Ухвала суду № 58328581, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/66176/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Т.Б.М.-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Київська міжрегіональна митниця) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ТОВ "Т.Б.М.-Україна" в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Просило визнати протиправними та скасувати картки відмови Київської міжрегіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 20 листопада 2013 року № 100270000/2013/02115 та рішення про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2013 року

№ 100270000/2013/300472/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 20 листопада 2013 року

№ 100270000/2013/02115.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2013 року № 100270000/2013/300472/2.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міжрегіональна митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Т.Б.М.-Україна" (Україна, покупець) та фірмою "VHS PENCERE AKSESUARLARI SAN VE DIS TIC. LTD. STI." (Туреччина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір від 18 червня 2013 року № 15/2013 (далі - Контракт), згідно з яким продавець продавав, а покупець купував поворотно-відкидну фурнітуру для пластикових вікон та дверей, двірні замки, пневмоножиці, лінійки для пневмоножиць, шаблони, зразки та рекламний матеріал на безоплатні основі.

Відповідно до підпункту 3.1 продавець зобов'язаний поставити товар у відповідності з рахунками та специфікаціями, ціна за одиницю товару вказана у специфікаціях до даного контракту в євро.

Пунктом 3.2 Контракту визначено, що сторони при визначенні умов поставки використовують прийняті умови ІНКОТЕРМС 2000 Міжнародної торгової палати та поставка здійснюється на підставі EXW - Стамбул.

Згідно з пунктом 4.2 Контракту умови оплати за контрактом здійснюються шляхом 100-відсоткової передплати від вартості партії товару протягом 7 діб з моменту надання копії коносамента CMR.

Відповідно до інвойсу №193156 позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення товару "поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті" вартістю 4622,22 євро або 49883,69 грн.

З метою проведення митного оформлення товару, зокрема, поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті, надано електронну митну декларацію від 20 листопада 2013 року № 100270000/2013/184905 та товаросупровідні документи відповідно до умов контракту, митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду поданих документів, Київською міжрегіональною митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 20 листопада 2013 року № 100270000/2013/300472/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 листопада 2013 року № 100270000/2013/02115.

Не погоджуючись з вказаним рішенням товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Вважаючи незаконним застосування відповідачем резервного методу та винесення протиправного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларацій, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем Київській міжрегіональній митниці для митного оформлення імпортованого товару надано всі належні документи, передбачені чинним законодавством, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню. Так, вказані документи чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертою, п'ятою статті 58 Митного кодексу України.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Пунктом 2 частини шостої статті 54 вказаного Кодексу визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина перша статті 55 Митного кодексу України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (частина одинадцята статті 264 Митного кодексу України).

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з частиною першою цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами частин другої-п'ятої статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суди дійшли правильного висновку щодо визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.