Ухвала суду № 58327249, 13.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5420/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Кучми А.Ю.,При секретаріГуменюк Т.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду 29 березня 2016 року у справі за адміністративним ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 пред'явив позов до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1), ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - відповідач 2), Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач 3), у якій просить: визнати протиправним та скасувати наказ від 06.11.2015 № 312 о/с в частині звільнення ОСОБА_5 з ОВС у запас ЗСУ за п. 64 «г» (через скорочення штатів); зобов'язати МВС України поновити ОСОБА_5 в ОВС України на рівнозначній посаді; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області прийняти ОСОБА_5 на службу до поліції, шляхом видання наказу про призначення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду 29 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом першої інстанції, наказом УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с по Корсунь-Шевченківському РВ УМВС України в Черкаській області капітана міліції ОСОБА_5 - старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області, звільнено з ОВС в запас ЗС України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Тією ж датою МВС України прийняв наказ № 1388 про визнання такими, що втратили чинність, штатів органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України.

Підставою звільнення позивача зазначено Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію».

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114, встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За приписами пункту 70 вказаного Положення передбачено, що звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.

Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 до вказаної Постанови та ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 до вказаної Постанови.

За приписами пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Колегія суддів зазначає, що позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону. Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.

Приписами пунктів 9,10,11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Разом з тим, з аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIІI.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_5 не виявив бажання проходити службу в поліції, оскільки жодних рапортів та заяв до УМВС останнім подано не було, що вбачається з довідки УМВС про відсутність надходження заяв від позивача до відділу кадрового забезпечення № 14/9-79 від 24.02.2016.

Окрім того, колегія суддів не бере як належний доказ, заяву ОСОБА_5 від 06.11.2015 про прийняття його на службу до Поліції та рапорт від 04.11.2015 про звільнення з ОВС у зв'язку з переходом до Нацполіції, оскільки останні хоча і мають печатку Корсунь - Шевченківського РВ однак не містять відомостей щодо передачі їх до структури МВС (відсутній штамп вх. кореспонденції та відповідно присвоєний реєстраційний номер).

Допитані у судовому засіданні свідки, підтвердили факт написання рапорту позивачем, але подальша його доля, їм як свідкам невідома.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виявив бажання на прийняття його на службу до поліції з 06.08.2015 до 06.11.2015. Позивач не скористався наданим йому Законом правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, а отже не підтвердив свою згоду проходити подальшу службу в поліції.

Оскільки, вищезазначений рапорт не був належно зареєстрований та розглянутий уповноваженим органом, у відповідача, за відсутності даного документа, не було підстав для видання відповідного наказу.

Також, повідомлення УМВС в Черкаській області № 20/Г-7 від 02.03.2016 стосується списку працівників служби ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ, які виявили бажання пройти переатестацію та перепідготовку в закладах системи МВС з подальшим призначенням до підрозділів Нацполіції.

Колегія суддів наголошує, що дане повідомлення надане у відповідності до заяви від 03.02.2016 (після необхідного строку з 06.08.2015 до 06.11.2015), а по друге воно стосується виключно набору працівників Поліції, що не включає в себе (переведення).

Слід наголосити, що пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015 фактично ліквідовано територіальні органи МВС України в тому числі і Корсунь-Шевченківський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1388 «Про організаційно-штатні питання» скасовано всі штати та скорочено усі посади в УМВС України у Черкаській області, а отже подальше проходження позивачем служби в цих органах (використання на службі) є неможливим.

Оскільки в даному випадку має місце ліквідації органу публічного права, тому приписи ч. 3 ст. 36 КЗпП України в спірних правовідносинах застосуванню не підлягають.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28 жовтня 2014 року (№ рішення у ЄДРСР 41602330), у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

З аналізу вказаних норм вбачається, що в даному випадку неможливо зобов'язати МВС України поновити ОСОБА_5 в ОВС України на рівнозначній посаді, оскільки останній працював в територіальному органі УМВС України, а безпосередньо трудового договору з Міністерством ніколи не укладав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи наказ № 312 о/с від 06.11.2015 року про звільнення позивача у запас збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, у зв'язку із чим вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання ГУ Національної поліції у Черкаській області прийняти ОСОБА_5 на службу до поліції, колегія суддів зазначає, що призначення на посаду поліцейського здійснюється лише після перевірки комісією у відповідності до п. 9 Розділу XI Закону (відповідності кандидатури вимогам Закону), адже саме відповідність кандидатури вимогам Закону для зайняття посаду поліцейського є дискреційним правом комісії.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду 29 березня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду 29 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Кучма А.Ю.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Кучма А.Ю.