Ухвала суду № 58328701, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/9915/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року

у справі № 808/5531/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Гранд»

треті особи Департамент фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради

про стягнення коштів

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Державна фінансова інспекція в Запорізькій області ( далі - ДФІ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Гранд» (далі - ТОВ «Капітал Гранд»), треті особи: Департамент фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, про (з урахуванням уточнених позовних вимог) стягнення на користь місцевого бюджету Ленінського району м. Запоріжжя 71 358,69 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2015 скасовано, провадження у справі закрито. Роз'яснено ДФІ право звернення до суду у порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ДФІ оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку (далі - КАС України).

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, з 12.01.2015 по 17.02.2015 ДФІ проведено перевірку фінансово-господарської діяльності Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за період з 01.05.2012 по 31.12.2014 та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2011 по 31.12.2014. За результатами перевірки складено акт перевірки від 17.02.2015№ 06-21/1.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Капітал Гранд», яке не є архівною установою та не надає такі послуги, не може використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням «розміщення бібліотек, архівів, музеїв» згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 29.09.2006 № 1749/13. Таким чином орендна ставка у розмірі 2% застосована неправомірно, внаслідок чого місцевим бюджетом за період з 01.05.2012 по 31.12.2014 недоотримано доходів у сумі 71 358,69 грн., фактично орендна плата повинна становити - 15%.

26.03.2015 ДФІ направило Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради вимогу щодо усунення порушень законодавства, якою вимагала стягнути з ТОВ «Капітал Гранд» збитки (донараховану орендну плату) по договору оренди від 29.09.2006 № 1749/13 в сумі 71 358,69 грн. Крім того, вимогою зобов'язано відповідача у строк до 15.05.2015 повідомити ДФІ в про вжиті заходи.

У зв'язку з не усуненням Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради виявлених порушень, позивач звернувся із вимогою про стягнення збитків з ТОВ «Капітал Гранд».

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що 29.09.2006 між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання» (балансоутримувач) та ТОВ «Капітал Гранд» (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1749/13, за умовами якого відповідачу передано в строкове платне користування нежиле приміщення 179, підвалу літ. А-4, А-5, А-6, площею 62,3 кв.м., та в нежилому приміщенні 177, підвал літ. А-4. А-5, А-6 частина складу № 1 площею 41,81 кв.м., загальною площею 104,11 кв. м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 66 та по вул. Панфіловців, буд. 5, нежилі приміщення передавались в оренду під майстерню з пошиву взуття, шкіряних виробів.

Договором від 13.09.2007 про внесення змін до договору № 1749/13 оренди нежитлових приміщень від 29.09.2006, пункт 1.2 договору оренди викладений в новій редакції, відповідно до якого нежилі приміщення передаються в оренду під майстерню з пошиву взуття, шкіряних виробів - 108,80 кв.м., підсобні приміщення майстерні з пошиву взуття, шкіряних виробів - 75,01 кв.м.

27.02.2009 виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 58/12, яким змінено в договорі оренди від 29.09.2006 № 1749/13 нежитлового приміщення по вул. Сорок років радянської України, 66 та по вул. Панфіловців, 5, укладеному з ТОВ «Капітал Гранд», призначення приміщення з «майстерні з пошиву взуття, шкіряних виробів; підсобних приміщень майстерні з пошиву взуття, шкіряних виробів» на «архів».

На підставі цього рішення виконавчого комітету Запорізької міської, додатковою угодою від 02.03.2009 до договору оренди № 1749/13 нежитлових приміщень від 29.09.2006, внесено зміни, а саме: змінено призначення приміщення з «майстерні з пошиву взуття, шкіряних виробів; підсобних приміщень майстерні з пошиву взуття, шкіряних виробів» на «архів», що у свою чергу змінило ставки орендної плати.

06.04.2011 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 47 «Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя», яким встановлено, що при оренді нерухомого майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя застосовуються ставки орендної плати, які затверджуються Кабінетом Міністрів України для об'єктів права державної власності.

01.12.2011 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди № 1749/13 від 29.09.2006, якою згідно з рішенням Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47 встановлено орендну ставку у розмірі 2%, як для оренди приміщень з призначенням «архів».

26.03.2015 ДФІ направило Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради вимогу щодо усунення порушень законодавства, якою вимагала стягнути з ТОВ «Капітал Гранд» збитки (донараховану орендну плату) по договору оренди від 29.09.2006 № 1749/13 в сумі 71 358,69 грн. Крім того, вимогою зобов'язано відповідача у строк до 15.05.2015 повідомити ДФІ в про вжиті заходи.

У зв'язку з не усуненням Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради виявлених порушень, позивач звернувся із вимогою про стягнення збитків з ТОВ «Капітал Гранд».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оренда плата ТОВ «Капітал Гранд» сплачувалась у розмірі 2 % відповідно до умов укладеного договору оренди нежитлового приміщення від 29.09.2006 № 1749/13, додаткових угод від 02.03.2009, від 01.12.2011, якими внесені уточнення щодо зміни призначення приміщення з «майстерні з пошиву взуття, шкіряних виробів; підсобних приміщень майстерні з пошиву взуття, шкіряних виробів» на «архів» та встановлення орендної ставки у розмірі 2 %. Зазначив, що діючим законодавством передбачено можливість підприємства створити архів, як структурний підрозділ, що здійснює управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства. Додавши, що та обставина, що на момент проведення ревізії орендоване приміщення не використовувалось орендарем, не може бути підставою для висновку про те, що розмір орендної плати повинен становити 15 %.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що даний спір за своїм характером не є адміністративним, незалежно від того, що стороною у справі є суб'єкт владних повноважень. Зазначив, що дана справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у органу державного фінансового контролю права у межах своєї компетенції звертатись до суду для стягнення збитків завданих державні до підконтрольної установи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 № 21-40а14, від 15.04.2014 № 21-63а14, від 13.05.2014 № 21-89а14, від 20.05.2014 № 21-93а14, від 28.10.2014 № 21-462а14.

Відповідно до положень частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною другою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно з частиною першою статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Капітал Гранд» є учасником господарських відносин з Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з приводу оренди комунального майна.

Отже, вирішення спору про стягнення збитків з юридичної особи у зв'язку з понесенням таких збитків підконтрольною особою органу ДФС в рамках адміністративного судочинства не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів; державних органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель