Ухвала суду № 58328040, 14.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1217/16

Категорія: 2.2 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати запитувану публічну інформацію,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі ДП) про визнання бездіяльності щодо ненадання запитуваної публічної інформації протиправною та зобов'язання надати публічну інформацію про загальну кількість та повний перелік працівників ДП із зазначенням їх прізвища, ім'я, по-батькові та займаної посади.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ДП володіє інформацією, що становить суспільний інтерес. 10 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, однак на запит він отримав відповідь про відмову у наданні запитуваної інформації.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у задоволені адміністративного позву ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ДП з запитом від 10.03.2016 року на отримання публічної інформації, в якому просив надати публічну інформацію про загальну кількість співробітників підприємства станом на дату розгляду запиту із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові, займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу.

Підставою звернення до суду став лист від 16.03.2016 року № 1318-26/28, яким заявнику повідомлено, що ДП не підпадає під дію Закону України "Про доступ до публічної інформації", тому надати належну інформацію є не можливим.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідач не є субєктом владних повноважень, та не прирівнюється до розпорядників інформації, визначеної пунктами 1-3 ч. 2 статті 13 Закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Розпорядників інформації для цілей цього Закону визначено статтею 13 вказаного Закону і ними визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що згідно ст. 21 Закону № 2939-VI при наданні особі інформації, що становить суспільний інтерес.

На теперішній час у законодавстві відсутнє визначення терміну "предмет суспільного інтересу". Цей термін є оціночною категорією, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при наданні оцінки даної категорії інформації немає підстав для віднесення її до такої, що становить суспільний інтерес в цілому.

Як вбачається з матеріалів справи, Статуту ДП "Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16.06.2013 року № 799 та зареєстрованого 10.09.2013 року за № 15561050014028223, підприємтво засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та є державним комерційним підприємством. В період з 2013 року по теперішній час ніякого фінансування з державного чи місцевого бюджету не отримувало. Підприємство не надає адміністративних послуг, а співробітники підприємства не є державними службовцями.

Отже, як було встановлено, відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не здійснює владні управлінські функції, та не є розпорядником інформації для цілей цього Закону щодо використання бюджетних коштів, на чому наполягає апелянт.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДП виконує делеговані повноваження суб'єкта владних повноважень, до сфери управління якого належить підприємство. Однак, інформація, що запитується позивачем не пов'язана з питанням виконання ДП обов'язків, які делеговані останньому суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що ДП не є розпорядником інформації, яку запитував позивач.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:М.М. Милосердний

Судді:А.І.Бітов

ОСОБА_2