.

Відповідно до комерційного акту РА № 006112/259 від 01.04.2015р., складеного на станції Кривий Ріг-Головний, за заявкою вантажоодержувача на перевірку маси вантажу, згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України відбулось зважування вагону № 56127574, вантаж вапно, в присутності вантажоодержувача ОСОБА_3, вагаря ОСОБА_4 та прийомоздавальника станції Кривий Ріг-Головний ОСОБА_5 на справних 150 тон. ел. тензовагах вантажоодержувача ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг № 10021, які пройшли повірку 08.10.2014р. Після зважування виявлено: вага нетто менше вказаної в документі на 6 850 кг, про що надіслана телеграма № 6. Коли прибув вагон ознак втрати і крадіжки не було. Вантаж завантажений у вагоні нижче бортів на 40-50 см, рівномірно. Маркування відсутнє. Двері цільнометалеві, люки щільно закриті. З моменту, як прибув і до зважування вагон з вантажем знаходився під охороною УВВО ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг згідно Правил перевезення вантажів, р. 12 п. 4.6.

Посилаючись на невірно зазначену масу вантажу при заповненні перевізних документів, а також на положення ст.118, 122 Статуту залізниць України, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про захист своїх порушених прав та стягнення з відповідача штрафу у пятикратному розмірі провізної плати в сумі 23 915,00 грн. (4 783,00 грн. х 5).

За вимогами ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів. Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси. При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

В силу положень ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту за предявлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

З вищевикладеного вбачається, що відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей у накладній несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф.

За вимогами вищезазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України. У застосуванні ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

Наведеним спростовується твердження відповідача, що чинним законодавством не передбачено відповідальності у вигляді тих санкцій, за стягненням яких Залізниця звернулася до господарського суду.

Так, судом першої інстанції встановлено, що факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу та невідповідності фактичної маси вантажу та зазначеної у документах у сторону зменшення на 6 850 кг був виявлений на станції призначення Кривий Ріг-Головний та підтверджений комерційним актом РА № 006112/259 від 01.04.2015р.

Згідно з п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд керувався зазначеним п. 22 Правил видачі вантажів та посилаючись на встановлені у справі обставини виходив із того, що відповідно до накладної № 40380479 зважування на станції відправлення провадилось на вагонних електромеханічних вагах, тип/модель ВВ7419-100-2Д, виробництва ВАТ „Точмаш, які пройшли повірку в установленому порядку, а на станції призначення зважування здійснювалось на вагонних тензометричних вагах, належних ПАТ „АрселорМіттал Кривий ріг, які також пройшли повірку в установленому порядку, у звязку з чим дійшов висновку, що фактично зважування на станції відправлення та призначення відбувалось на вагах різного типу, тобто в порушення вимог п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Отже, вказана умова щодо видачі вантажів не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення, а отже, зважування вантажу на станції призначення у зручний та облаштований для цього спосіб на справних 150 тонних електронних тензовагах вантажоодержувача ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг, які пройшли повірку в установленому порядку, не суперечить вказаній нормі.

Крім того, порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644, що за своїм змістом кореспондується зі ст. 37 Статуту залізниць України.

Так, відповідно до п. 7 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Отже, зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу. А застосування під час навантаження і після прибуття вантажу на станцію призначення вагонних ваг різної модифікації не дає підстав стверджувати, що масу вантажу було визначено різними способами.

Саме така правова позиція висловлена у п. 3.18 розяснень президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.09.2008р. № 04-5/255, згідно з яким зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.

Також, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд послався на те, що факт неправильного зазначення відправником маси вантажу підтверджується лише комерційним актом № РА № 006112/259 від 01.04.2015р., який є тільки одним з доказів, які суд оцінює у сукупності з іншими доказами у справі, при цьому в матеріалах справи відсутні інші докази у розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України неправильного зазначення відправником маси вантажу, крім комерційного акту.

Разом з тим, ч. 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Згідно з п. 2 цих Правил комерційні акти складаються, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

За змістом п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як вбачається із змісту комерційного акту № РА № 006112/259 від 01.04.2015р., вказаний акт підписано з боку Залізниці начальником станції, начальником вантажного району, прийомоздавальником, а також одержувачем.

Згідно із п. 16 Правил складання актів, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Отже, комерційний акт № РА № 006112/259 від 01.04.2015р., складений на станції Кривий-Ріг Головний Придніпровської залізниці за результатами контрольного зважування та видачі вантажу у розумінні ст. 34 ГПК України є належним і допустимим доказом у справі.

Будь яких інших доказів, які б спростовували відомості зазначені у цьому комерційному акті, або іншим чином підтверджували позицію відповідача, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. З огляду на наведене, твердження відповідача про те, що зазначений комерційний акт є таким, що складений із порушенням встановленого порядку та не може породжувати жодних правових наслідків, не приймається судом до уваги.

У суду апеляційної інстанції сумнівів щодо достовірності даних зважування при видачі вантажу не має. Тип ваг встановлено точно, державна повірка їх проведена в установленому порядку. Копії книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки, свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, акту результатів огляду перевірки вагонних ваг для зважування вантажів, що перевозяться залізницями, що містяться в матеріалах справи, досліджені апеляційним судом та є належними і допустимими доказами у справі.

Посилання місцевого суду в обґрунтування своїх висновків на судову практику, а саме постанову Вищого господарського суду України від 28.10.2009р. по справі № 9/1137, слід визнати безпідставними, оскільки підставою для відмови у задоволенні позову у вказаній справі стали зовсім інші обставини, а саме суперечливі дані про ваги, на яких здійснювалось контрольне зважування вантажу під час його видачі.

Твердження відповідача про те, що зміна кількості вантажу могла відбутись несанкціонованим чином на шляху слідування потягу або на самій станції безпосередньо, обєктивно нічим не підтверджено та спростовується змістом комерційного акту № РА № 006112/259 від 01.04.2015р., яким установлено, що вагон прибув без ознак втрати і крадіжки вантажу, з моменту прибуття і до зважування вагон з вантажем знаходився під охороною УВВО ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг згідно Правил перевезення вантажів, р. 12 п. 4.6.

Твердження відповідача про те, що Залізницею не було враховано вимог ст. 52 Статуту залізниць України, адже в матеріалах справи відсутні будь - які докази існування обставин, що потребували проведення перевірки маси вантажу у вагоні, спростовується наявною у справі заявкою від 01.04.2015р. одержувача вантажу ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг на адресу начальника станції Кривий Ріг Головний про проведення перевірки маси вантажу у вагонах № 56127574 та № 62078472, що прибув потягом № 3613, та видачу комерційного акту згідно Правил за її результатами.

На підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів та з урахуванням встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу підтверджений матеріалами справи, а розрахунок штрафу здійснено правильно, у відповідності до вимог Статуту залізниць України.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідач допустивши завантаження вагону № 56127574 з невідповідністю фактичної маси вантажу та зазначеною у перевізних документах у сторону зменшення, поставив під загрозу безпеку руху на залізничному транспорті, враховуючи те, що відповідач не довів суду винятковість даного випадку та не надав відповідних документів, які б підтверджували необхідність зменшення судом розміру штрафу, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у звязку з чим воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору в сумі 2557,80 грн., у тому числі 1339,80 грн. за подання і розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 20 квітня 2016 року у справі № 916/4103/15 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код 01125672) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця (49600, м. Дніпропетровськ, пр.-т Карла Маркса, 108, код 40081237) штраф в сумі 23 915 грн. та судові витрати в сумі 2557,80 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням правильних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_6