Постанова № 58327055, 15.06.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року справа № 805/716/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі № 805/716/16-а за позовом ОСОБА_2 до Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області (відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2) про зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Димитровського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 36 798,31 грн.; зобов'язати Димитровський міський відділ ГУМВС України в Донецькій області, Головне управління нарахувати грошове забезпечення за два місяці відповідно до штатної посади, яку позивач обіймав на день звільнення з ОВС, та стягнути вказані суми з відповідачів на користь позивача; стягнути з відповідачів на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ( а.с. 3-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при звільненні позивача з органів внутрішніх справ йому не були виплачені належні суми грошового забезпечення, зокрема, не була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, а також грошове забезпечення за два місяці, що мало бути сплачено позивачеві у зв'язку зі скороченням штату, що передбачено п. 3.4.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а отже, з позивачем не проведено остаточний розрахунок при звільненні.

Крім того, вказує на те, що у звязку з затримкою виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у позивача виникло право вимагати здійснення відповідачами виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до відповідачів про стягнення з Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 36 798,31 грн. залишено без розгляду, у звязку з надходженням заяви від позивача, оскільки відповідачем здійснена виплата одноразової грошової допомоги (а.с. 29, 30).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 23312044) на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 7 листопада 2015 року по 13 квітня 2016 року в розмірі 31 396 (тридцять одна тисяча триста дев'яносто шість) грн. 14 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ зі скороченням штатів, а не посади, яку обіймав позивач. Також, згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (включно). ОСОБА_3 правової позиції Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що спеціальними нормативними актами не передбачено відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника міліції. В той же час, положення Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не розповсюджується.

Крім того зазначає, що розрахунок суми, що підлягає стягненню з відповідача 1 здійснено також всупереч вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

ОСОБА_3 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ з 15 серпня 1998 року на підставі наказу ДІВС МВС від 31 липня 1998 року № 168 (а.с. 9).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 376 о/с від 6 листопада 2015 року згідно з п. 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ з посади старшого слідчого відділення Димитрівського МВ ГУМВС України в Донецькій області у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с. 10, 41-42).

Відповідно до відмітки на вказаному наказі, позивач ознайомлений з ним 20 листопада 2015 року (а.с. 41).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 4 о/с лк від 7 грудня 2015 року унесено зміни до наказу Головного управління МВС України в Донецькій області № 376 о/с від 6 листопада 2015 року у частині звільнення майора міліції ОСОБА_2 старшого слідчого відділення Димитрівського МВ ГУМВС України в Донецькій області. Наказано вважати вислугу років позивача станом на 6 листопада 2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 17 років 2 місяці 21 день, встановивши у листопаді 2015 року премію у розмірі 70 відсотків (а.с. 11, 43).

Як вбачається із розписок позивача дублікат та оригінал трудової книжки він отримав 19 листопада та 16 грудня 2015 року (відповідно) (а.с. 44).

Відповідно до довідки від 18 лютого 2016 року № 16508 середньомісячне грошове забезпечення позивача за два останніх повних місяця роботи (вересень-жовтень 2015 року) склало 4 344,03 (а.с. 13, 52); згідно довідки від 28 березня 2016 року № 16548 середньоденне грошове забезпечення позивача склало 67,02 грн. (а.с. 58).

ОСОБА_3 листа першого відповідача від 8 лютого 2016 року (вих. № 1212/402/06-2016) та листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України в Донецькій області від 30 березня 2016 року № 291/01/26-2016, позивачу нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 37 358,69 грн. (а.с. 14, 26).

Відповідно до довідки від 8 лютого 2016 року № 1214/402/06-2016 станом на 5 лютого 2016 року заборгованість перед позивачем після його звільнення по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні становить 36 798,31 грн. (а.с. 15).

Платіжним дорученням від 12 квітня 2016 року № 16 відповідачем 1 здійснено перерахування суми «одноразової грошової допомоги при звільненні з грошового забезпечення за квітень 2016 року згідно зі списком для першого відповідача, повн. терм. на 12 квітня 2016 року; заяв. № 1 від 12 квітня 2016 року» на суму 227 341,34 грн через ОСОБА_4» (а.с. 66).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відомості нарахування коштів № 1 від 13 квітня 2016 року на загальну суму 227 341,34 грн., до вказаної суми включено 36 798,31 грн. грошової допомоги, що підлягає виплаті позивачу (а.с. 65).

Відповідно до довідки відповідача 1 від 19 квітня 2016 року № 16673, 13 квітня 2016 року заборгованість по виплаті одноразової грошової допомоги виплачені позивачу повністю (а.с. 64).

При розгляді даної справи спірним питання є стягнення з відповідачів на користь позивача середнього заробітку на час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 19 Закону України «Про міліцію» передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про міліцію» втратив чинність на підставі Закону України «Про Національну поліцію» N 580-VIII ( 580-19 ) від 02.07.2015, ВВР, 2015, N 40-41, ст. 379.

Частиною 1, 2 та 3 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення врегульовано Законом України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", Інструкцією «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» № 114.

Зазначені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають до застосування при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Наведений висновок суду узгоджується і з положеннями, що містяться у п. 2 ч. 2 Постанови Пленуму Верхового Суду України "Про практику застосування судами законодавства про працю" від 24 грудня 1999 року № 13, якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).

Верховний Суд України при тлумаченні положень статей 3 Кодексу законів про працю України, 18 Закону України «Про міліцію» вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі в (постанова від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15).

Зазначеними вище нормативними актами не врегульовано порядок відшкодування середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнення працівника органів внутрішніх справ.

Лише в пункті 1.18 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 р. N 499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 205/14896, зазначено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

В той же час такий порядок визначений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

ОСОБА_3 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вище згадані норм матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цього визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, зазначає Верховний Суд України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Дана позиція також зазначена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року у справі № К/800/28525/15.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 376 о/с від 6 листопада 2015 року згідно з п. 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ з посади старшого слідчого відділення Димитрівського МВ ГУМВС України в Донецькій області у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с. 10, 41-42).

Суду не надано доказів на підтвердження того, що у день звільнення позивач не працював відповідно, остаточний розрахунок с позивачем мав бути здійснений 6 листопада 2015 року.

Проте в день звільнення з ним розрахунок проведено не було.

Відповідно до матеріалів справи при звільненні позивача йому не була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 36 798,31 грн. За матеріалами справа вказана допомога була сплачена позивачу 13 квітня 2016 року.

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем був здійснений першим відповідачем саме 13 квітня 2016 року.

Тобто, беручи до уваги приписи ст. 117 КЗпП України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні суми середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за період з 7 листопада 2015 року по 13 квітня 2016 року (включно).

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

ОСОБА_3 п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л»).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням,творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

ОСОБА_3 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої

заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

ОСОБА_3 Міністерства праці та соціальної політики України від 9 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість календарних днів у вересні та жовтні 2015 року склала по 30 та 31 день.

Колегія суддів звертає увагу на розбіжності сум грошового забезпечення позивача за вересень-жовтень 2015 року, які зазначені у довідках від 28.03.2016 року № 16548 та № 16549 ( а.с. 58-59), а тому розрахунок сум за час затримки розрахунку при звільненні колегія суддів робить згідно довідки про горошове забезпечення позивача за вересень-жовтень 2015 року № 17001 від 10.06.2016 року.

Відповідно довідки від 10.06.2016 року № 17001 грошове забезпечення позивача за вересень-жовтень 2015 року складає 8717, 65 грн., середньомісячна заробітна плата становить 4358, 82 грн.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача за цей період складає 8717, 65 грн : 61= 142, 91 грн.

Період затримки розрахунку при звільненні позивача склав 159 днів (з 7 листопада 2015 року по 13 квітня 2016 року (включно)).

Таким чином, за затримку розрахунку при звільненні на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 1 сума у розмірі 22722, 69 грн. (142, 91 грн * 159 днів затримки), а не 31 396 грн. 14 коп., як помилково зазначено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що стягненню з Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача підлягає середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 7 листопада 2015 року по 13 квітня 2016 року в розмірі 22722, 69 грн.

ОСОБА_3 п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене вбачається, що постанова суду першої інстанції ухвалена з правильним по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, що відповідно до пункту 1 статті 201 КАС України є підставою для зміни цього судового рішення.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі № 805/716/16-а - змінити.

В абзаці другому резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі № 805/716/16-а слова " в розмірі 31396 (тридцять одна тисяча триста девяносто шість) грн. 14 коп." замінити словами "в розмірі 22722 ( двадцять дві тисячі сімсот двадцять дві) грн. 69 (шістдесят девять) коп.".

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі № 805/716/16-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючийсуддя С.В.Жаботинська

Судді І.А.Васильєва

ОСОБА_5