Рішення № 58329968, 10.06.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2016 рокуСправа № 912/689/16

Господарський суд Кіровоградської області у складі колегії суддів: Наливайко Є.М. - головуючого судді, суддів Глушкова М.С. та Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/689/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",

про стягнення 684 970,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1686 від 23.09.2015;

від відповідача - Романенко В.П., довіреність № 10 від 06.05.2016;

від третьої особи - Карпінського С.В., довіреність № 19/3-02/52 від 28.04.2016.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину прийнятого рішення.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із позовом до Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" про стягнення 684 970,00 грн.

Ухвалою від 29.02.2016 порушено провадження у даній справі, розгляд якої призначено на 11год. 00 хв. 06.04.2016, витребувано від сторін необхідні для вирішення спору докази.

За результатами судового засідання 06.04.2016 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (надалі - ПАТ «Ощадбанк»), продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи до 14 год. 00 хв. 10.05.2016, витребувано від сторін та від банківських установ необхідні докази, про що винесено відповідну ухвалу.

Третя особа 10.05.2016 подала господарському суду клопотання, в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України, про витребування доказів від позивача та відповідача. Крім того у судовому засіданні представник третьої особи подав клопотання про колегіальний розгляд справи.

Згідно ухвали від 10.05.2016, винесеної у судовому засіданні, розгляд справи №912/689/16 продовжено колегією у складі у складі трьох суддів.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.05.2016 в автоматичному режимі сформовано колегію у складі: головуючого судді Наливайко Є.М., суддів Глушкова М.С. та Тимошевської В.В.

Ухвалою від 10.05.2016 колегія суддів прийняла справу № 912/689/16 до свого провадження. Іншою ухвалою від 10.05.2016 господарським судом призначено справу до розгляду у судовому засіданні об 11 год. 00 хв. 01.06.2016, витребувано від учасників судового процесу та Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС необхідні для розгляду справи по суті докази.

ПАТ "Ощадбанк" не виконав вимоги ухвали щодо подання доказів, натомість подав клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи у справі. В обґрунтування такого клопотання третя особа зазначає про недоведеність позивачем та відповідачем належними доказами, що часткова оплата у розмірі 2 601 030 грн здійснена саме на виконання договору купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010, оскільки у призначенні платежів у розрахункових документах зазначалось "За соняшник згідно рахунку № РН-000013 від 29.12.2010" та "Оплата за товар згідно Акта звірки …" від певного числа.

Також ПАТ "Ощадбанк" подав клопотання про призначення технічної експертизи документів у даній справі. Так третя особа піддає сумніву дійсність Договору № 24/12/10 від 24.12.2010, вважаючи, що він підписаний значно пізніше ніж 24.12.2010, а тому є підробленим. На думку третьої особи, якщо судовою експертизою буде встановлено, що Договір № 24/12/10 був підписаний не 24.12.2010, а значно пізніше, відповідно будуть усі підстави вважати такий Договір недійсним. Третя особа вважає, що позивач та відповідач після початку вжиття ПАТ "Ощадбанк" дій спрямованих на стягнення заборгованості з ПП "Спецзовнішкомплект", з метою перешкоджання реальному стягненню банком заборгованості, здійснили підробку Договору, умови якого надають можливість в подальшому позивачу отримати судове рішення про стягнення коштів з відповідача та використати таке рішення для порушення справи про банкрутство останнього.

У судовому засіданні 01.06.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 10.06.2016. Всі учасники судового процесу були присутні у даному судовому засіданні та відповідно повідомлені про час і місце наступного судового засідання.

Позивач у позовній заяві, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору №24/12/10 від 24.12.2010 та порушення ним норм статей 11, 509, 525, 526, 655 Цивільного кодексу України, просить стягнути зазначену заборгованість. У своїх письмових поясненнях позивач заперечує проти задоволення клопотань третьої особи про призначення експертиз, оскільки під час розгляду даної справи немає потреби у спеціальних знаннях експерта. Водночас, на думку позивача, неподання третьою особою витребуваних доказів та подання необґрунтованих клопотань про призначення експертиз сприяє лише затягуванню розгляду даної справи, що порушує права позивача.

У судовому засіданні 10.06.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача подав суду відзив на позов, у якому визнає, що між сторонами укладено Договір № 24/12/10 від 24.12.2010, у відповідності до умов якого ПП "Спецзовнішкомплект" придбало у ФОП ОСОБА_1 насіння соняшника на загальну суму 3 286 000 грн, розрахувавшись за отриманий Товар частково на суму 2 601 030 грн. Залишок несплаченої заборгованості за даним договором склала 684 970 грн. Залишкова сума не сплачена у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позову та наполягав на проведенні судово-бухгалтерської та технічної експертиз.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

24.12.2010 ПП "Спецзовнішкомплект" (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Продавець) уклали договір купівлі-продажу № 24/12/10 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов'язується продати та передати окремими партіями сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника, українського виробництва, врожаю 2010 року, що далі іменується "Товар", за ціною, якості, у кількості і на умовах, погоджених із Покупцем і вказаних у даному Договорі, а Покупець зобов'язується купити і здійснити оплату окремих партій і загального об'єму Товару.

Пункт 2.1. даного Договору передбачає, що кількість Товару, що поставляється, складає 1060 тонн.

Відповідно до пункту 2.2. Договору ціна товару складає 3100,00 грн за тонну без ПДВ. Ціна товару дійсна протягом строку поставки, вказаного у пункті 4.2. даного Договору.

Пункт 2.3. Договору визначає, що сума даного Договору складає 3286000 грн без ПДВ.

Кінцеві показники ваги Товару, що прийняті для взаєморозрахунків, визначаються відповідно до видаткових накладних, що підписані обома Сторонами (пункт 2.4 Договору).

Пункт 4.1. Договору передбачає, що Продавець поставляє Товар на адресу Покупця окремими партіями відповідно до попередньої заявки за адресою: м. Світловодськ, вул. Павлика Морозова, 3.

Відповідно до пункту 4.2. Договору строк поставки до 30 січня 2011 року.

Покупець сплачує Продавцю за поставлений Товар загальної партії (загальна партія складає 1060,00 тонн) у строк до 31 грудня 2012 року (пункт 5.1. Договору).

Договір підписаний директором ПП "Спецзовнішкомплект" та ФОП ОСОБА_1 і скріплений печатками.

На виконання умов Договору Продавець поставив Товар - Соняшник у кількості 1060000 кг за ціною без ПДВ 3,10 грн, всього на суму 3 286 000 грн. без ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № РН-000014 від 29.12.2010, яка підписана представниками Сторін із прикладенням їх печаток.

Покупцем здійснено погашення заборгованості частково.

Господарським судом досліджено докази сплати такої заборгованості.

80 000 грн сплачено 26.01.2011 (а.с. 96, том 1), із призначенням платежу "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ".

80 000 грн сплачено 27.01.2011 (а.с. 96, том 1), із призначенням платежу "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ".

В матеріалах справи міститься лист № 331 від 27.01.2011 (а.с. 191, том 1), адресований фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за підписами директора та бухгалтера ПП «Спецзовнішкомплект», у якому повідомляється, що у платіжних дорученнях № 125 від 26.01.2011 на суму 80 000 грн, № 131 від 27.01.2011 на суму 80 000 грн із призначенням платежу: "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ" була допущена помилка (опечатка) в призначенні платежу. Вірними вважати нижче наведені реквізити вищевказаних платіжних доручень, зокрема ПП "Спецзовнішкомплект" зазначає про зміну призначення платежу на "Оплата за соняшник згідно видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ".

80 000 грн сплачено 11.07.2011 (а.с. 97, том 1), із призначенням платежу "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ".

Відповідно до листа № 431 від 11.07.2011 (а.с. 192, том 1) відповідач змінив призначення платежу у платіжному дорученні № 930 від 11.07.2011 на суму 80 000 грн на "Оплата за соняшник згідно видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ".

160 000 грн сплачено 01.08.2011 (а.с. 97, том 1), із призначенням платежу "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ".

Відповідно до листа № 438 від 01.08.2011 (а.с. 193, том 1) відповідач змінив призначення платежу у платіжному дорученні № 1010 від 01.08.2011 на суму 160 000 грн на "Оплата за соняшник згідно видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ".

45 000 грн сплачено 02.09.2011 (а.с. 98, том 1), із призначенням платежу "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ".

Відповідно до листа № 458 від 02.09.2011 (а.с. 194, том 1) відповідач змінив призначення платежу у платіжному дорученні № 1099 від 02.09.2011 на суму 45 000 грн на "Оплата за соняшник згідно видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ".

350 000 грн сплачено 17.12.2012 (а.с. 62, зворотній бік, а.с. 103, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно накладної РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

100 000 грн сплачено 26.12.2012 (а.с. 64, а.с. 103, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно накладної РН -000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

100 000 грн сплачено 27.12.2012 (а.с. 65, а.с. 103, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно накладної РН -000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

80 000 грн сплачено 28.12.2012 (а.с. 66, зворотній бік, а.с. 104, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно накладної РН -000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

В матеріалах справи міститься лист № 408 від 28.12.2012, адресований фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за підписами директора та бухгалтера ПП "Спецзовнішкомплект", у якому повідомляється, що у платіжних дорученнях № 1170 від 17.12.2012 на суму 350 000 грн, № 1254 від 26.12.2012 на суму 100 000 грн, № 1262 від 27.12.2012 на суму 100 000 грн, № 1269 від 28.12.2012 на суму 80 000 грн, призначення платежу: "Погашення заборгованості за товар згідно накладної № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ" була допущена помилка (опечатка) в призначенні платежу. Вірними вважати нижче наведені реквізити вищевказаних платіжних доручень, зокрема ПП "Спецзовнішкомплект" зазначає про зміну призначення платежу на "Погашення заборгованості за товар згідно накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ".

Господарський суд вважає, що повідомлення відповідача позивачеві у вигляді листів про помилкове зазначення призначення платежу є належними доказами, які підтверджують зміну призначення платежу, враховуючи такі положення чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 (надалі - Інструкція) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

У Листі Департаменту платіжних систем НБУ "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу" № 25-111/1438-7141 від 09.06.2011 зазначено, що відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку, що відкликати і змінити зміст реквізиту "Призначення платежу" можливо лише до списання грошових коштів з рахунку за даним платіжним дорученням. Водночас у разі, якщо списання коштів вже відбулось, то питання про внесення змін да вказаного реквізиту вирішується між платником і одержувачем коштів в порядку узгодженому між ними. За усним поясненням представника відповідача бухгалтер ПП "Спецзовнішкомплект" при погашенні заборгованості за отриманий товар від ФОП ОСОБА_1 механічно копіювала реквізит призначення платежу у вигляді "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ", у зв'язку з чим і відбулось неправильне зазначення реквізиту "Призначення платежу".

Із можливістю здійснення зміни реквізиту "Призначення платежу" за згодою сторін шляхом обміну листами без участі банку погоджується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 08.06.2006 у справі № 41/494-30/298.

За накладною № РН-000014 від 29.12.2010 (Договір купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010) сторони склали та підписали Акт звіряння від 25.03.2013 (а.с. 196, том 1), у якому відображено вищезазначені операції по погашенню заборгованості. Врешті, за даними обох сторін, станом на 25.03.2013 у ПП "Спецзовнішкомплект" існує заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 у розмірі 2 211 000 грн за вказаною накладною.

140 000 грн сплачено 12.04.2013 (а.с. 72, а.с. 120, а.с. 172, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за соняшник згідно акту звірки від 25.03.2013 без ПДВ". Отже надалі відповідач здійснював погашення заборгованості за накладною № РН-000014 від 29.12.2010, оскільки по ній сторони провели звірку взаєморозрахунків, яку оформили Актом (а.с. 196, том 1).

12 000 грн сплачено 28.05.2013 (а.с. 73, а.с. 123, а.с. 172, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за соняшник згідно акту звірки від 25.03.2013 без ПДВ".

За накладною № РН-000014 від 29.12.2010 (Договір купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010) сторони склали та підписали Акт звіряння від 31.01.2014 (а.с. 195, том 1), у якому відображено вищезазначені операції по погашенню заборгованості. Врешті, за даними обох сторін, станом на 31.01.2014 у ПП "Спецзовнішкомплект" існує заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 у розмірі 2 059 000 грн за вказаною накладною.

500 000 грн погашено 03.02.2014 (а.с. 74, а.с. 126, а.с. 172, а.с. 242, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно акту звірки від 31.01.2014 без ПДВ". Отже надалі відповідач здійснював погашення заборгованості за накладною № РН-000014 від 29.12.2010, оскільки по ній сторони провели звірку взаєморозрахунків, яку оформили Актом (а.с. 195, том 1).

200 000 грн погашено 27.02.2014 (а.с. 75, зворотній бік а.с. 127, а.с. 172, а.с. 243, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно акту звірки від 31.01.2014 без ПДВ".

100 000 грн погашено 06.03.2014 (а.с. 76, зворотній бік, а.с. 127, а.с. 172, а.с. 243, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно акту звірки від 31.01.2014 без ПДВ".

180 000 грн погашено 19.03.2014 (а.с. 77, зворотній бік, а.с. 128, а.с. 172, а.с. 244, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно акту звірки від 31.01.2014 без ПДВ".

За накладною № РН-000014 від 29.12.2010 (Договір купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010) сторони склали та підписали Акт звіряння від 12.01.2015 (а.с. 197, том 1), у якому відображено вищезазначені операції по погашенню заборгованості. Врешті, за даними обох сторін, станом на 12.01.2015 у ПП "Спецзовнішкомплект" існує заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 у розмірі 1 079 000 грн за вказаною накладною.

150 000 грн погашено 13.01.2015 (а.с. 108, а.с. 180, зворотній бік, том 1), із призначенням платежу "Оплата за товар (соняшник) згідно акту звірки від 12.01.2015 без ПДВ". Отже надалі відповідач здійснював погашення заборгованості за накладною № РН-000014 від 29.12.2010, оскільки по ній сторони провели звірку взаєморозрахунків, яку оформили Актом (а.с. 197, том 1).

94 030 грн погашено 14.01.2015 (а.с. 108, а.с. 180, зворотній бік, том 1), із призначенням платежу "Оплата за товар (соняшник) згідно акту звірки від 12.01.2015 без ПДВ".

150 000 грн погашено 16.01.2015 (а.с. 108, а.с. 180, зворотній бік, том 1), із призначенням платежу "Оплата за товар (соняшник) згідно акту звірки від 12.01.2015 без ПДВ".

Отже всього за розрахунками сторін погашено 2 601 030 грн, залишок несплаченої заборгованості складає 684 970 грн.

У зв'язку із несплатою ПП "Спецзовнішкомплект" заборгованості у розмірі 684 970 грн ФОП ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до господарського суду.

Вирішуючи спір господарський суд враховує наступні положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до частин 1-3 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Укладений між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Спецзовнішкомплект" Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким регулюються, зокрема, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем виставлено рахунок - фактуру № РФ-000023 від 29.12.2010 на суму 3 286 000 грн за Соняшник, кількістю 1 060 000 кг (а.с. 11).

Видаткова накладна № РН-000014 від 29.12.2010, відповідно до якої поставлено Товар - Соняшник кількістю 1 060 000 кг, вартістю 3 286 000 грн без ПДВ, підписана представниками Сторін із прикладенням їх печаток.

Товар отримано відповідно до Довіреності № 511/2 від 29.12.2010 (а.с. 12, том 1) ОСОБА_8, оскільки в такій довіреності міститься посилання на рахунок-фактуру № РФ-000023 від 29.12.2010, довіреність видана на отримання цінностей від ПП ОСОБА_1 - Соняшник у кількості одна тисяча шістдесят тонн.

Господарський суд вважає доведеним факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, він у строк передбачений Договором поставив Товар, а відповідач прийняв його.

Як зазначено вище, пунктом 5.1. Договору передбачено, що строк оплати товару - до 31.12.2012, проте в матеріалах справи відсутні докази повного погашення заборгованості відповідачем перед позивачем. Відповідач у своєму відзиві зазначає про неможливість погашення залишкової заборгованості у розмірі 684 970 грн у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.

Отже Покупець не виконав свої зобов'язання за Договором, не оплатив повністю отриманий Товар, несплачена заборгованість становить суму, яка не є меншою за 684 970 грн, порушивши тим самим умови Договору, норми Цивільного та Господарського кодексів України.

За викладених обставин господарський суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем Договору, а тому позов про стягнення 684 970,00 грн з останнього на користь позивача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Заперечення третьої особи щодо неоформлення податкової накладної по операції продажу, що оформлена видатковою накладною РН -000014 від 29.12.2010, спростовуються матеріалами справи. Так згідно листа Світловодського відділення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області № 82/10/10-013 від 27.05.2016 позивача - ФОП ОСОБА_1 з моменту реєстрації по 26.05.2016 не був зареєстрований платником податку на додану вартість. А оформлення податкової накладної та подання її покупцю при поставці товару передбачено Законом України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на момент здійснення операції), який не розповсюджується на неплатників податку на додану вартість.

Заперечення третьої особи щодо неналежно завірених документів, які не можуть бути належними доказами, спростовуються оглядом господарським судом у судовому засіданні 10.06.2016 оригіналів документів, що в копіях додавались до позовної заяви: Договір купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010, видаткову накладну № РН-000014 від 29.12.2010, рахунок-фактуру № РФ-000023 від 29.12.2010 та довіреність № 511/2 від 29.12.2010. Вказане відображене у протоколі судового засідання.

Щодо призначення судово-бухгалтерської експертизи у даній справі, то господарський суд відмовляє у такому клопотанні враховуючи таке.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

На думку третьої особи у даній справі, потреба в спеціальних знаннях виникає у зв'язку із неможливістю з'ясування чи відбувалась оплата у зазначеному сторонами розмірі за здійснену поставку. Водночас спір у даній справі виник у зв'язку із несплатою частини коштів, на які здійснена поставка. Навіть в разі нездійснення часткової оплати, як стверджується третьою собою, позивач має право на стягнення лише частини боргу в розмірі 684 970 грн.

Також господарський суд не погоджується із позицією третьої особи щодо неможливості зміни відповідачем призначення платежів, які здійснені останнім на погашення заборгованості за Договором шляхом направлення листів позивачу, з підстав та норм чинного законодавства, які досліджено та зазначено вище.

Як вже зазначалось за усним поясненням представника відповідача бухгалтер ПП "Спецзовнішкомплект" при погашенні заборгованості за отриманий товар від ФОП ОСОБА_1 механічно копіювала реквізит призначення платежу у вигляді "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

Видаткова накладна № РН-000013 від 29.12.2010 і поставлений згідно неї товар та сплата за нього були предметом розгляду у справі № 912/195/15-г, що розглядалась Господарським судом Кіровоградської області та переглядалась в апеляційному порядку Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

В ході розгляду такої справи було з'ясовано, що 21.12.2010 між ФОП ОСОБА_1 (Продавець) та ПП "Спецзовнішкомплект" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 21/12/10, на підставі якого відбулась поставка товару на суму 434 000 грн у відповідності до видаткової накладної № РН-000013 від 29.12.2010. Рішенням від 18.02.2015 Господарського суду Кіровоградської області не встановлено здійснення оплати по такій накладній, водночас у зв'язку з апеляційним оскарженням Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" такого рішення, справа була переглянута в апеляційному порядку Дніпропетровським апеляційним господарським судом. Так Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" подало докази оплати товару, отриманого за Видатковою накладною № РН-000013 від 29.12.2010, водночас така сплата значно перевищувала вартість поставленого товару за вказаною накладною.

Так у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 встановлено, що оплата в розмірі 630 000 грн із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно накладної №РН-000013 від 29.12.2010 року без ПДВ" підтверджується виписками з поточного рахунку ПП "Спецзовнішкомплект", який відкрито ним в ТВБВ 10010/114 філії - Кіровоградського обласного управління АТ "Ощадбанк" згідно договору банківського рахунку №204 від 12.09.2011 № 26006300224125 за період з 16.12.2012 по 29.12.2012 та платіжними дорученнями №1170 від 17.12.2012, №1254 від 26.12.2012, №1262 від 27.12.2012, 1269 від 28.12.2012 про перерахування на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Отже за видатковою накладною № РН-000013 від 29.12.2010 отриманий товар повністю погашений ПП "Спецзовнішкомплект", як встановлено у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 912/195/15-г, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016 і відповідно встановлені у ній обставини не потребують доказуванню. Крім того апеляційною інстанцією у справі № 912/195/15-г встановлено, що товар поставлено на суму 434 000 грн, а оплачено 630 000 грн, отже переплата становить 196 000 грн.

Як зазначено у описовій частині даного рішення ПП "Спецзовнішкомплект" за допомогою листів змінював призначення платежів в тому числі і вказаних 630 000 грн на погашення заборгованості за Договором, що є предметом розгляду у справі № 912/689/16, проте враховуючи що у справі № 912/195/15-г встановлено, що такі кошти сплачувались на виконання іншого Договору (№ 21/12/10 від 21.12.2010), то сторони зазначають, що ними враховано такий факт і відповідно борг відповідача перед позивачем за товар, отриманий згідно видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010, за винятком суми в 630 000 грн становить 1 314 970 грн, водночас ФОП ОСОБА_1 заявляє у даній справі до стягнення лише 684 970 грн, що є його правом.

Щодо зазначення сторонами в призначеннях платежу Актів звірки, то у зв'язку із неправильним зазначенням призначень платежів та їх зміну шляхом обміну листами сторони вирішили звірити свої розрахунки та складали Акти звірок на певні дати, у яких відображались операції по погашенню заборгованості за видатковою накладною № РН-000014 від 29.12.2010. Вказані дії сторін жодним чином не суперечать чинному законодавству.

Крім того господарський суд наголошує, що предметом спору у даній справі є стягнення несплаченої заборгованості в розмірі 684 970 грн, а третя особа, яка заперечує проти задоволення позовних вимог, не довела господарському суду погашення такої заборгованості, тобто неіснування її, а тому доводи ПАТ "Ощадбанк" є безпідставними.

У зв'язку із викладеним у господарського суду відсутні підстави для призначення судово-бухгалтерської експертизи у даній справі.

Щодо призначення технічної експертизи для визначення чи не є спірний Договір підробленим, господарський суд вважає за необхідне зауважити таке.

Третя особа стверджує, що даний договір може бути підробленим, а тому є підстави вважати такий Договір недійсним. Водночас спір у даній справі не є про визнання недійсним Договору. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Оскільки у Договорі сторони досягли згоди з усіх істотних умов, то він є укладеним, а отже, дійсним, якщо не доведено протилежне.

Крім того в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують існування між сторонами правовідносин на підставі Договору. Так відповідно до наказу № 268 від 08.11.2013 Начальника Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області С.В.Тертичного (а.с. 178, т. 2) з 19.11.2013 проводилась планова перевірка ПП "Спецзовнішкомплект" за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. Зі змісту Додатку № 5 до Довідки про загальну інформацію щодо суб'єкта господарювання та результати його діяльності, за підписом працівників податкового органу, які здійснювали перевірку, на початку перевіряємого періоду у ПП "Спецзовнішкомплект" перед ПП ОСОБА_1 існувала заборгованість у розмірі 3 275 000 грн; у період з 01.01.2012 по 31.12.2012 ПП "Спецзовнішкомплект" здійснено часткове погашення цього боргу на суму 630 000 грн і залишок боргу на кінець вказаного періоду складає 2 645 000 грн. Зазначені суми повністю співпадають із іншими документами, що досліджені господарським судом вище. Отже зазначеними документами підтверджується проведення відповідачем по даним бухгалтерського обліку операції з купівлі товару на суму 3 275 000 грн і часткове погашення в розмірі 630 000 грн перевіряючими особами податкового органу визнано належним.

У судовому засіданні 10.06.2016 представником ПП "Спецзовнішкомплект" надано господарському суду копію звіту, що подавався відповідачем до Світловодської ОДПІ, № 1-ДФ за 4 квартал 2010 року (надалі - Звіт). Такий звіт наданий відповідачем на його запит Світловодським відділенням Олександрійської ОДПІ. У рядку 21 Звіту зазначено, що нараховано доходу 3 720 000 грн, ознака доходу 42, вказано ідентифікаційний номер НОМЕР_1, як свідчать матеріали справи це ідентифікаційний номер ФОП ОСОБА_1 Сума нарахованого доходу складається із двох вартостей отриманого Товару за накладними № РН-000013 від 29.12.2010 (434 000 грн) та № РН-000014 від 29.12.2010 (3 286 000 грн). У графі 4 вказаного рядка "Сума виплаченого доходу" задекларовано "0", оскільки погашення такої заборгованості у 2010 році не відбувалось.

Таким чином Звітом підтверджується виникнення між сторонами у 4 кварталі 2010 року правовідносин, в результаті яких кредитором є ФОП ОСОБА_1, а борг ПП "Спецзовнішкомплект" складає 3 720 000 грн. За твердженням сторін це поставка Товару відповідно до видаткових накладних № РН-000013 від 29.12.2010 (434 000 грн) та № РН-000014 від 29.12.2010 (3 286 000 грн). У господарського суду відсутні підстави для сумнівів, оскільки не надано доказів укладення між сторонами інших договорів та здійснення на їх виконання поставки товару на зазначену суму і, найголовніше, не надано господарському суду доказів оплати ПП "Спецзовнішкомплект" заборгованості у повному обсязі (3 720 000 грн). Так незважаючи на запити в усі банківські установи, які обслуговують позивача та відповідача, в матеріалах справи відсутні такі докази.

З огляду на викладене сторонами доведено належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що між ними у 2010 році виникли правовідносини, в результаті яких у відповідача виник обов'язок по сплаті 3 720 000 грн, саме на таку загальну суму було здійснено позивачем поставку товарів згідно видаткових накладних № РН-000013 від 29.12.2010 (434 000 грн) та № РН-000014 від 29.12.2010 (3 286 000 грн). У зв'язку із зазначеним підтверджуються обставини шодо дійсності Договору купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010, видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010, рахунка-фактури № РФ-000023 від 29.12.2010 та довіреності № 511/2 від 29.12.2010.

Крім того, як зазначалось вище, предметом у даній справі не є визнання Договору недійсним. В силу приписів Господарського процесуального кодексу України господарський суд не має повноважень самостійно встановлювати обставини, які не стосуються предмету спору. Таким чином призначення технічної експертизи з метою виявлення точної дати підписання Договору, видаткової накладної та рахунку-фактури не є обов'язковою, оскільки її проведення та результат жодним чином не стосується предмету даного спору та не вплине на його вирішення.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 10 274,55 грн покладається на ПП "Спецзовнішкомплект", як на сторону з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Заводська, 3б, ідентифікаційний код 23222306) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (27500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 684 970,00 грн боргу та 10 274,55 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 15.06.2016.

Головуючий суддя Є. М. Наливайко

Суддя М.С. Глушков

Суддя В.В. Тимошевська