Ухвала суду № 58328441, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 червня 2016 року м. Київ К/800/12078/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення комісії по земельних спорах Житомирської міської ради від 25 червня 2007 року (протокол № 8) та рішення цієї ж комісії від 06 грудня 2007 року (протокол № 18) в частині безоплатної передачі у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки, 0,0193 га, яка розташована по АДРЕСА_1, також скасувати Державний акт на право приватної власності ОСОБА_2 на вищезазначену земельну ділянку та зобов'язати повернути незаконно зайняті нею 45 кв. м. землі, яка повинна знаходитись у користуванні позивача та інших співвласників, і не чинити перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою.

Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 14 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення комісії по земельних спорах Житомирської міської ради від 25 червня 2007 року (протокол № 8) та рішення цієї ж комісії від 06 грудня 2007 року (протокол № 18) в частині безоплатної передачі у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки, 0,0193 га, яка розташована по АДРЕСА_1.

Скасовано Державний акт на право приватної власності ОСОБА_2 на вищезазначену земельну ділянку та зобов'язати повернути незаконно зайняті нею 45 кв. м. землі, яка повинна знаходитись у користуванні позивача та інших співвласників, і не чинити перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року скасовано постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 14 серпня 2014 року та закрито провадження у справі.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року та ухвали нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваного судового рішення вбачається, що позивачем оскаржується рішення Житомирської міської ради, яким передано у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки, а також оскаржується Державний акт на право приватної власності

Отже, вищенаведене рішення Житомирської міської ради є актом індивідуальної дії, що вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання власником нерухомого майна документів, що посвідчують право власності та його державної реєстрації, тобто свідоцтва про право власності на вказане майно.

Таким чином, після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку, 0,0193 га, яка розташована по АДРЕСА_1, виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтях 152 Земельного кодексу України та 16 Цивільного кодексу України, тобто за нормами ЦПК України.

Компетенція адміністративних судів, встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України та на даний спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, зазначеного в якості відповідача, а в даних правовідносинах відповідач не здійснює владну управлінську функцію.

Враховуючи частину першу статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та положенням статті статті 15 ЦПК України, в якій передбачено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Приписами статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М. І. Смокович

Суддя М.І. Смокович