Постанова № 58327352, 09.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Справа № 876/2505/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Семака В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про зобов'язання нарахувати та виплатити заборгованість із заробітної плати, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 27.08.2015 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (далі - РВ ФДМУ), в якому просила зобов'язати РВ ФДМУ по Закарпатській області нарахувати та виплатити їй заборгованість із невиплаченої заробітної плати; стягнути з РВ ФДМУ по Закарпатській області на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в розмірі 11534,43 грн.; стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.; стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за один місяць; встановити відповідачу місячний строк з дня набрання рішення законної сили для подачі звіту про виконання судового рішення.

12.02.2016 року позивач надала додаткові пояснення до адміністративного позову в яких просила: зобов'язати РВ ФДМУ по Закарпатській області донарахувати та виплатити їй заборгованість із невиплаченої заробітної плати; стягнути з РВ ФДМУ по Закарпатській області на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати за період з жовтня 2014 року по 12.02.2016 р.; стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.; стягнути витрати на правову допомогу розмірі 4500, 00 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за один місяць; встановити відповідачу місячний строк з дня набрання рішення законної сили для подачі звіту про виконання судового рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 2686,56 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят шість гривень п'ятдесят шість копійок).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю, обґрунтовуючи тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що скасування та визнання незаконними судами наказу РВ ФДМУ від 03.10.2014 року за № 98-к «Про скасування надбавки ОСОБА_1М.» є безумовною підставою для нарахування та виплати надбавки в розмірі 50% посадового окладу з врахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років за період з 01.10.2014 року по день набрання рішення суду законної сили.

При апеляційному розгляді позивач вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на роботу в РВ ФДМУ по Закарпатській області 28.05.2001 року та з 1 жовтня 2010 року призначена на посаду начальника відділу контрольно-ревізійної роботи.

Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 10.01.2014 року № 3 "Про встановлення надбавок і доплат" встановлено надбавку за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років працівникам відділення, зокрема і ОСОБА_1 (а.с. 27).

Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 29.09.2014 року № 93-к "Про попередження ОСОБА_1М." позивача попереджено про повну службову невідповідність.

Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 03.10.2014 року № 98-к "Про скасування надбавки ОСОБА_1М." скасована надбавка за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року по справі № 807/3144/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 року визнано незаконними та скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 29.09.2014 р. № 93-к "Про попередження ОСОБА_1М." та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 03.10.2014 року № 98-к "Про скасування надбавки ОСОБА_1М.".

Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 07.07.2015 року № 57-к, на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року, яка набрала законної сили, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 року, скасовано наказ Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області від 29.09.2014 р. № 93-к "Про попередження ОСОБА_1М." (а.с. 24).

Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області "Про скасування наказу № 98-к" та доповнення до наказу № 132-к" від 07.07.2015 року № 58-к скасовано наказ РВ ФДМУ по Закарпатській області від 03.10.2014 року № 98-к "Про скасування надбавки ОСОБА_1М." та доповнено п. 1 наказу від 31.12.2014 року № 132-к "Про відміну надбавок і доплат", зокрема включено до наказу ОСОБА_1 (а.с. 25).

Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за результатами роботи працівника, є правом керівника установи, організації, а не обов'язком, а оскільки скасовано наказ про "Про скасування надбавки ОСОБА_1М." від 03.10.2014 р. та враховуючи, те, що наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області відмінено надбавку за виконання особливої роботи, позивачу підлягає нарахування та виплата надбавки з 01.10.2014 по 31.12.2014 р., з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну службу" визначено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про державну службу" державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України «Про державну службу» умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України за №268 від 09.03.2006 року «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» надано право керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам встановлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої робот у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Окрім цього, як зазначив Європейський суд з прав людини у Рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).

Колегія суддів виходить з того, що оскільки судове рішення про скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 29.09.2014 р. № 93-к "Про попередження ОСОБА_1М." та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 03.10.2014 року № 98-к "Про скасування надбавки ОСОБА_1М." набрало законної сили 09.06.2015 року, то висновок суду першої інстанції про стягнення із РВ ФДМУ по Закарпатській області заборгованості із виплати заробітної плати за період лише по 31.12.2014 року є помилковим і не забезпечує повного захисту прав та інтересів позивача, а тому позовні вимоги в частині не виплаченої заробітної плати із врахуванням надбавок та премій з січня 2015 року по лютий 2016 року слід задовольнити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста Регіонального відділення.

У судовому засіданні представником відповідача надано довідку № 10-02-01436 від 01.06.2016 року про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 ( без врахування набавки та з її врахуванням) за 2015-2016 роки.

З вищезазначеної довідки видно, що з січня 2015 року по лютий 2016 року позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 42 155,93 грн., а заробітна плата з врахуванням надбавки та премії - 49582,23 грн., відтак сума надбавок та премій за цей же період повинна становити (гр. 5 Довідки) - 7426,30 грн.

Не заперечуючи право керівника відповідача на видання наказів про надання вказаних надбавок та премій, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані надбавки та премії були надані в 2015 та 2016 роках всім працівникам відповідача, крім позивача. Останньому не надані у вказаних роках ці кошти лише з тих підстав, що позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності. Ці обставини не спростовані, а підтверджені представником відповідача при апеляційному розгляді цієї справи.

Враховуючи те, що судовим рішенням визнано незаконним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання вказаних вище надбавок та премій за вказаний у позовних вимогах період, а саме за січень 2015 по лютий 2016 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню підлягає заборгованість із виплати заробітної плати із врахуванням надбавок і премій за період з січня 2015 року по лютий 2016 року в розмірі 7426,30 грн., що судом першої інстанції не було враховано.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 4500,00 грн. завданої моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що така задоволенню не підлягає, оскільки пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року за № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Проте, позивачем не наведено в чому полягає спричинена моральна шкода, не наведено доказів підтвердження моральної шкоди та мотивів розрахунку суми моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції, також, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 87 цього Кодексу до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу. До таких відносяться витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором (частина перша статті 90 КАС України).

При цьому слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Частиною 3 статті 90 КАС України визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 04.11.2014 р., розрахунок правової допомоги адвоката та розрахункова квитанція на суму 4500,00 грн.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи не має будь-яких обґрунтувань таких витрат, виходячи з обсягу витраченого часу та переліку процесуальних дій, вчинених особою, що надавала правову допомогу, тому відсутні підстави для відшкодування на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4500 грн.

Відповідно до ст. 267 КАС України, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

Суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не має, а тому в задоволенні вимог позивача в цій частині відмовлено обгрунтовано.

У відповідності до ст. 69 ч. 1, 2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 3, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі №807/1781/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виплати заробітної плати із врахуванням надбавок та премій з січня 2015 року по лютий 2016 року скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 з січня 2015 року по лютий 2016 року з врахуванням надбавок і премій.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати з врахуванням надбавок і премій за період з січня 2015 року по лютий 2016 року в розмірі 7426,30 грн. (сім тисяч чотириста двадцять шість гривень тридцять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Постанова у повному обсязі складена 14.06.2016 року.