Ухвала суду № 58328576, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/50406/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Зайця В.С., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року

у справі №826/11284/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного

управління ДФС у м.Києві

про визнання недійсними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03 березня 2015 року № 0000771706, № 0000781706, № 0000791706.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві винесено рішення від 03 березня 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску:

- №0000771706 на суму 24645,76 грн. за період з 21 листопада 2013 року по 30 травня 2014 року, в тому числі штраф в розмірі 9161,97 грн. (10%) та пеня в розмірі 15483,79 грн. (0,1% від суми недоїмки);

- №0000781706 на суму 30122,48 грн. за період з 21 грудня 2013 року по 10 липня 2014 року, в тому числі штраф в розмірі 10972,33 грн. (10%) та пеня в розмірі 19150,15 грн. (0,1% від суми недоїмки);

- №0000791706 на суму 29585,04 грн. за період 21 січня 2014 року по 21 жовтня 2014 року, в тому числі штраф в розмірі 8512,31 грн. (10%) та пеня в розмірі 21072,73 грн. (0,1% від суми недоїмки).

За результатами адміністративного оскарження позивачем рішень від 03 березня 2015 року №0000771706, №0000781706, №0000791706 рішеннями ГУ ДФС у м.Києві від 17 квітня 2015 року №6587/10/26-15-10-08-16 та ДФС України від 27 травня 2015 року №11135/6/99-99-10-01-07-15 скарги ТОВ «Арт-мастер» залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03 березня 2015 року №0000771706, №0000781706, №0000791706 прийняті відповідачем правомірно.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (Закон №2464-VI).

За визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За правилами частини п'ятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Частиною 7 зазначеної статті встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ч.8 ст.9 Закону №2464-VI).

За змістом пункту 1 частини десятої статті 9 вищезазначеного Закону днем сплати єдиного внеску, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У силу вимог частини одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Юридична відповідальність за вчинення вказаного порушення вимог законодавства встановлена пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI і полягає у застосуванні відповідним органом до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом з тим, відповідно до частини 10 статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.13 ст.25 Закону №2464-VI).

Згідно із пп.2 п.4.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №455 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до п.7.1, пп.2 п.7.2 вищезазначеної Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно з Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. Для платників, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць.

Таким чином, законодавець чітко визначив обов'язок органу доходів і зборів застосовувати фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску та нарахування пені на суму недоїмки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно картки особового рахунку ТОВ «Арт-мастер» станом на 01 листопада 2013 року обліковувалась переплата в розмірі 1030723,10 грн.

19 листопада 2013 року ТОВ «Арт-мастер» до ДПІ подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2013 року, де позивачем самостійно визначено суму єдиного внеску в розмірі 1122342,80 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 91619,75 грн. (з урахуванням наявної переплати).

16 грудня 2013 року позивачем подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2013 року, де самостійно визначено суму єдиного внеску в розмірі 109723,33 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 201343,08 грн.

16 січня 2014 року позивачем подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2013 року, де самостійно визначено суму єдиного внеску в розмірі 85123,11 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 286466,19 грн.

Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що у зв'язку з накладенням арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер» у останнього виникли об'єктивні причини по затримці термінів сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, скаржником не заперечується несвоєчасна сплата єдиного внеску.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає необґрунтованими наведені твердження скаржника, оскільки жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03 березня 2015 року №0000771706, №0000781706, №0000791706 прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводами касаційної скарги наведених обставин не спростовано.

В обґрунтування касаційної скарги скаржником фактично покладені доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер» - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі №826/11284/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді