Ухвала суду № 58328023, 08.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 р.Справа № 640/1955/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 08.04.2016р. по справі № 640/1955/16-а за позовом ОСОБА_1 до Інспектора ПП роти №5 батальйону №1 УПП у м.Харкові ОСОБА_3 про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, 08.02.2015 року звернувся до Київського районного суду м. Харківа з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ПС3 №042263 від 05.02.2016 року, закрити провадження відносного нього за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги вмотивовані необґрунтованістю та незаконністю постанови, оскільки при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки вказаних правопорушення. Крім того, у відповідача були відсутні підстави для перевірки наявності у нього поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності , оскільки протоколу щодо порушень правил дорожнього руху відносно нього не складалось, ніякого правопорушення ним не вчинялось.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 08.04.2016 року по справі № 640/1955/16-а в задоволенні адміністративного позову - відмовлено .

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи позивач та його представник , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просили суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.66-69).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглдає судові рішенн суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, згідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 №042263 від 05.02.2016 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що 05.02.2016 року о 23:50 год. , керуючи автомобілем «ВАЗ-21011» д/н 11709ХВ, по вул. Академіка Павлова, 160, у м. Харкові не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 (Зупинку заборонено), здійснив зупинку в зоні його дії та не мав при собі (не предявив) поліс обовязково страхування відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 8.4, п. 2.1ґ ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії інспектора ПП роти №5 батальйону №1 УПП у м. Харкові ОСОБА_3 при ухваленні постанови ПС3 №042263 від 05.02.2016 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП , ч. 1 ст. 126 КУпАП є правомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Законом України від 14 липня 2015 року №596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» ст. 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місті вчинення правопорушення.

Так, відповідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, пятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст.ст. 122 , 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 15.1 Правил дорожнього руху України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Пунктом 15.2 ПДР України визначено, що за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Відповідно п. 15.3 ПДР України у населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

В зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» забороняється зупинка та стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснюють посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження багажу). Додатком 1 до ПДР України визначені заборонені знаки, а саме дорожній знак 3.34 «Зупинка заборонена».

Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення правил дорожнього руху України є перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобі більш як на двадцять кілометрів на годину, порушенням вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходів, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач, не заперечуючи факту знаходження автомобіля «ВАЗ-21011» д/н 11709ХВ в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» посилається на відсутність доказів про те, що саме він залишив вказаний автомобіль у вказаному місці.

Проте, як вбачається з дослідженого судами 1-ї та 2-ї інстанцій відеозапису з нагрудної камери, наданого відповідачем, на відео зазначено дата та час відеозапису (05.02.2016 року о 23:45 год.), номер запису DSJX302153_002153, на якому зафіксовано транспортний засіб «ВАЗ 21011», розмову з позивачем, знак 3.34 «зупинку заборонено», та знаходження вказаного автомобіля під дією вказаного знаку, позивач на запитання інспектора поліції про належність автомобіля спочатку сказав, що вказаний автомобіль належить йому і залишив його він, а потім, що не він, а близький родич, що повністю спростовує посилання на відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 21.2 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

Згідно з п. 21.3 ст. 21 вказаного Закону, при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Посилання позивача на те, що працівник поліції має право вимагати пред'явити поліс лише при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Виходячи з приписів частини 1 статті 126 КУпАП, частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух", пунктів 21.2, 21.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції. Наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат).

У відповідача були наявні достатні підстави вважати, що особа вчинила правопорушення, оскільки було порушено вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Існування наведених обставин і зумовило виникнення в інспектора поліції на підставі статті 32 Закону України "Про Національну поліцію" права на реалізацію повноважень вимагати в особи пред'явлення нею документів, зокрема вимагати у позивача предявити страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач не заперечує ту обставину, що він на вимогу працівника поліції не пред'явив поліс для перевірки. Будь-яких доказів наявності у нього полісу станом на 05.02.2016 року, а також доказів того, що позивач мав його при собі під час прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП 05.02. 2016 року як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду позивачем не надано.

З огляду на викладене, інспектор патрульної поліції ПП роти №5 батальйону №1 УПП у м. Харкові ОСОБА_3 діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена правомірно та у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 08.04.2016р. по справі № 640/1955/16-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 13.06.2016 р.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6