Ухвала суду № 58328409, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/45466/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Борисенко І.В.

Острович С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські будівельні технології»

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015

у справі № 809/2116/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські будівельні технології»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейські будівельні технології» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Європейські будівельні технології») звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області) від 27.06.2013 №0014231502.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ДПІ у м.Івано-Франківську проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Європейські будівельні технології» у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 рік, за результатами якої складено акт №139/15-2/33859883 від 17.06.2013.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Європейські будівельні технології» вимог п.102.5, ст.102 та п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим останнім занижено податкові зобов'язання на суму 128369,00 грн. та відповідно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 102915,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

При цьому, податковий орган виходив з того, що відповідно до наданих матеріалів від 14.06.2013 в розрахунку коригування платником відображено повернення авансових платежів фізичним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за неотримане житло згідно договорів розірвання договорів купівлі-продажу, у зв'язку з чим порушено вимоги п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України, оскільки зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у т.ч. при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів відповідно до закону або договору. Крім того, по контрагенту ОСОБА_3 зменшено податкові зобов'язання відповідно до розрахунків коригувань після сплину 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання, тобто з порушенням терміну давності, чим порушено п.102.5 ст.102. Таким чином, на думку податкового органу позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 102915,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (ряд. 25.1 декларації) на 17695,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0014231502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 22119,00 грн., в тому числі за основним платежем 17695,00 грн. та штрафною санкцією 4424,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що у разі повернення попередньої (авансової) оплати неплатнику ПДВ коригування податкових зобов'язань постачальником не здійснюється, незалежно від причин такого повернення, в тому числі і зв'язку з розірванням угоди про постачання товарів/послуг.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за приписами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніш виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту у разі зміни сум компенсації, повернення товарів або авансових оплат регламентовано ст.192 Податкового кодексу України відповідно до якої, якщо після постачання товарів послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Таким чином, у податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній та/або розрахунку коригування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про купівлю-продаж нерухомого майна (квартири), що буде створено в майбутньому, укладеному 04.11.2011 між ОСОБА_4 та ТОВ «Європейські будівельні технології», що посвідчений нотаріально, та на підставі податкової накладної №189 від 28.12.2011 позивачем отримано від даної фізичної особи 51640,00 грн. оплати. Повернення вказаної суми коштів відбулась 02.04.2013 згідно видаткового касового ордеру на підставі договору про переуступку боргу.

В той же час в матеріалах справи міститися договір від 11.06.2012, згідно з умовами якого ОСОБА_4 (ЦЕДЕНТ) передає, а ОСОБА_5 (НАСТУПНИК) приймає на себе права і обов'язки першого як Покупця за договором про купівлю-продаж нерухомого майна (квартири), що буде створено в майбутньому, укладеному між ОСОБА_4 та ТОВ «Європейські будівельні технології» та посвідченим нотаріально 04.11.2011.

В п.2.1 даного договору зазначено, що наступник (ОСОБА_5.) сплатила представнику цедента (ОСОБА_4.) за відступлення права щодо квартири за договором купівлі-продажу суму в розмірі 280000,00 грн.

За умовами даного договору ОСОБА_4 не повертав ТОВ «Європейські будівельні технології» квартиру, а передав наступнику - ОСОБА_5 свої права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), що буде створено в майбутньому, від 04.11.2011.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у ТОВ «Європейські будівельні технології» були відсутні підстави для повернення ОСОБА_4 коштів в розмірі 51640,00 грн. відповідно до договору про переуступку боргу та здійснення на підставі цього відповідного коригування податкових зобов'язань, оскільки з положення п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України вбачається можливість проведення такого коригування лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника.

Також, 15.07.2008 між ТОВ «Європейські будівельні технології» та гр. ОСОБА_3 укладено нотаріально завірений договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створене у майбутньому, на загальну суму 758590,00 грн. Кошти в розмірі 718500,00 грн. ОСОБА_3 сплатила позивачу протягом 2008-2009 років, що підтверджується податковими накладними та виписками з банківських рахунків. Однак, 02.04.2013 між вказаними особами укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створене в майбутньому, згідно з яким товариство зобов'язане повернути ОСОБА_3 718500,00 грн. сплаченої суми договору, пеню в розмірі 75859,00 грн. та проценти в розмірі 62641,00 грн.

З урахуванням цього ТОВ «Європейські будівельні технології» в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року та додатку 1 до даної декларації відкоригувало податкові зобов'язання згідно із ст.192 Податкового кодексу України, зменшивши податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 128369,00 грн.

В червні 2013 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013 року, в якому відкореговано податкові зобов'язання підприємства згідно із ст.192 Податкового кодексу України та зменшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 128369,00 грн. І в додатку 1 до даної декларації підставою коригування таких податкових зобов'язань зазначено повернення 02.04.2013 коштів ОСОБА_3 в розмірі 598812,50 грн. (без ПДВ) та ОСОБА_4 в розмірі 43033,33 грн. (без ПДВ).

Повернення коштів ОСОБА_3 здійснювалось через касу підприємства на підставі видаткових касових ордерів.

Згідно зі ст. ст. 620, 666 Цивільного кодексу України у разі якщо умови договору купівлі продажу не виконані та фактичної поставки товару не здійснено, то покупець вправі вимагати передачі проданої речі або відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків, у такому разі повернення покупцю раніше перерахованого ним авансового платежу розглядається цивільно-правовим законодавством як розірвання угоди, а не як перегляд цін.

Таким чином, повернення авансу за неотриманий товар і перегляд ціни на товар розглядаються як різні операції як цивільно-правовим, так і податковим законодавством. При поверненні авансу у зв'язку з розірванням угоди купівлі-продажу, операція з поставки товару не відбудеться. Тому і об'єкт оподаткування у постачальника відсутній.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Крім того, проведена відповідачем перевірка є камеральною, тобто такою, що відповідно до пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України ґрунтується виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків). Акт перевірки у цьому разі не повинний ґрунтуватися та фактично не ґрунтується на бездіяльності контрагентів позивача.

Отже, під час камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реальність або фіктивність укладених платником податків правочинів та, відповідно, про правомірність чи неправомірність формування податкового кредиту на основі операцій з певним контрагентом.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські будівельні технології» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В.Борисенко (підпис)С.Е. Острович