Постанова № 58326958, 14.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2016 року № 826/17730/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до відповідача

Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі

м. Харкова

про

визнання протиправними дій,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 р. публічне акціонерне товариство “Укргазвидобування” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо направлення супровідним листом від 17.10.2014 р. №10839/33-03 повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність” та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на загальну суму 206457,30 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р., позов задоволено

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 р. №К/800/29720/15, рішення попередніх судів скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 р. справу №826/17730/14 прийнято до нового розгляду суддею Добрянською Я.І. та призначено судове засідання на 19.05.2016 р.

До судового засідання представник позивача не прибув, попередньо скерувавши клопотання про розгляд справи без його участі, представник відповідача проти позову заперечив.

Так, за результатами судового засідання суд, здійснивши оцінку наявних у справі документів, прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Отже, розглянувши наявні у справі документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців публічне акціонерне товариство „Укргазвидобування” зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві адміністрацією та розташоване за адресою: м. Київ Шевченківський район вул. Кудрявська, 26/28.

Український науково-дослідний інститут природних газів (УКРНДІГАЗ) являється філією ПАТ „Укргазвидобування” та знаходиться за адресою м. Харків Червонозаводський район, вул. Красношкільна набережна 20.

При цьому, як встановлено судом, філія „УкрНДІгаз” ПАТ „Укргазвидобування” є науковою установою, а тому період роботи у даній установі дає право працівникам на призначення пенсії відповідно до Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність”. Працівникам філії „УкрНДІгаз” ПАТ „Укргазвидобування” були видані довідки для призначення та обчислення пенсій.

Водночас супровідним листом від 17.10.2014 р. №10839/33-03 управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова направлено на адресу філії „УкрНДІгаз” ПАТ „Укргазвидобування” повідомлення про суми витрат на виплату пенсій, що становить різницю між сумою пенсій, призначених згідно Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів на загальну суму відшкодування 206457,30 грн.

Разом з тим листом від 22.10.2014 р. №08/2253 філія „УкрНДІгаз” ПАТ „Укргазвидобування” повідомила управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про те, що не являється юридичною особою, у зв’язку з чим повідомлення про суми відшкодувань різниці сум пенсій направлено за належністю до ПАТ „Укргазвидобування”.

Враховуючи зазначені вище обставини, вважаючи дії відповідача щодо надсилання супровідним листом від 17.10.2014 р. №10839/33-03 повідомлень протиправними, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів у судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 14 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, чинній на час спірних правовідносин; далі Закон №1058-IV) страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з частинами третьою та п’ятою статті 15 Закону №1058-IV страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі ПФУ.

Згідно з частинами першою та третьою статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно з частиною дев’ятою статті 24 Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність” від 13.12.1991р. №1977-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1977-XII) різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до пункту 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації згідно із Законом України “Про наукову та науково-технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24березня 2004року № 372 (далі Порядок) розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами ПФУ до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону № 1977-XII, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25числа перераховують органу ПФУ за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Згідно зі статтею 80 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-XII заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 розділу ІІ Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002року № 8-2, (у редакції постанови правління ПФУ 25лютого 2008 року № 5-5; чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі Положення), основними завданнями управлінь ПФУ у районах, містах і районах у містах (далі Управління ПФУ) є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2.2 розділу ІІ Положення Управління ПФУ відповідно до покладених на нього завдань контролює дотримання страхувальниками вимог законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, правильність нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів від підприємств, установ, організацій та громадян, достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.

Окрім наведених законодавчих положень, вирішуючи даний спір по суті, суд враховує позицію Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постанові від 06.10.2015 р. у справі №21-1300а15, згідно якої орган ПФУ, який здійснює нарахування та виплату наукових пенсій працівникам філії підприємства (яка, у свою чергу, зареєстрована як платник страхових внесків у цьому органі ПФУ), а також контролює розмір витрат на фінансування різниці у розмірі цих пенсій, має право направляти за місцем реєстрації філії повідомлення щодо фактичних виплат вказаних пенсій, їх розміру і наявної заборгованості відповідно до вимог Порядку.

Також істотним, на переконання суду, з точки зору спірних правовідносин у даній справі є також та обставина, що постановою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2015 р. у справі №826/17071/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до Публічного акціонерного товариства „Укргазвидобування” про стягнення заборгованості, визначеної управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова у направлених листом від 17.10.2014 р. №10839/33-03 на адресу філії „УкрНДІгаз” ПАТ „Укргазвидобування” повідомленнях про суми витрат на виплату пенсій, що становить різницю між сумою пенсій, призначених згідно Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на загальну суму відшкодування 206457,30 грн., стягнуто з публічного акціонерного товариства „Укргазвидобування” на користь управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова з огляду на обґрунтованість позовних вимог УПФ.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, а також дослідивши наявні у справі докази, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, а також висновки Верховного Суду України, суд прийшов до висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, спростовуються встановленими у справі обставинами, з огляду на що задоволенню не підлягають.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська