Рішення № 58330158, 09.06.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2016 р.Справа № 916/1071/16

Позивач: Приватне підприємство „ДАШ

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство „А-клас

Відповідач: Публічне акціонерне товариство „Акціонерний Банк „Південний

про визнання договору недійсним

Суддя Рога Н.В.

Представники :

Від позивача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Від відповідача: ОСОБА_1 згідно довіреності №76076 від 08.06.2016р.

Суть спору: Позивач, Приватне підприємство (далі- ПП) „ДАШ, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний Банк „Південний (далі- ПАТ „АБ „Південний ) про визнання недійсним договору поруки №СС2012-00005п від 26.07.2012р., укладеного між ПАТ „АБ „Південний та ПП „ДАШ.

Позивач про місце та дату судових засідань був повідомлений за зазначеною у позовній заяві адресою, але судову кореспонденцію повернуто поштою із зазначенням „адресат відсутній. Представник позивача у судові засідання не зявлявся, про поважність причин незявлення суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав. При цьому, відмови від позову від позивача по справі не надходило. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 25 квітня 2016р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство „А-клас. Зазначена третя особа про місце та дату судових засідань була повідомлена на наявною у матеріалах справи адресою, але представник третьої особи в судові засідання не зявлявся, своїх міркувань щодо позову до суду не надав.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача , суд встановив:

26 липня 2012р. між ПАТ „АБ „Південний (Кредитор) та ПП «ДАШ» (Поручитель) був укладений Договір поруки №СС2012-00005п , згідно умов якого Поручитель зобовязується відповідати перед Кредитором за порушення ПП „А-клас (Позичальник) його зобовязань перед Кредитором , що виникли з кредитного договору №СС2012-00005 від 26.07.2012р. та всіх додаткових угод до нього, в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому, згідно з яким Кредитор зобовязується надати Позичальнику кредит на суму 1 500 000 грн., а Позичальник зобовязується в розмірі, на умовах та в строки, визначені у Кредитному договорі, повернути Кредитору кредит , сплатити відсотки за фактичний термін користування кредитом , а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Кредитного договору та обраховані Кредитором.

Відповідно до п.1.2 Договору поруки Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору, у забезпечення виконання якого він укладає цей договір, розуміє всі умови, викладені в цьому та Кредитному договорі і погоджується з ними.

За умовами п.1.3 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі , що і Позичальник, за всіма зобовязаннями останнього за Кредитним договором (відповідальність Поручителя і Позичальника є солідарною) в тому числі як по сплаті основного боргу за кредитом в розмірі неповерненої в термін суми кредиту, але не більш 1 500 000 грн., відсотків за користування кредитом , нарахованих відповідно до кредитного договору, але не більш 315 000 грн., усе разом 1 815 000 грн., так і по сплаті неустойки у вигляді пені, штрафів, передбачених Кредитним договором, збитків кредитора внаслідок невиконання Позичальником зобовязань за Кредитним договором, а також будь-яких інших платежів , передбачених Кредитним договором, усім своїм майном і засобами , на які може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України . У випадку зміни терміну повернення кредиту за кредитним договором у Поручителя виникає додаткова солідарна відповідальність по сплаті відсотків, нарахованих Кредитором за фактичний період користування кредитом.

Згідно п.1.4 Договору поруки сторони досягли згоди відносно розміру зобовязань , що забезпечуються порукою відповідно до цього договору , при цьому Поручитель розуміє, що є можливість зміни розміру зобовязань у випадках, передбачених умовами Кредитного договору за розсудом сторін Кредитного договору та підтверджує, що порукою за цим договором забезпечуються також і зобовязання, які можуть бути змінені відповідно до умов Кредитного договору у майбутньому. Поручитель дає свою згоду на збільшення розміру зобовязань та продовження терміну виконання зобовязань, забезпечених порукою за цим договором, що можуть виникнути в майбутньому , внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності перед Кредитором, у випадку внесення змін та доповнень до Кредитного договору. ( п.1.5 Договору поруки).

Відповідно до п.1.7 Договору порука припиняється після закінчення трирічного строку, який обчислюється з наступного дня після настання строку виконання основного зобовязання, передбаченого п.1.1. Кредитного договору, а у разі дострокового витребування кредитної заборгованості з наступного дня після спливу строку, зазначеного у вимозі на дострокове повернення кредитної заборгованості, протягом якого необхідно повернути кредитну заборгованість згідно вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості. Згідно п.4.2 Договору поруки дія цього Договору припиняється після повного погашення Позичальником або Поручителем усіх сум заборгованості за Кредитним договором.

За умовами Додаткової угоди №2 до Договору поруки №СС2012-00005п від 26.07.2012р. сторони домовилися, що Поручитель зобовязується відповідати перед Кредитором за виконання ПП „А-клас його зобовязань у повному обсязі перед Кредитором, що виникли із Кредитного договору СС2012-00005 від 26.07.2012р., додаткової угоди до нього №1 від 05.03.2013р., додаткової угоди до нього №2 від 4.09.2013р. та всіх інших додаткових угод до нього, у тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому, згідно з яким Кредитор зобовязується надати Позичальнику кредит на суму 3 000 000 грн. , а Позичальник зобовязується в розмірі, на умовах та у строки, визначені у Кредитному договорі , повернути Кредитору кредит, сплатити відсотки за фактичний термін користування кредитом , а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Кредитного договору та обраховані Кредитором.

Позивач у справі зазначає, що відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Основними умовами кредитного договору є сума боргу та відсотки. Однак, при внесенні змін до Договору поруки №СС2012-00005п від 26.07.2012р. шляхом укладання додаткової угоди №2, Кредитор зазначив лише суму основного боргу, та не зазначив суми зі сплати відсотків за користування кредитом, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобовязань споживача за кожним платіжним періодом. Зазначене позивач вважає порушенням прав Поручителя, адже, при сплаті лише суми погашення кредиту визначеної додатковою угодою у Поручителя виникне заборгованість, що призведе до застосування штрафних санкцій, що, тим самим призведе до збільшення заборгованості по кредиту.

Позивач вважає, що Банк скрив від споживача реальний розрахунок по договору з метою отримання додаткового прибутку за цим договором, адже, якби Поручитель в момент підписання договору міг підрахувати, що остаточний платіж по договору буде набагато більше, то не підписав би зазначену Додаткову угоду про зміну істотних умов Договору. За таких обставин, позивач просить суд визнати недійсним Договір поруки №СС2012-00005п від 26.07.2012р., укладений між ПАТ „АБ „Південний та ПП „ДАШ .

В обгрунтування позову позивач посилається на ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо одна із сторін право чину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п.1.2 Договору поруки Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору , у забезпечення виконання якого він укладає цей договір, розуміє всі умови, викладені в цьому та Кредитному договорі і погоджується з ними. Крім того, додатковою угодою №1 до Договору поруки було змінено п.1.3 Договору поруки, відповідно до нової редакції якого Поручитель відповідає перед Кредитором по Кредитному договору солідарно з Позичальником як по сплаті основного боргу за кредитом в розмірі неповерненої в термін суми кредиту, але не більш 3 280 000 грн., відсотків за користування кредитом , нарахованих відповідно до кредитного договору, але не більш 2 066 400 грн., усе разом: 5 346 400 грн., так і по сплаті неустойки у вигляді пені, штрафів, передбачених Кредитним договором , збитків кредитора внаслідок невиконання Позичальником зобовязань за Кредитним договором, а також будь-яких інших платежів, передбачених Кредитним договором, усім своїм майном і засобами, на які може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України. У випадку зміни терміну повернення кредиту за кредитним договором у Поручителя виникає додаткова солідарна відповідальність по сплаті відсотків, нарахованих Кредитором за фактичний період користування кредитом. Додатковою угодою №2 зміни до п.1.3 Договору поруки не вносились.

Відповідач також зазначив, що Додатковою угодою №2 до Договору поруки було зменшено остаточну суму кредиту, яка надавалась ПП „А-клас у порівнянні з Додатковою угодою №1, будь які інші умови Договору поруки, які б стосувалися позивача, не змінювались. Отже, Банк не скривав від Поручителя реальний розрахунок до договору .

За таких обставин, відповідач вважає, що підстави для визнання недійсним Договору поруки №СС2012-00005п від 26.07.2012р., укладеного між ПАТ „АБ „Південний та ПП „ДАШ, відсутні .

Розглянув матеріали справи, на підставі норм чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку :

У п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ( із змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст.230 Цивільного кодексу України ящо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За приписами ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „ Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ( із змінами та доповненнями) у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

За матеріалами справи, 26 липня 2012р. між ПАТ „АБ „Південний (Кредитор) та ПП «ДАШ» (Поручитель) був укладений Договір поруки №СС2012-00005п , згідно умов якого Поручитель зобовязується відповідати перед Кредитором за порушення ПП „А-клас (Позичальник) його зобовязань перед Кредитором , що виникли з кредитного договору №СС2012-00005 від 26.07.2012р. та всіх додаткових угод до нього, в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому, згідно з яким Кредитор зобовязується надати Позичальнику кредит на суму 1 500 000 грн., а Позичальник зобовязується в розмірі, на умовах та в строки, визначені у Кредитному договорі, повернути Кредитору кредит, сплатити відсотки за фактичний термін користування кредитом , а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Кредитного договору та обраховані Кредитором.

Відповідно до п.1.2 Договору поруки Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору, у забезпечення виконання якого він укладає цей договір, розуміє всі умови, викладені в цьому та Кредитному договорі і погоджується з ними.

За умовами п.1.3 Договору поруки, в редакції Додаткової угоди №1 від 05. 03.2013р. Поручитель відповідає перед Кредитором по Кредитному договору солідарно з Позичальником як по сплаті основного боргу за кредитом в розмірі неповерненої в термін суми кредиту, але не більш 3 280 000 грн., відсотків за користування кредитом, нарахованих відповідно до кредитного договору, але не більш 2 066 400 грн., усе разом: 5 346 400 грн., так і по сплаті неустойки у вигляді пені, штрафів, передбачених Кредитним договором, збитків кредитора внаслідок невиконання Позичальником зобовязань за Кредитним договором, а також будь-яких інших платежів, передбачених Кредитним договором, усім своїм майном і засобами, на які може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України. У випадку зміни терміну повернення кредиту за кредитним договором у Поручителя виникає додаткова солідарна відповідальність по сплаті відсотків, нарахованих Кредитором за фактичний період користування кредитом.

За умовами Додаткової угоди №2 до Договору поруки №СС2012-00005п від 26.07.2012р. сторони домовилися, що Поручитель зобовязується відповідати перед Кредитором за виконання ПП „А-клас його зобовязань у повному обсязі перед Кредитором, що виникли із Кредитного договору СС2012-00005 від 26.07.2012р., додаткової угоди до нього №1 від 05.03.2013р., додаткової угоди до нього №2 від 4.09.2013р. та всіх інших додаткових угод до нього, у тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому, згідно з яким Кредитор зобовязується надати Позичальнику кредит на суму 3 000 000 грн., а Позичальник зобовязується в розмірі, на умовах та у строки, визначені у Кредитному договорі, повернути Кредитору кредит, сплатити відсотки за фактичний термін користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Кредитного договору та обраховані Кредитором.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що Поручителя ПП „ДАШ було введено Банком в оману стосовно реального розміру своєї відповідальності. Крім того, позивачем не доведено наявність умислу в діях відповідача.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, відсутні підстави вважати, що Договір поруки №СС2012-00005п від 26.07.2012р. був укладений внаслідок введення позивача в оману, у звязку з чим має бути визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Приватного підприємства ДАШ - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14 червня 2016 р.

Суддя Н.В. Рога