Постанова № 58327213, 07.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 876/2173/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Здинянчина Р.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Галицького районного суду міста Львова від 19 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Львівській області, яким просив: визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення йому одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, пов'язаної із нещасним випадком, а саме отриманням тілесних ушкоджень в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету міністрів України від 12.05.2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції»; зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області подати до Міністерства внутрішніх справ України у встановлений законом строк висновок щодо можливості проведення йому грошової допомоги разом з копією висновку службового розслідування за фактом отримання ним травми, в результаті отримання якої була встановлена ІІІ група інвалідності, та всіма іншими необхідними документами, передбаченими цим Порядком; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в десятиденний строк після отримання висновку щодо можливості проведення грошової допомоги прийняти рішення про призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, передбаченої зазначеними вище нормами, у розмірі 29016,00 грн. та направити вказане рішення про призначення виплати разом зі всіма необхідними документами до Головного управління Національної поліції у Львівській області для проведення виплати.

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 19 лютого 2016 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що повернувши без жодного обґрунтування подані Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області документи щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, Міністерство внутрішніх справ України фактично відмовило позивачу у виплаті такої допомоги. Суд дійшов висновку, що така відмова є протиправною, оскільки були відсутні підстави для цього, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707, які є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Таким чином, оскільки позивачу встановлена третя група інвалідності, він має право на отримання одноразової грошової допомоги у повному обсязі. Аналізуючи викладене, оцінюючи все в сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і доведений в судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно задовольнити.

Постанову в апеляційному порядку оскаржили відповідачі. Вважають, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просять скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги Міністерство внутрішніх справ України зазначає, що обов'язковою умовою виплати працівнику міліції одноразової грошової допомоги в разі інвалідності є захворювання чи нещасний випадок під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Однак, на думку апелянта, несення служби в залі ігрових автоматів, де стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав інвалідність, не відноситься до охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, а є наданням платних послуг на підставі договору.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Національної поліції у Львівській області зазначає, що не є належним відповідачем в даній справі, оскільки ОСОБА_1 не проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області, не звертався із заявою про призначення спірної допомоги і не подавав будь-яких документів з цього приводу, а також не надав доказів перебування у нього матеріалів щодо призначення йому спірної допомоги. Водночас Головне управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, наказом якого позивач був звільнений з органів внутрішніх справ і яке розглядало його клопотання про призначення допомоги, на даний час не виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також апелянт зазначає, що жодним нормативно-правовим актом, зокрема, Законом України «Про Національну поліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730, Положенням про Головне управління Національної поліції у Львівській області, не передбачено, що органи Національної поліції є правонаступниками органів внутрішніх справ, в тому числі Головне управління Національної поліції у Львівській області - правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області. Наведене також підтверджується тим, що дані установи мають різні ідентифікаційні коди. Крім того, всупереч вимогам ст. 24 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу одноособово, а не колегіально, хоч одним з відповідачів є міністерство.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача і представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_1 в період з 28.02.1997 року до 28.03.2014 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та був звільнений у відставку згідно з наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 28.03.2014 року № 107о/с на підставі п. 65а «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» (за віком).

Після звільнення позивач 04.06.2014 року пройшов обстеження в Львівському обласному центрі медико-соціальної експертизи, за результатами якого було встановлено втрату ним професійної працездатності, ступінь якої становить 55%, і захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою від 04.06.2014 року серії ЛВА-3 № 014581.

Також згідно з довідкою від 06.06.2014 року № 163, виданою Інспекцією державного нагляду за охороною праці Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за результатами розслідування нещасного випадку, який стався 07.04.2003 року о 14 год. 30 хв. з працівником - міліціонером полку патрульної служби старшим сержантом міліції ОСОБА_1, проведеного відповідно до вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року № 1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», комісією було встановлено, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю та відповідає обставинам події.

Як вбачається з свідоцтва про хворобу від 26.03.2014 року № 196, виданого Військово-лікарською комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за результатами медичного огляду позивача, було встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 07.04.2003 року дійсно була отримана травма і вказана травма (закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м'яких тканин чола), отримана 07.04.2003 року, безпосередньо пов'язана з виконанням своїх службових обов'язків. Наслідками вказаної травми є стаціонарне лікування в лікарні Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 10.04.2003 року по 30.04.2003 року з діагнозом: струс головного мозку з синдромом ВСД по гіпертонічному типу; в 2009 році з діагнозом: наслідки ЧМТ, посттравматична енцифалопатія, в/черепна гіпертензія; в 2010 році з діагнозом: наслідки ЧМТ, гіпертензійний синдром; з 09.02.2012 року до 22.02.2012 року з діагнозом: наслідки ЗЧМТ (2003), післятравматичний церебральний арахноїдит, внутрічерепна гіпертензія, вегето-судинні кризи 2-3 рази на тиждень, а також в 2013 році з цим же діагнозом.

Як вбачається з довідки від 10.06.2014 року № 1036, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ОСОБА_1 встановлено грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності в розмірі 806,00 грн., одноразова грошова допомога у розмірі трирічного грошового забезпечення, у зв'язку із отриманням інвалідності ІІІ групи, складає 29016,00 грн.

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з клопотанням провести йому виплату зазначеної грошової допомоги, до якого додав всі необхідні документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 7 зазначеного вище Порядку Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області тричі скеровувало вказані матеріали разом із висновком щодо можливості проведення грошової допомоги та копією висновку службового розслідування за фактом отримання ОСОБА_1 вказаної травми до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення вказаної виплати.

Однак Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України кожного разу повертав їх на доопрацювання.

При цьому, у перших двох випадках не було зазначено жодних причин повернення, а у третьому - порушенням ОСОБА_1 вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.1995 року № 513 без конкретизації в чому полягали порушення.

Колегія суддів вважає такі дії Міністерства внутрішніх справ України протиправними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 на виконання ст. 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності), одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Відповідно до п. 3 цього Порядку розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності.

До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.

До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику податкової міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та відсоткова надбавка за вислугу років згідно із законодавством.

Пунктами 5, 6 цього Порядку визначено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера. Для виплати грошової допомоги обов'язково подається довідка від Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» про проведену або не проведену раніше виплату.

Згідно з п. 7 цього Порядку орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

Працівник міліції, у разі його загибелі (смерті) члени його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батьки та утриманці можуть пред'явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

Доводи Міністерства внутрішніх справ України про те, що позивач не має права на отримання спірної грошової допомоги в зв'язку з тим, що несення служби в залі ігрових автоматів, де стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав інвалідність, не відноситься до охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, колегія суддів вважає безпідставними і не бере до уваги, виходячи з наступного.

Пунктом 2 зазначеного вище Порядку передбачено, що виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, є: несення постової чи патрульної служби; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів; припинення або запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень і участь у їх розкритті та розшуку осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії угоди від 02.01.2003 року № 16/8-13, укладеної між СП «Ройал» та Полком патрульно-постової служби Львівського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, дана угода була укладена для забезпечення охорони громадського порядку в залі гральних автоматів по вул. І.Франка, 44/46 в м. Львові.

Тому колегія суддів вважає, що несення ОСОБА_1 07.04.2003 року служби в даному приміщенні, яке було визначене постом несення служби із присвоєнням номера 47а, безпосередньо пов'язане з участю в охороні громадського порядку.

Посилання апелянта на ту обставину, що позивач ніс службу на вказаному посту на підставі договору про надання платних послуг, на думку колегії суддів, не спростовує зазначених висновків суду, оскільки даний договір був укладений відповідно до законодавства, а порядок несення служби на вказаному посту визначався внутрішніми наказами керівництва Полку на підставі норм законодавства, яке регулювало порядок несення патрульно-постової служби.

Також колегія суддів враховує, що на час настання нещасного випадку ОСОБА_1 був діючим співробітником органів внутрішніх справ, тому вся його діяльність під час несення служби була безпосередньо пов'язана з виконанням цими органами своїх завдань і функцій, передбачених ст. 2 Закону України «Про міліцію».

Пунктом 8 даного Порядку встановлено вичерпний перелік підстав, коли грошова допомога не виплачується, а саме якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) або інвалідність настали: у зв'язку із засудженням працівника міліції за вчинення умисного кримінального правопорушення за рішенням суду, що набрало законної сили, чи адміністративного правопорушення або учиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; унаслідок вчинення самогубства чи умисного заподіяння працівником міліції, податкової міліції собі тілесного ушкодження; унаслідок шкоди, яку працівник міліції заподіяв собі джерелом підвищеної небезпеки у разі, коли він особисто на відповідній правовій підставі або без неї (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом з порушенням правил їх використання, зберігання або утримання.

Як правильно встановив суд першої інстанції, жодна з наведених підстав у випадку ОСОБА_1 не мала місце.

Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави невиплати грошової допомоги, передбачені наведеною нормою, є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

При цьому, як зазначено вище, повертаючи на дооформлення надіслані Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області документи щодо призначення і виплати позивачу спірної грошової допомоги, Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України не зазначив будь-яких підстав та обґрунтувань повернення цих документів, що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України.

Крім того, слід врахувати, що відповідно до норм «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року № 1346, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 року за № 83/7404, визначення зв'язку нещасного випадку з виконанням службових обов'язків та складення відповідних актів належить до компетенції комісії, яка проводить службове розслідування, а його затвердження - до повноважень керівника підрозділу, який призначив комісію.

Результати ж розслідування не можуть ревізуватись і не визнаватись на стадії розгляду питань, які випливають з наслідків та висновків розслідування, в тому числі органами, які уповноважені приймати рішення про призначення допомоги.

А згідно з нормами п. 3.29 цього Порядку контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень, які мають право вимагати від керівника складання актів розслідування нещасних випадків Н-5 та актів Н-1 (НТ), їх скасування та перегляд, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів про охорону праці, або висновок комісії з розслідування нещасного випадку не відповідає обставинам події.

Проте, як зазначено вище, за результатами перевірки службового розслідування Інспекція державного нагляду за охороною праці Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області підтвердила, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю та відповідає обставинам події, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки від 06.06.2014 року № 163.

Також п. 7 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції» передбачено, що за наявності всіх документів, визначених п. п. 4, 5 цього Порядку, Міністерство внутрішніх справ зобов'язане у десятиденний строк прийняти рішення про призначення виплати і надіслати його разом з іншими документами органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для проведення такої виплати. В свою чергу, повноважень Міністерства внутрішніх справ щодо перевірки достовірності висновків розслідування цим Порядком не передбачено.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, настання його пов'язане з виконанням службових обов'язків, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, правильність обчислення і розмір якої відповідачами не заперечується.

Водночас колегія суддів враховує, що виплата даної допомоги здійснюється лише після прийняття відповідного рішення Міністерством внутрішніх справ за результатами розгляду документів, поданих органом внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було ліквідовано, зокрема, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та створено Головне управління Національної поліції у Львівській області.

На думку колегії суддів, Головне управління Національної поліції у Львівській області є правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в тому числі у спірних правовідносинах, в зв'язку з чим саме воно має обов'язок подати зазначені вище документи до Міністерства внутрішніх справ України для призначення і виплати позивачу спірної грошової допомоги.

Колегія суддів вважає безпідставними і не бере до уваги твердження Головного управління Національної поліції у Львівській області про те, що воно не є правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, з таких підстав.

Дане твердження, на думку колегії суддів, суперечить правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, в постанові від 04.03.2014 року у справі № 21-8а14, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

А відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

На думку колегії суддів, зазнане вище правонаступництво підтверджується, зокрема, аналогічністю завдань міліції і поліції, встановлених ст. 3 Закону України «Про міліцію» та ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що справу розглянуто неповноважним судом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на час подання позовної заяви, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, в цій же редакції, адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні окружним адміністративним судам.

Дані норми визначають предметну підсудність адміністративних справ за суб'єктним критерієм.

Із системного аналізу п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що з урахуванням суб'єктного критерію місцевим загальним як адміністративним судам підсудні справи, в яких однією зі сторін є орган чи посадова особа органу місцевого самоврядування.

Однак, коли іншою стороною у справі є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, то така справа підсудна окружному адміністративному суду.

Виключення, яке містить ч. 2 ст. 18 цього Кодексу щодо непідсудності окружним адміністративним судам справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, стосується справ, віднесених до підсудності місцевих загальних судів за предметним критерієм, тобто справ, визначених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 «Положення про Міністерство внутрішніх справ України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 878, Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію України» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п. 1 «Положення про Головне управління Національної поліції у Львівській області», затвердженого наказом Національної поліції від 06.11.2015 року № 30, управління є територіальним органом Національної поліції.

Таким чином, оскільки сторонами у справі (відповідачами) є центральний орган виконавчої влади - Міністерство внутрішніх справ України і територіальний орган центрального органу виконавчої влади - Національної поліції, справа предметно підсудна окружному адміністративному суду.

Тобто справу розглянуто і вирішено неповноважним судом, що відповідно до п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки справу розглянуто і вирішено неповноважним судом.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду міста Львова від 19 лютого 2016 року у справі № 461/283/16-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, пов'язаної із нещасним випадком, а саме отриманням тілесних ушкоджень в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету міністрів України від 12.05.2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції».

Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області подати до Міністерства внутрішніх справ України у встановлений законом строк висновок щодо можливості проведення грошової допомоги ОСОБА_1 разом з копією висновку службового розслідування за фактом отримання ним травми, в результаті отримання якої була встановлена ІІІ група інвалідності, та всіма іншими необхідними документами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції».

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в десятиденний строк після отримання висновку щодо можливості проведення грошової допомоги прийняти рішення про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету міністрів України від 12.05.2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції», у розмірі 29016 (двадцять дев'ять тисяч шістнадцять) грн. 00 коп. та направити вказане рішення про призначення виплати разом зі всіма необхідними документами до Головного управління Національної поліції у Львівській області для проведення виплати.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Постанова складена в повному обсязі 08.06.2016 року