Ухвала суду № 58328647, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2016 р. м. Київ К/800/6681/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Стародуба О.П.,

Пасічник С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енерговугілля" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі за позовом Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області до Приватного акціонерного товариства "Енерговугілля" про стягнення заборгованості,

встановила:

У липні 2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області звернулося до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Енерговугілля» про стягнення заборгованості на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 2004 року по березень 2015 року у сумі 658 492,07 грн., з яких 296 760, 82 грн. - за Списком № 1; 361 731,25 грн. - за Списком № 2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Енерговугілля» (83086, м. Донецьк вул. Артема, 1, код ЄДРПОУ 32515954, р/р 26000003089001 відділ. № 30 АТ «Фінанси та кредит» м. Комсомольськ МФО 300131) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області (28000, м.Олександрія, вул. Шевченка, 76, код ЄДРПОУ 37944495, р/р 256043011450 КОУ АТ «Державний ощадний банк України» МФО 323475) кошти на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком №2 в сумі 658 492 (шістсот п'ятдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 07 коп.

У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Енерговугілля" просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року скасувати, як такі що не відповідають нормам чинного законодавства, а провадження у справі закрити.

Крім того, в запереченнях на касаційну скаргу представник Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області заявив клопотання про заміну позивача - управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області його правонаступником - Олександрійським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Кіровоградської області.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню в порядку, передбаченому статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.03.2011 було порушено провадження у справі № 27/58Б про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля».

Пунктом 5 її резолютивної частини введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В газеті "Урядовий кур'єр" від 30 квітня 2011 року № 79 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ЗАТ «Енерговугілля».

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13 грудня 2011 року суд дійшов висновку про визнання вимог управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області та включення їх в реєстр вимог кредиторів у сумі: основного боргу 8513490,50 грн. (вимоги третьої черги), основного боргу 18355986,13 грн. (вимоги другої черги), додатково штрафні санкції 4961719,06 грн. (вимоги шостої черги).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із частиною 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З нормативного підходу до розуміння зазначених норм права випливає, що критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних є час виникнення вимоги щодо грошового зобов'язання боржника відносно рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Якщо вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та їх вимога не забезпечена заставою майна боржника, такий кредитор набуває статусу конкурсного, якщо після - поточного. При цьому положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містять умов (підстав), за яких вид кредитора може змінитися залежно від певних обставин, зокрема за наявності адміністративного судового провадження, розпочатого боржником раніше - ще до порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого (ініціюючого) кредитора, яке на час порушення справи про банкрутство тривало або було завершено, але судове рішення щодо вимог кредитора не набрало законної сили.

Заявлення вимог конкурсних кредиторів після закінчення строку, встановленого для їх подання або незаявлення їх взагалі, тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Вимога про стягнення заборгованості на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій до порушення провадження у справі про банкрутство, визнається конкурсною і не змінює своєї юридичної природи на поточну незалежно від того, що боржник ще до порушення провадження у справі про його банкрутство за заявою іншого (ініціюючого) кредитора оскаржив її (вимогу) до адміністративного суду, судовий розгляд якої на дату порушення провадження у справі про банкрутство не був завершений ухваленням судового рішення, що набрало законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року № 21-91а15.

Проте, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не врахували дані норми нормативно-правових актів та не з'ясували яка заборгованість є конкурсною, а яка поточною, що має значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, судам попередніх інстанцій, при вирішенні справи необхідно буде встановити яка заборгованість за період з 2004 року по березень 2015 року є конкурсною, а яка поточною, з урахуванням ухвали Господарського суду Донецької області від 13 грудня 2011 року, якою було включено вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області про стягнення заборгованості в реєстр вимог кредиторів.

Згідно із частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Із урахуванням наведених обставин постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Допустити заміну позивача - управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області його правонаступником - Олександрійським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Кіровоградської області.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енерговугілля" задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі за позовом Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області до Приватного акціонерного товариства "Енерговугілля" про стягнення заборгованості - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді О.П. Стародуб

С.С. Пасічник