Постанова № 58328236, 09.06.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/5053/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заворотна О.Л.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

09 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив скасувати винесену 26.01.2016 інспектором роти №1 батальйону УПП в м. Хмельницькому постанову, про притягнення гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.

Відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду від 25 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також, на неповне з'ясування судом всіх обставини справи, позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції.

07 червня 2016 року на адресу суду надійшла заява (вх.6635/16) від позивача, в якій він просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

07 червня 2016 року на адресу суду надійшло заперечення (вх.6666/16) від представника відповідача, в якому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін; також розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку обставинам та доказам по справі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як підтверджується матеріалами справи та з'ясовано судом першої інстанції, відносно позивача була складена постанова про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 848364 від 26 січня 2016 року в якій зазначено, що він керуючи транспортним засобом Opel Astra, номерний знак НОМЕР_1, здійснив стоянку на газоні, чим порушив п.п 15.10 є) ПДР. Відповідно до вказаної постанови до ОСОБА_2 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що у діях ОСОБА_2 наявний склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 122 КУпАП.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач 26.01.2016 року рухаючись по вул. Зарічанська в м. Хмельницькому здійснив стоянку належного йому транспортного засобу (Opel Astra ВХ1185АН) на прилеглій території до житлового будинку № 18 по вищезазначеній вулиці міста з порушенням Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП України передбачена відповідальність, зокрема, за порушення правил стоянки.

Стоянка транспортного засобу - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог Правил дорожнього руху, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Як вбачається з оскаржуваної постанови ПС2 № 848364 позивач порушив вимоги п. 15.10 є) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Так, відповідно до п. 15.10 стоянка забороняється а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах.

Згідно п.1.10 ПДР Розділу "Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення": газони - це ділянка однорідної території із дерновим покривом, який штучно створюється шляхом посіву і вирощування дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернування. Для визначення ділянки газоном згідно ПДР відповідна ділянка повинна бути густо засаджена дерном, тобто мати однорідне густе трав'янисте спеціально засаджене покриття. До газону також пред'являються вимоги, що він повинен бути висотою ґрунту не менше 15 см, огороджений бардюрним каменем.

Однак, як слідує з матеріалів та наявних доказів по справі, а саме відповідно до фотографічних матеріалів на 3 арк.(а.с.19-22) та витягу з карти міста на 1 арк. (а.с.34) не вбачається, що позивачем 26.01.2016 року була здійснена стоянка саме на газоні, оскільки місце стоянки не відповідає ознакам такого поняття, як "газон", що в свою чергу виключає наявність протиправності в діях позивача.

Ніяких інших документальних доказів, що саме там, на місці стоянки, було облаштовано газон, зі сторони відповідача не надано.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, який повинен містити всю необхідну інформацію щодо неправомірних дій чи бездіяльності особи, що забезпечить їх правильну кваліфікацію та притягнення особи до відповідальності за належною статтею. Відсутність протоколу за вчиненне правопорушення є підставою закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення.

Оскільки, як стверджує апелянт, він здійснив стоянку автомобіля на земельній ділянці, яка є прибудинковою територією, а не на газоні, не визнавав себе винним під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення, у такому разі інспектор патрульної поліції, відповідно до вимог ст. 258 КУпАП, зобов'язаний був скласти протокол про адміністративне правопорушення, який повинен був бути додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому позивач мав право би надати свої пояснення, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; надати інші відомості, необхідні для вирішення справи. Проте, посадовою особою патрульної поліції такий протокол не складався.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення відповідачем не складений та інших доказів вини позивача у правопорушенні, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, не надано, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про неправомірність складеної відносно ОСОБА_2 постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не врахував всі вимоги нормативних актів України щодо законності притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень і з цих підстав рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не повно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення позову.

В силу вимог абз.8, 10 ст. 294 КУпАП визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанова без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, 294 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому про скасування постанови про адміністративне правопорушення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Постанову серії ПС2 № 845364 від 26 січня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. - скасувати, провадження у справі - закрити.

Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4