Ухвала суду № 58327219, 13.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/205/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБужак Н.П., Борисюк Л.П.,При секретарі судового засіданняГуменюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укргорнафта» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укргорнафта» до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укргорнафта» пред'явило позов до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001302200 від 17 грудня 2015 р. щодо донарахування ПДВ та № 000128200 від 17 грудня 2015 р. щодо донарахування податку на прибуток підприємства.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 24.11.2015 по 30.11.2015 посадовими особами Городищенського відділення Корсунь-Шевченківської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі направлень № 77/22 та № 78/22 від 24.11.2015 та наказу № 396 від 23.11.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Укргорнафта» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «ГазУкраїна-2020» за період з 01.05.2012 по 30.06.2013.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 07.12.2015 № 1006/22-009/30615153, в якому встановлені порушення: - пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 135696,00 грн., в тому числі за І-ше півріччя 2012 року в сумі 39913,00 грн., за три квартали 2012 року в сумі 79078,00 грн., за 2012 рік в сумі 79078,00 грн, за 2013 рік в сумі 56618,00 грн.; п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в період що перевірявся, на загальну суму 134911,00 грн., в тому числі за травень 2012 року на суму 38012,00 грн., за серпень 2012 року на суму 37301,00 грн., за січень 2013 року на суму 23507,00 грн., за лютий 2013 року на суму 24340,00 грн., за червень 2013 року на суму 11751,00 грн.

На підставі зазначеного акту Корсунь-Шевченківською об'єднаною державною податкової інспекцією ГУ ДФС у Черкаській області винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17.12.2015: № 0001302200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 74498,00 грн., в тому числі за основним платежем 59598,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14900,00 грн. та № 0001282200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 169620,00 грн., з яких за основним платежем 135696,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33924,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «ГазУкраїни-2020» укладений договір поставки нафтопродуктів № 0705и від 07 травня 2012 року, відповідно до якого ТОВ «ГазУкраїни-2020» зобов'язується передати у власність позивачу нафтопродукти. Асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки товару обумовлюються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною вказаного договору.

На підтвердження права сформувати податковий кредит з податку на додану вартість та віднести до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за операціями з придбання нафтопродуктів в ТОВ «ГазУкраїни-2020», позивачем надані видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки про оплату коштів.

Разом з тим, за висновком податкового органу, в ході аналізу наданих до перевірки видаткових накладних (перелік наведено в акті перевірки) встановлено відсутність обов'язкових реквізитів, зокрема відсутні номера та дати видачі довіреностей та дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (посада та роз шифровка підпису).

В наданих до перевірки товарно-транспортних накладних (перелік яких наведено в акті перевірки) встановлено, що у графі Пункт навантаження зазначено «с. Косари», у графі Пункт навантаження товарно-транспортної накладної № 1/1 від 24.01.2013 зазначено «м. Миронівна», тоді як згідно реєстраційних даних податкова адреса ТОВ «ГазУкраїна-2020»: Україна, 95001, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Чехова, буд. 19.

Крім того, товарно-транспортні накладні не містять даних у графі вид перевезення, дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дата і час прибуття до вантажоодержувача, дата і час виїзду від вантажоодержувача.

Також в товарно-транспортних накладних № М1008 від. 06.05.2012, № М1008 від 11.05.2012, № 20 від 30.08.2012, № 21 від 30.08.2012, № 22 від 30.08.2012, № 2 від 18.02.2013, № 3/3 від 06.03.2013, № 1/6 від 17.06.2013 встановлено, що у графі «Відпустив» зазначено, що товар відпустив ОСОБА_5, який відповідно до податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2013 року та за 2 квартал 2013 року доходи від ТОВ «ГазУкраїна-2020» не отримував.

Крім того у вищенаведених товарно-транспортних накладних у графі «Авто підприємство» зазначено ОСОБА_7, тоді як у подорожніх листах вантажного автомобіля, що надані до перевірки та відмічені у відповідній графі товарно-транспортних накладних, відображено відбиток штампу ТОВ «ТД «Укргорнафта».

До перевірки надано договір оренди автомобіля та напівпричепів від 06.04.2012, укладеного з ОСОБА_7, проте відповідно до первинних документів, розрахунки із ОСОБА_7 ТОВ «ТД «Укргорнафта» не проводило, заборгованість по розрахунках відсутня.

До перевірки ТОВ «ТД «Укргорнафта» не надані сертифікати якості заводу-виробника на паливно-мастильні матеріали.

Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до ст. 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, платник податку після отримання акту перевірки має право надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Акт містить інформацію про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів в повному обсязі до перевірки не надано, натомість заперечень з первинною документацією податковому органу позивачем подано не було.

Договір, видаткові та податкові накладні, що виписані на адресу позивача підписано директором ТОВ «ГазУкраїна-2020» ОСОБА_6

Відповідно до АІС «Податковий облік» керівником та засновником ТОВ «ГазУкраїна-2020» є ОСОБА_6

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 по справі 646/3810/15-к, що набрав законної сили 12.05.2015, відповідно до якого засновника та директора ТОВ «ГазУкраїна-2020» ОСОБА_6 визнано винним у створенні фіктивного підприємства, так як лише формально він був учасником та директором товариства, не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління товариством, не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У цьому випадку підприємство знаходиться поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені ТОВ «ГазУкраїна-2020», немає відомостей уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені ТОВ «ГазУкраїна-2020».

Статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного суду України від 12 січня 2016 року.

Окрім того, позивач не навів обставин щодо прояву розумної обережності при укладенні договору зі своїм контрагентом.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Статус ТОВ ТОВ «ГазУкраїна-2020» як платника ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, адже за змістом наведеного вище п. 198.6 ст. 198 ПК не дозволяється віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, що оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПК.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

З наявних у матеріалах справи первинних документів, доводів та пояснень податкового органу та позивача, судом не встановлено реальності господарських операцій, а позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укргорнафта» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Бужак Н.П.

Борисюк Л.П.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Бужак Н.П.

Борисюк Л.П.