Ухвала суду № 58327169, 13.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5662/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Вівдиченко Т.Р.,При секретаріГуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду 11 лютого 2016 року у справі за адміністративним ОСОБА_5 до Державної фіскальної служби України, за участю третіх осіб - Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, Міністерство доходів і зборів України, Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, про стягнення заборгованості з заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 пред'явив позов до Державної фіскальної служби України про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 12.03.2014 по 16.03.2015.

Постановою Київського окружного адміністративного суду 11 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 починаючи з 19.02.2001 року проходив державну службу в податкових органах України (Наказ про призначення від 16.02.2001 №48-О).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 04.06.2013 року №1127-о позивач у порядку переведення призначений на посаду першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Судом встановлено, що позивач у зв'язку з анексією Автономної Республіки Крим та окупацією кримського півострова Російською Федерацією в березні 2014 року переїхав на материкову частину України та продовжив виконання посадових обов'язків першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим.

Початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з українським законодавством, вважається дата набрання чинності Резолюцією № 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України.

На підставі розпорядження Міністерства доходів та зборів України від 24.03.2014 № 55-р «Про створення робочої групи» створено робочу групу з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі з числа працівників цих органів Міндоходів згідно зі списком; керівником даної робочої групи призначено начальника ГУ Міндоходів в АР Крим Кондрашова О.М.; директора Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних органів Міндоходів зобов'язано забезпечити надання робочій групі кабінетів для виконання покладених на неї завдань, здійснити заходи щодо облаштування робочих місць членів робочої групи засобами зв'язку та необхідною оргтехнікою; Департамент інфраструктури зобов'язано забезпечити керівника робочої групи Кондрашова О.М. кабінетом в адміністративному приміщенні Міндоходів за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, тощо.

Як встановлено судом та не заперечувалось учасниками судового процесу, до складу робочої групи включено й позивача.

Пунктом 6 розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 24.03.2014 №55-р «Про створення робочої групи» керівника робочої групи Кондрашова О.М. зобов'язано забезпечити відрядження членів робочої групи.

На виконання наведеного розпорядження наказом ГУ МіндоходівУкраїни в АР Крим від 24.03.2014 №121-о «Про відрядження до робочої групи» позивач був відряджений до Міністерства доходів і зборів України на період функціонування такої робочої групи.

В подальшому розпорядження від 24.03.2014 №55-р втратило чинність на підставі розпорядження Міністерства доходів і зборів № 76-р від 17.04.2014 «У зв'язку з втратою актуальності».

Після цього, листом Міндоходів України від 28.05.2014 №1081/5/99-99-04-01-01-16 погоджено питання участі у роботі міжвідомчої робочої групи при Міністерстві юстиції України працівників територіальних органів АР Крим, зокрема, й позивача.

Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 28.05.2014 №126-о «Про відрядження до міжвідомчої робочої групи» позивач був відряджений до Міністерства юстиції України на період функціонування міжвідомчої робочої групи.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ МіндоходівУкраїни в АРКрим «Про покладення обов'язків» від 24.03.2014 №122-о покладено обов'язки по веденню табелю обліку робочого часу на заступника начальника ГУ Міндоходів в АРК Сібірцева М.В. Цим же наказом погоджено, що до створення належних умов для праці або припинення окупації АР Крим, табель обліку робочого часу ведеться відповідальною особою в електронному вигляді за типовою формою, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Позивачем були надані витяги з табелів обліку робочого часу за період з березня 2014 року по серпень 2014 року.

Водночас, заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що також не заперечувалось відповідачем та третіми особами.

Позивач задля вирішення цього питання звернувся разом з іншими працівниками до начальника ГУ Міндоходів в АР Крим та керівника робочої групи Кондрашова О.М., який, у свою чергу, неодноразово звертався до Державної фіскальної служби України з приводу виплати заробітної плати працівникам контролюючого органу, переміщеним з тимчасово окупованої території на материкову частину України, що підтверджується наявними в матеріалах справи чисельними листами, проте питання щодо виплати заробітної плати вирішено не було, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Позиція апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права базується виключно на необхідності стягнення заборгованості із заробітної плати з роботодавця, яким є Головне управління Міндоходів в АРК.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 43 (також далі - Положення) визначено, що Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів.

На час існування спірних правовідносин позивач працював на посаді першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим, яке є територіальним органом Міндоходів України в Автономній Республіці Крим, а робота позивача на вказаній посаді в розумінні діючого законодавства є публічною службою.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Виходячи з приписів ст.ст. 47, 116 КЗпП України обов'язок належним чином оформити документи щодо звільнення позивача з посади, видати відповідний наказ та трудову книжку, провести повний розрахунок покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (частина 2 статті 13 ЗУ «Про оплату праці»).

Відповідно до п.13, 15 Положення ГУ Міндоходів в АР Крим утримується за рахунок державного бюджету. ГУ Міндоходів є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, коду ЄДРПОУ і свого найменування, інші печатки і штампи, власні бланки, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Отже, Головне управління Міндоходів в АР Крим є бюджетною установою, що утримується за рахунок Державного бюджету України та підпорядковується Міндоходів.

В той же час, відповідно до підпунктів 1, 3, 18, 19, 25 пункту 5 Міндоходів України з метою організації своєї діяльності: організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи; здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Міндоходів України; здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 33 пункту 11 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013, Міністр як керівник Міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.

Згідно частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Отже, саме на Міндоходів України як головного розпорядника бюджетних коштів у період спірних правовідносин покладено обов'язки по забезпеченню організації діяльності та фінансування Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на належному рівні, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників цього територіального органу Міндоходів.

В свою чергу, Постановою КМ України від 21 травня 2014 р. № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби України» створена Державна фіскальна служба як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова №311) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Згідно Додатку 2 до Постанови № 311 Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та ГУ Міндоходів у м. Севастополі повинні бути реорганізовані в Головне управління ДФС у Херсонській області, яке в свою чергу створено згідно Додатку 1 до Порядку № 311 на території Херсонської області.

Міністерством доходів і зборів України видано наказ «Про реорганізацію головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі» від 04.03.2015 №23, яким розпочато реорганізацію головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі; утворено комісію з реорганізації головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі; визначено строк для проведення реорганізації - шість місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; встановлено двомісячний строк заявлення кредиторами своїх вимог з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; голову комісії з реорганізації у дводенний термін зобов'язано затвердити персональний склад комісії з реорганізації та план заходів, пов'язаних з реорганізацією.

Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим «Про реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим» від 05.03.2015 №1 розпочато реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим шляхом приєднання до ГУ ДФС у Херсонській області.

Судом встановлено, що згідно п.4 вищевказаного наказу ГУ Міндоходів в АР Крим «Про реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим» від 05.03.2015 №1 наказано затвердити план заходів з реорганізації Головного управління Міндоходів в АРК шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Херсонській області згідно з додатком 2 до цього наказу.

Відповідно до додатку 2 наказу ГУ Міндоходів в АР Крим від 05.03.2015 №1 серед інших заплановано проведення таких дій як проведення розрахунків з кредиторами у межах бюджетних програм, затверджених на 2015 рік по ГУ ДФС у Херсонській області, утворення комісії з проведення інвентаризації майна ГУ Міндоходів в АР Крим, проведення інвентаризації майна ГУ Міндоходів в АР Крим, складання передавального акта щодо всіх майнових та немайнових зобов'язань ГУ Міндоходів в АР Крим, закриття номенклатури справ ГУ Міндоходів в АР Крим, організація передачі документів постійного та довготривалого терміну зберігання до архіву, забезпечення в установленому порядку знищення печаток, штампів, бланків, вивісок тощо.

У той же час, визначаючи термін виконання вищевказаних заходів зазначено про неможливість їх проведення у зв'язку з тимчасовою окупацією території.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Херсонській області не може здійснювати заходи із реорганізації, оскільки позбавлене можливості безперешкодного доступу для проведення інвентаризації майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, та проведення інших заходів реорганізації, визначених планом.

При цьому слід зазначити, що фінансування ГУ ДФС у Херсонській області здійснюється відповідно до затвердженого кошторису за КПКВ 330/010 «Керівництво та управління у сфері фіскальної політики». Кошторисні призначення на оплату праці доведені із розрахунку штатної чисельності ГУ ДФС у Херсонській області на 2015 рік у кількості 317 одиниць. Кошти для виплати заборгованості із заробітної плати працівникам ГУ Міндоходів в АРК ані Міністерством доходів і зборів України, ані його правонаступником - Державною фіскальною службою України, не передбачені у кошторисі ГУ ДФС у Херсонській області.

Отже, на сьогоднішній день ГУ ДФС у Херсонській області так і не набуло статусу правонаступника ГУ Міндоходів в АР Крим.

Таким чином, стягнення заборгованості із заробітної плати працівників ГУ Міндоходів в АРК не може бути здійснено за рахунок ГУ ДФС у Херсонській області, оскільки на день постановлення судового рішення у цій справі Головним Управлінням ДФС у Херсонській області лише розпочато реорганізацію ГУ Міндоходів в АРК шляхом приєднання до ГУ ДФС у Херсонській області, цей процес ускладнюється неможливістю проведення інвентаризації майна ГУ Міндоходів в АРК, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, складення передавального акта та розподільчого балансу, відсутністю кошторисних призначень на оплату праці працівників ГУ Міндоходів в АРК.

Головне управління Міндоходів в АРК на час розгляду цієї справи знаходиться у стані припинення, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та згідно пояснень представника ГУ ДФС у Херсонській області процедура припинення ГУ Міндоходів в АРК як юридичної особи наразі триває.

Як було встановлено постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 у справі №810/7084/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.11.2015, бюджетні призначення для ГУ Міндоходів в АР Крим та ГУ Міндоходів у м. Севастополі були зняті, фінансування припинено, місцезнаходження на тимчасово окупованій території України не змінено, умов для діяльності ГУ Міндоходів в АРК на материковій частині не створено, що унеможливлює стягнення заборгованості із заробітної плати з ГУ Міндоходів в АРК.

Вирішуючи питання про належного відповідача по справі щодо позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати позивача, колегія суддів зазначає, що розпорядженням КМ України від 9 липня 2014 р. №630-р «Про утворення комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів» утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів, затверджений її Голова.

Розпорядженням КМ України від 17 липня 2014 р. № 651-р «Питання Державної фіскальної служби» відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» підтримано пропозицію Голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів, що припиняється.

Тобто, Державна фіскальна служба України є правонаступником Міністерства доходів і зборів України.

При цьому, суд враховує позицію, викладену Пленумом Вищого адміністративного суду України в п. 9 Постанови від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», за якою при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, Державна фіскальна служба України також є процесуальним правонаступником Міністерства доходів і зборів України

При цьому, враховуючи, що суд не може пов'язувати стягнення невиплаченої заробітної плати позивача з умовами виконання наказу Міністерства доходів і зборів України «Про реорганізацію головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі» № 23, а також наказу Міністерства доходів і зборів України від 03.06.2015 № 59 «Про реорганізацію територіальних органів Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі», оскільки реальність їх виконання вбачається тривалою та реальне відновлення порушеного права за таких обставин не вбачається за можливе, а Міністерство доходів і зборів України, як головний розпорядник бюджетних коштів реорганізовано у Державну фіскальну службу України, колегія суддів дійшла висновку, що державним органом, відповідальним за виплату заборгованості по заробітній платі позивачу є саме Державна фіскальна служба України.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідних виплат позивачу Державною фіскальною службою України проведено не було, що у свою чергу, свідчить про протиправну бездіяльність державного органу.

Сума заробітної плати, яка відповідно до постанови суду першої інстанції належить до стягнення позивачем не оскаржуається, апеляційна скарга в свою чергу не містить зауважень щодо неправильного розрахунку судом першої інстанції вказаної суми.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду 11 лютого 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Вівдиченко Т.Р.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Борисюк Л.П.