Ухвала суду № 58328682, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/6125/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року

у справі № 808/3070/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна»

до Запорізької митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - Завод) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - Митниця), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів за шостим методом від 23.12.2014 № 112030000/2014/000300/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 23.12.2014 № 112030000/2014/00359 за ВМД №112030000/2014/022310.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Завод просив залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між Заводом (покупець) та фірмою «INTERCOMMODITIES SA», Швейцарія (Постачальник) 24.04.2014 укладено Контракт № 2014/MOULDS на поставку товару відповідно до специфікацій на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010. Товар поставлено в асортименті відповідно до додатку № 1 (специфікації № 3, №4) до Контракту. Загальна вартість товару (виливниць) за Контрактом від 24.04.2014 No.2014/MOULDS склала 1 836 140,00 грн.

Для митного оформлення партії товару, позивачем 15.12.2014 надано Митниці вантажно-митну декларацію форми МД-2 №112030000/2014/022310. Разом з надісланою вантажно-митною декларацією, позивачем у якості додатків на обґрунтування заявленої митної вартості було надано: зовнішньоекономічний договір № 2014/MOULDS, специфікацію № 3; специфікацію № 4; лист від 10.11.2014 № 213-1955 щодо технічного опису виливниць; лист ДП «Запоріжжястандартметрологія» від 26.05.2014 № 11/2743 «Про оцінку відповідності»; звернення ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про надання дозволу на випуск товарів за ВМД форми МД-2 № 112030000/2014/020262; комерційні інвойси (рахунки) від 18.11.2014 № ІМ-14-090 та від 18.11.2014 № ІМ-14-091; ProForma інвойс від 18.11.2014 № 43.005; сертифікати відповідності; CMR A № 411415; експертну декларацію від 18.11.2014 № MRN 14DE2604077119925E5; комерційний інвойс (рахунок) від 18.11.2014 № ІМ-14-091; ProForma інвойс від 18.11.2014 року № 43.006; CMR A № 410255; експертну декларацію від 18.11.2014 № MRN 14DE260407712515E0; комерційний інвойс (рахунок) від 19.11.2014 № ІМ-14-092; ProForma інвойс від 19.11.2014 року № 43.010; CMR A № 451164; експертну декларацію від 19.11.2014 № MRN 14DE260407868233Е1; комерційний інвойс (рахунок) від 20.11.2014 № ІМ-14-094; ProForma інвойс від 20.11.2014 № 43.016; CMR A № 433552; експертну декларацію від 20.11.2014 № MRN 14DE260407952042Е0.

При визначенні митної вартості товару позивачем було обрано перший метод та у ВМД вартість була визначена декларантом в розмірі відповідно до ціни угоди, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті на умовах поставки DAP UA Запоріжжя Інкотермс-2010.

Митний орган при перевірці поданих документів дійшов висновку, що документи, не містять всіх даних для визначення митної вартості товару за основним методом, документи містять розбіжності, відсутні умови формування вартості товару «виливниці», що унеможливлює проведення обчислення з урахуванням статті 52 Митного кодексу України.

15.12.2014 після аналізу поданих позивачем документів відповідач дійшов висновку щодо необхідності витребування додаткових документів, про що склав відповідне повідомлення. Повідомлення обгрунтоване тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення товару (виливниці), не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а саме: відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок його митної вартості.

Зокрема, відповідачем було зазначено, що в документах наявні такі розбіжності: 1) згідно з умовами Контракту від 24.04.2014 No.2014/MOULDS позивачу повинен бути наданий сертифікат відповідності виробника. Такі документи надані позивачем до митного контролю, однак вони видані на підставі замовлення № 60-0949/14, до якого позивач не має ніякого відношення; 2) у надісланій позивачем сканованій копії висновку ЗТПП від 10.11.2014 № ОИ-669 відсутні умови формування товару «Виливниці», що унеможливлює проведення обчислення вартості з урахуванням статті 52 МК України; 3) інформація, зазначена у розрахунках ціни (калькуляції) від 11.11.2014, не підтверджена документально; 4) в надісланих сканованих оригіналах CMR, яка по суті є документом, що підтверджує укладання договору міжнародного перевезення, відсутні умови поставки товару; 5) з урахуванням поданих документів, в яких зазначені вартісні показники товару, відсутня практична можливість обрахунку суми загальної вартості товару «Виливниці», зазначеній у копіях митних декларацій країни відправлення; 6) у надісланій копії калькуляції вартості продукції від 11.11.2014 відсутня можливість визначення числових значень складових митної вартості через те, що одиниці виміру складових визначені у незрозумілому показнику EUR/штука, який не може бути застосований до зазначених у калькуляції складових.

З цих підстав митний орган запропонував надати додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації.

На виконання вимог Митниці позивачем надано пояснення та додаткові документи, що на думку позивача усувають розбіжності.

Зокрема, позивач зазначив, що згідно з Контрактом від 24.04.2014 No.2014/MOULDS відправником товару є Lintorfer Eiseggiesserei GmbH, який, відповідно, і експортує виливниці до України та надає експорті декларації на виливниці, у свою чергу отримувачем виливниць є позивач, для якого виробник і надав сертифікати відповідності; інформація, зазначена у розрахунках ціни, підтверджена заказом № 60-0949/14, в якому визначена ціна, умови постачання і оплати.

Щодо відсутності умов поставки товару у CMR позивач пояснив, що в статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів всі дані, які повинна містити вантажна накладна, є нормативно визначеними. Також зазначено, що у випадку потреби вантажна накладна повинна також містити наступні дані: заява про те, що перевантаження забороняється; платежі, які відправник зобов'язується сплатити; сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; перелік документів, переданих перевізнику. Таким чином, позивач вважає, що умови поставки в CMR вказуватись не повинні.

Крім того, позивач у своїх поясненнях вказав, що в МД країни відправлення відсутні вартісні показники через те, що форма заповнення МД не містить цієї інформації, на підтвердження чого було надано лист компанії «Lintorfer» від 11.11.2014. Крім того, в графі 7 кожної МД країни відправлення містить номер заказу та номер відвантажувальної відомості, де міститься інформація про номер заказу, його дату, вагу, серійні номери виливниць, відправника, отримувача, номер транспортного засобу перевезення, тощо.

Також, було зазначено, що в якості каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару в пакеті до митного оформлення було надано калькуляцію вартості виливниць від 11.11.2014, надану виробником компанією «Lintorfer». Натомість, в якості документа, який підтверджує митну вартість товару, в пакеті документів для митного оформлення було надано акт експертизи Запорізької торгово-промислової палати від 10.11.2014 № ОИ-669.

23.12.2014 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2014/000300/1 із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України. Мотивуючи своє рішення Митниця зазначила, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, неможливо встановити митну вартість товару. 23.12.2014 сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2014/359.

Під час коригування митної вартості товарів за вантажно-митною декларацією № 112030000/2014/022310 Митниця використала інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами згідно за оформленням подібного товару, за раніше поданими ВМД № 112030000/2014/014277 від 15.08.2014 та № 112030000/2013/19519 від 31.10.2014. Такі декларації подавались позивачем у зв'язку з виникненням подібного спору про коригування митної вартості. Отримавши відмови від Запорізької митниці ДФС стосовно митного оформлення товару за деклараціями, які були подані 14.08.2014 року та 29.10.2014, позивач для допуску товару на митну територію України був змушений подати ВМД № 112030000/2014/014277 та № 112030000/2013/19519, тобто з визначеною у них вартістю ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» також не погоджується.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі № 808/2138/15, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015, визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 112030000/2014/000238/1 від 30.10.2014. На підставі вказаного оскаржуваного рішення Митниці позивачем було подано для розмитнення товарів декларацію, яка стала підставою для коригування митної вартості у цьому спорі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2015 у справі № 808/762/15, визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості № 112030000/2014/000175/2 від 14.08.2014. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 апеляційна скарга Запорізької митниці ДФС повернута, тобто постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2015 у справі № 808/762/15 є такою, що набрала законної сили.

Позивач, не погодився з прийнятим рішенням у цьому спорі, але з метою випуску у вільний обіг товару скористався правом, передбаченим частиною третьою статті 52 МК України та оформив 26.12.2014 нову ВМД по формі МД-2 №112030000/2014/022951 та сплатив ввізне мито у розмірі 102185,48 грн., внаслідок визначення нової ціни за товар, переплата ввізного мита склала 18 399,59 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем для проведення митного оформлення товару у встановленому законом порядку були подані відповідачу всі необхідні документи з дотриманням вимог МК України для визначення митної вартості товару за першим методом та пояснення до них. Крім того, законом регламентовано вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість товару, серед яких, зокрема відсутні експортна декларація продавця, сертифікат відповідності виробника, висновок ТПП, калькуляція тощо. Відтак, виявлення у цих документах будь-яких розбіжностей чи неточностей, або їх відсутність не надає відповідачу права витребовувати додаткові документи за умови достатності обов'язкових документів. Також, судами установлено, що виявлені розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджують обраний метод її визначення, отже у відповідача були відсутні законні підстави для виникнення обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості товару, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Водночас, відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 МК України.

Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребовування додаткових документів була наявність, на думку митного органу, у наданих позивачем товаросупровідних документах розбіжностей, що не давало можливості визначити вартість ввезеного товару за основним методом.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем до митного оформлення було надано всі необхідні документи для визначення за першим методом вартості товару, які передбачено другою частиною статті 53 МК України. Водночас, виявлені відповідачем розбіжності та неповна інформація містилась у документах, які позивачем надавались добровільно та не є обов'язковими для визначення митної вартості товару за основним методом відповідно до викладених вище положень МК України, а зазначені розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджують обраний метод її визначення.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Жодних обставин, які б свідчили про наявність застережень щодо застосування основного методу визначення митної вартості, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України, судами попередніх інстанцій не установлено.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій установлено відсутність у наданих позивачем документах розбіжностей, які б перешкоджали застосуванню основного методу визначення митної вартості товарів, а позивачем надано всі передбачені статтею 53 МК України обов'язкові документи, які не містять ознак їх підробки і в них наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та скасування оспорюваного рішення, картки відмови у цій справі.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права, установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель