Рішення № 5832705, 04.06.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2009 р. Справа №18/1074

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 04.06.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

„Черкасигаз”, м. Черкаси

до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Черкаси

про стягнення 4 771 грн. 44 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Черкасигаз” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 5 771 грн. 44 коп., в т.ч.: 3 733 грн. 20 коп. основний борг, 855 грн. 20 коп. пеня, 700 грн. 78 коп. розмір інфляційного збільшення, 108 грн. 94 коп. 3% річних, 373 грн. 32 коп. 10% штрафу від суми заборгованості, в звязку з неналежним виконанням договору про надання послуг з газопостачання (для промислових підприємств та госпрозрахункових споживачів газу) від 28.04.2007 року за №01-222/05.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи, позивач зменшив свої позовні вимоги (заява від 29.05.2009 року за №44/29-05), в звязку з чим просив суд стягнути з субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 4 771 грн. 44 коп. заборгованості, в т.ч. 2 733 грн. 20 коп. вартість поставленого та неоплаченого газу, 855 грн. 20 коп. пеня, 700 грн. 78 коп. розмір інфляційного збільшення, 108 грн. 94 коп. 3% річних, 373 грн. 32 коп. 10% штрафу від суми заборгованості.

В судовому засіданні, яке відбулося 02.06.2009 року, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 04.06.2009 року на 09 год. 50 хв., для підготовки повного тексту судового рішення.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.04.2009 року було зобовязано відповідача надати суду відзив на позов з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання представника не направив, своїм правом на захист не скористався, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе, з метою забезпечення вирішення спору протягом розумного строку, - розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 28.04.2007 року між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Черкасигаз” (постачальник) та субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір про надання послуг з газопостачання (для промислових підприємств та госпрозрахункових споживачів газу) за №01-222/05.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобовязався передати у власність споживачу природний газ (далі газ), а споживач в свою чергу - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно п. 11.1. цей договір укладено в частині постачання газу на термін з 01.05.2007 року до 31.12.2007 року. В частині проведення розрахунків договір діє до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №4 від 29.12.2007 року до договору №01-222/05 продовжено термін дії договору до 31.01.2008 року в частині постачання газу, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

В подальшому строк дії договору продовжено сторонами до 29.02.2008 року (додаткова угода №5 від 24.01.2008 року), та згідно додаткової угоди №6 від 25.02.2008 року до 31.03.2008 року.

Позивач свої зобовязання за договором виконав повністю та згідно підписаних сторонами актів прийому передачі поставив відповідачу газ на загальну суму 3 733 грн. 20 коп., зокрема:

в лютому місяці 2008 року 1, 530 тис. м. куб. на суму 1 999 грн. 94 коп.;

в березні місяці 2008 року 1, 326 тис. м. куб. на суму 1 733 грн. 26 коп.

Відповідач в свою чергу зобовязання по оплаті поставленого газу виконав частково, сплативши позивачу 08.05.2009 року 1000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою від 29.05.2009 року та копією виписки банку.

Отже, станом на 02.06.2009 року, відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлений газ в розмірі 2 733 грн. 20 коп.

Позивачем до відповідача було направлено вимогу про стягнення боргу по оплаті послуг за газопостачання природного газу від 12.03.2009 року №626/29, яку було отримано відповідачем 14.03.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вимоги, заборгованість не сплатив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за спожитий природний газ споживач здійснює не пізніше 5 го числа місяця наступного за місяцем поставки.

Отже, з урахуванням п. 6.1 договору відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений природний газ у лютому 2008 року до 05.03.2008 року, а у березні 2008 року - до 05.04.2008 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений природний газ.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу в розмірі 2 733 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 700 грн. 78 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 108 грн. 94 коп. 3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), нарахованих за час прострочення виконання грошового зобовязання.

Нарахування інфляційних та 3 % річних здійснено позивачем у меншому розмірі ніж це передбачено чинним цивільним законодавством, проте, позивач самостійно визначив розмір позовних вимог, а тому заявлені до стягнення суми інфляційного збільшення та 3% річних не суперечить приписам ЦК України (оскільки є меншими), у звязку з чим дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі невиконання споживачем умов п. 6.1. даного договору, постачальник має право вимагати від споживача сплати на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пеня сплачується споживачем протягом пяти банківських днів з моменту отримання споживачем вимоги постачальника. У разі несплати пені у вказаний в цьому пункті строк споживач вважається таким, що має заборгованість за даним договором.

Як вже зазначалось вище, вимогу було отримано відповідачем 14.03.2009 року.

Таким чином до суду позивачем було заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 855 грн. 20 коп. пені нарахованої на суму заборгованості в розмірі 1999,94 грн. за період з 06.03.2008 року по 05.04.2008 року та на суму заборгованості в розмірі 3733, 20 грн. за період з 06.04.2008 року по 11.03.2009 року, тобто за 339 днів прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, даний розрахунок пені є невірним, оскільки, позивачем не дотримано вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, сума пені за період з 06.03.2008 року по 06.09.2008 року нарахована на заборгованість в розмірі 1999 грн. 94 коп. становить 230 грн. 59 коп., а за період з 06.04.2008 року по 06.10.2008 року нарахована на суму заборгованості в розмірі 1733 грн. 26 коп. становить 204 грн. 58 коп. Вищезазначені суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, а в решті вимог в частині стягнення 420 грн. 03 коп. пені слід відмовити.

Відповідно до п. 7.4. договору у разі не погашення заборгованості споживачем за даним договором у строк, що перевищує 20 календарних днів після закінчення місяця поставки, споживач на письмову вимогу постачальника сплачує на користь останнього (крім суми заборгованості) штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 373 грн. 32 коп.

Водночас судом враховано, що частиною 2 ст. 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 зазначеного Кодексу).

Частиною 2 ст. 4 ГК України передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

За таких обставин, ГК України в даному випадку має значення спеціального закону у сфері правового регулювання майнових відносин, учасниками якого є сторони даного спору.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій встановлено статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дана норма є диспозитивною і нею, на думку суду, встановлюється правила обчислення саме пені (як одного з видів господарських санкцій), а не штрафу, оскільки саме пеня обчислюється у відсотковому відношенні до суми простроченого платежу, а не у вигляді твердої суми чи в грошовому виразі.

Проте, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв'язку з чим суд не погоджується з доводами позивача викладеними в позові стосовно одночасного нарахування штрафу та пені.

При цьому судом враховано правову позицію викладену в постанові ВГСУ від 12.07.2007, зі справи № 13/710-06.

З огляду на зазначене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 373 грн. 32 коп. задоволенню не підлягає, а тому в позові в цій частині слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Черкасигаз”, вул. Громова, 142, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03361402 - 2733 грн. 20 коп. основної заборгованості, 700 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 108 грн. 94 коп. 3% річних, 435 грн. 17 коп. пені, 85 грн. 04 коп. витрат на сплату державного мита та 98 грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 04.06.2009 року.